1.2 Металургія - пульс економіки країни

У 1885 році Варшавським сталеливарним заводом і Бельгійським акціонерним товариством «Коккериль» було засноване Польсько-бельгійське «Південно- Російське Дніпровське металургійне товариство», підприємці якого, передбачаючи перспективу одержання високих прибутків, приступили до створення на півдні Росії рейкопрокатного підприємства.

Як місце будівництва нового заводу було обране село Кам'янське Катеринославської губернії з умов сприятливого розташування його біля сировинних джерел - криворізької залізної руди і донецького коксівного вугілля, наявності транспортних магістралей - водної артерії ріки Дніпро і Катеринінської залізниці, дешевої робочої сили.

Будівництво Дніпровського заводу почалося навесні 1887 року і велося прискореними темпами: устаткування цехів заводу завозилося з Польщі, Бельгії, Франції, на роботу були запрошені кваліфіковані майстри і робітники-металурги з цих країн.

2 березня 1889 року була задута перша доменна піч і ця дата вважається датою заснування Дніпровського Металургійного Комбінату. У цьому ж році завод працював по повному металургійному циклі.

Вже в перший рік пуску заводові було надано почесне право взяти участь у Всесвітній виставці в Парижі, де за високу якість продукції йому була присуджена Велика Золота Медаль; у 1896 році на Всеросійській промисловій виставці в Нижньому Новгороді завод нагороджений Державним Гербом. У наступні роки завод безупинно розвивався.

Завдяки вмілому керівництву директора І.І. Ясюковича в 1913 році заводові належало значне місце в загальнодержавному металургійному виробництві. З числа десяти основних заводів Півдня Росії він випускав найбільшу кількість продукції - більш 30-ти найменувань. На ньому трудилося більш чотирнадцяти тисяч чоловік.

3 1917 року по 1925 р. завод був законсервований, а з 1925 року починається період його інтенсивного розвитку шляхом будівництва нових агрегатів і цехів.

Наявність металургійного заводу сприяла інтенсивному розвиткові промисловості міста. Для одержання коксу, необхідного металургам, у місті побудовані два коксохімічних підприємства, вагоноремонтний цех «Дзержинки» перетворений у вагонобудівний завод. Для переробки технологічних відходів доменного виробництва (гранульованого шлаку) побудований цементний завод.

У 1940 році Дніпровський завод був визнаний кращим металургійним підприємством СРСР за рівнем технічного розвитку виробництва, а в 1941 році підтвердив звання «кращий металургійний завод Радянського Союзу».

У роки Великої Вітчизняної війни значна частина основного устаткування, проектна документація, кваліфіковані кадри були евакуйовані на «Магнітку» й інші підприємства Сходу країни. У жовтні 1943 року, після звільнення міста, почалося чергове відновлення заводу.

За післявоєнний період у результаті інтенсивного будівництва металургійні потужності зросли по чавуну і сталі в п'ять разів, по виробництву прокату - у чотири рази. В експлуатації знаходилося 12 агломераційних машин, 7 доменних печей, 15 мартенівських печей і 4 бесемерівських конвертери, 11 прокатних станів.

У 1984 році наказом Мінчермета СРСР завод перейменований у комбінат.

На комбінаті постійно проводилися глибокі науково-технічні й експериментальні роботи, які призводять до освоєння нових технічних і технологічних рішень: доменники вперше у світовій практиці освоїли виплавку передільного чавуну з застосуванням природного газу і дуття, збагаченого киснем, застосували сміливе інженерне рішення - насув у проектне положення змонтовану узбіч з виконаною вогнетривкою футерівкою потужної доменної печі №8, сталеплавильники освоювали конвертерну плавку, освоїли безперервне розливання на багато струмковій МБЛЗ заготівок різних поперечних перерізів, прокатники розробили калібрування і почали виробництво шпунтових паль типу Ларсен, на блюмінгу 1150 застосували одночасну прокатку двох 8-тонних зливків, освоїли випуск катаної профільної осьової заготівки для вагонів і локомотивів.