Порівняння методу, методики і технології

Критерії	Метод	Методика	Технології
Кінцева мета, образ результату	Власної немає; відповідність меті дослідження; перелік випадків або за умов (обмеження) у застосуванні	Як правило, немає; формулюється у процесуальних термінах (дієсловах)	Є наявність чітко сформульованого конкретного кінцевого продукту результату (продукту) є обов’язковою умовою
Результат застосування	Або часткове перетворення, зміни об’єкту; або здобуття інформації	Або перетворення, або знання	Обов’язкове перетворення предмету, або одержання нового результату
Структура	Стала, стандартна	Стандартна	Гнучка, у залежності від цілей, завдань, етапів та проміжних результатів діяльності. Відповідно до проекту.
Складові	Або діагностичні, або оцінні, або перетворюючі (коригуючі)	Припускає сполучення діагностичних оцінних і перетворюючих компонентів	Діагностичні, оцінні і перетворюючі складові являють собою єдиний комплекс методів, методик, прийомів діяльності.
Належність до певної наукової сфери	Моно-дисциплінарний характер	Моно-дисциплінарний характер	Полі- (мульти-) дисциплінарний характер
Цільове забезпечення	Не передбачається (є тільки умови застосування, вимоги)	Не передбачається	Цілі обумовлюють етапи і прийоми (методи, методики) роботи
Оцінка	За додержанням вимог процедури застосування	За додержанням вимог процедури застосування	За відповідністю передбачуваному результату і процедурою його досягнення (відповідність проекту)
Зворотній зв’язок	Нема. На рівні відповідності умовам процедури	Нема. На рівні відповідності умовам процедури	На рівні кінцевого результату і відповідності процедурам та етапам.

Джерело: авторська розробка ПАНКА В.Г.

Як бачимо з таблиці – існують суттєві розбіжності між методом, методикою і технологією.

Звернімо увагу на одну особливість технологій. Вона полягає в тому, що до технологічного процесу включаються методи й прийоми з різних наук або сфер професійної діяльності. Педагогічні технології у цьому відношенні нічим не відрізняються від інших. Для прикладу: для побудови ефективної (а не ефектної) роботи з профілактики, скажімо, наркоманії серед підлітків конкретної школи необхідно провести соціологічне дослідження, здійснити аналіз документів, провести інтерв’ю з педагогами і батьками, здійснити спостереження, провести тестування учнів, визначити «проблемні місця» у роботі педагогів та виховній роботі батьків, визначити «групи ризику» серед учнів і тільки після цього планувати корекційно-розвивальну роботу з нами. У такому випадку становляться зрозумілими і обґрунтованими ті чи інші дії педагогічного колективу, стає очевидно, що неможливо за рік повністю здолати таке явище в учнівському середовищі як наркоманія. Але стає реальним прогноз зменшення поширення цього явища, скажімо, на 20 відсотків.

Перехід від традиційних методів і методик до гнучких технологій у соціальній сфері визначає, на наш погляд, найближчі перспективи розвитку не тільки суспільних наук, а й суспільної практики. Проектно-технологічна методологія вже довела свої переваги в процесі виборів, у галузі паблік рілейшинз, реклами, соціальної і психологічної допомоги та реабілітації, окремих галузях державного управління та інших сферах (наприклад [210]).

Раніше ми вже торкалися проблеми оцінки ефективності «методичного» підходу в освітніх процесах. Маємо констатувати, що за такого підходу надзвичайно важко виокремити об’єктивні критерії оцінювання. Коли кінцевий результат представлений у вигляді побажань або просто співпадає з деякими ідеологічними установками – ми стикаємося із суб’єктивізмом в оцінюванні. Інша справа – оцінка соціальних проектів.

Оцінювання проекту може описуватись двома основними поняттями: «результативність» і «ефективність».

Результативність – це відповідність одержаних результатів очікуваним, які заявлялись на початку виконання проекту. За наявності чітко відпрацьованої системи критеріїв результативність можна навіть виразити у кількісному вигляді (наприклад – у процентах).

Ефективність проекту полягає в адекватності застосованих в ході його реалізації методів, методик і витрат ресурсів. Умовно кажучи – цвяхи можна забивати молотком, а можна комп’ютером. Тому оцінювання ефективності спирається в основному на теоретичні уявлення про природу процесів, на які впливає проектна активність.

Умовно оцінювання ефективності та результативності проекту можна розділити на ряд етапів.

Перший – оцінювання загальної мети і очікуваних результатів. По суті, правильно сформульована мета проекту вповні характеризує його основний результат. На початку всякого проекту складається детальний опис того, що буде отримано в результаті його здійснення. Даний опис може бути представлений системою критеріїв або показників. Багато які з названих критеріїв можуть бути виміряні за допомогою адекватних методів.

Другий – оцінювання задач проекту. Задачі, по суті, є конкретизацією мети, прилаштованої до цільових груп та обставин реалізації проекту. Таким чином, задачі можуть бути конкретизовані у реальних показниках і виміряні з точки зору успішності і повноти їх досягнення (реалізації).

Третій етап – оцінка відповідності застосованих методів (фактично – технології) меті, задачам, цільовим групам і умовам реалізації проекту. На цьому етапі також визначається наскільки оптимально були використані наявні ресурси.

Четвертий етап – узагальнення того, що і наскільки вдалося досягти в результаті впровадження даного проекту, що і чому не вдалося. Останнє має принципове значення в оцінці проекту оскільки, фактично, визначає мету, задачі та умови розробки нових проектів у даній галузі. Зауважимо, що жоден з проектів не може бути успішним на сто відсотків. Завжди знайдуться якісь обставини, які не дозволять цього досягти. Проект може вважатися в цілому успішним або неуспішним, його мета може бути досягнута тільки в цілому.

Таким чином, освітні інновації в сучасних умовах видаються найбільш ефективними у тому випадку, коли вони побудовані на основі проектно-технологічного підходу. Названий підхід дозволяє об’єктивно і адекватно оцінити соціальні зміни, які відбуваються в галузі освіти.

Для вдосконалення методичної роботи у психологічній службі В.Г.Панок пропонує наступну структуру всякої методичної розробки (програми, методики). Назва програми (проекту). Мета. Завдання, що будуть вирішені у процесі досягнення мети. Цільові групи на які буде спрямована проектна активність. Проблема або сукупність взаємопов’язаних проблем на вирішення яких спрямовано даний проект. Методи, методики, дії, психолого-педагогічні прийоми, що планується задіяти у процесі виконання. Терміни виконання, проведення. Опис кінцевих результатів. Критерії і показники ефективності виконання даної програми (проекту). План реалізації даного проекту. Співпраця спеціаліста з іншими фахівцями (є обов’язковим елементом). Дані про попередню апробацію проекту та можливі недоліки або обмеження у застосуванні. Структуру методичної розробки наведено у табл.2.2.2.

Таблиця 2.2.2.