Галузі психологічної допомоги
Важко переоцінити значення, яке має для будь-якої людини допомога інших людей. Без неї неможливо обійтися в дитинстві і в старості, тому в процесі всього життя людина покликана так чи інакше допомагати іншим – далеким і близьким людям – просто для того, щоби, говорячи шекспірівськими словами, «не розпався зв’язок часів».
Психологічна допомога на сучасному етапі становлення нашого суспільства застосовується в різноманітних сферах життєдіяльності особистості.
Наприклад, галузі психологічної допомоги запропоновані О.Ф.Бондаренком [39,c.14-16] (рис.1.1.1):
У всі часи та й в усіх культурах допомога через співчуття сприймається як прояв людяності [208; 209]. В європейській культурі це відображається у значенні слова «гуманізм»: суспільний устрій називають гуманним, тобто людяним, якщо він орієнтований на допомогу людині; людину називають гуманістом, якщо вона активно допомагає тим, хто цього найбільше потребує. Очевидно, що поняття «співпраця» та «солідарність» у соціальному значенні похідні від поняття «взаємодопомога». Менш очевидно, що поняття «допомога» входить у семантику слова «гуманітарний». Сутність у тому, що гуманітарні науки мають справу з людськими та соціальними проблемами, які потребують не стільки вирішення, скільки подолання. Подолання ж загалом передбачає допомогу, навіть якщо людина надає її сама собі [209].
Рисунок 1.1.1. Галузі психологічної допомоги за О.Бондаренком
Не 1.2. Рівні та методологічні установки стосунків у наданні психологічної допомоги
ПЛАН
СТОСУНКИ У НАДАННІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
МЕТОДОЛОГІЧНІ УСТАНОВКИ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИХ СТОСУНКІВ
МЕТОДИ ТА ФОРМИ РОБОТИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
СТОСУНКИ У НАДАННІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ
У соціальній психології розрізняються формальні й неформальні стосунки у наданні психологічної допомоги. Люди допомагають одне одному неформально в безлічі випадків – за особистою ініціативою, відгукуючись на прохання, чи просто співвідносять свої дії з обставинами, що склалися [209].
Формальні стосунки у наданні допомоги – це діяльність, яка санкціонується суспільством і узаконюється державою; це робота, яка потребує спеціальної, професійної підготовки. Спрямованість і зміст такої підготовки залежать від того, яка допомога надається, кому і в якій формі [208; 209].
Зокрема, відзначає О. Бондаренко, неформальну психологічну допомогу люди надають одне одному завжди, але відповідний соціальний інститут «сформувався лише до середини ХХ століття, викликавши до життя появу цілої низки нових професіоналів: соціальний працівник, психолог-консультант, психолог-психотерапевт. І це – окрім уже традиційних фігур священика та пастора, психіатра та психоаналітика» [39].
На думку С.Гледдінга існує три рівні стосунків при наданні психологічної допомоги: непрофесійний, парапрофесійний та професійний (див. табл. 1.2.1).
Теоретичним і практичним проблемам, пов’язаним з розмежуванням сфер діяльності всередині вказаного кола спеціалістів, присвячено сьогодні багато літератури.
Розвиток психологічної допомоги як професії в умовах України, Росії і деяких інших пострадянських країн, а також можливості, які відкриваються православною традицією наставництва, досліджуються в працях О.Бондаренко, Б.Братуся, Ф.Василюка, Б.Карвасарського, Г.Бєлкіна, Ю.Ємельянова, Л.Петровської.
Таблиця 1.2.1.