20. Поняття та характеристика фінансового правопорушення

22. Поняття та характеристика фінансового правопорушення.

Фінансове правопорушення - протиправна, винна, каране дія або бездіяльність суб'єкта фінансового права, за яке фінансовим законодавством встановлена фінансово-правова відповідальність.

Перша ознака - протиправність. Протиправне діяння може бути виражене як у формі дії (активної поведінки), так і у формі бездіяльності (пасивної поведінки). Названа ознака, з одного боку, означає, що юридична або фізична особа вчиняє дії, які порушують норми фінансового права, з іншого - юридична або фізична особа не здійснює дій, запропонованих нормами фінансового права. Фінансовим правопорушенням може бути тількивинне діяння - другий важливий ознака фінансового правопорушення, обов'язкова умова настання фінансової відповідальності. Третьою ознакою фінансового правопорушення є караність. Названа ознака означає, що конкретне діяння може бути визнано фінансовим правопорушенням тільки в тому випадку, якщо за його вчинення фінансовим (бюджетним, податковим) законодавством передбачена фінансова відповідальність, що виражається в застосуванні до правопорушника уповноваженими державними органами передбаченого правовою нормою покарання. Слід зазначити, що, по суті, фінансове правопорушення - діяння небезпечне для суспільства. У зв'язку з цим можна виділити ще одна ознака фінансового правопорушення - суспільна небезпека.

Фінансове правопорушення - родове поняття, в рамках якого в залежності від різновиду об'єктів посягання можна виділити наступні і т.д. Фінансові правопорушення поділяються на фінансові злочини і фінансові проступки. Фінансові злочину відрізняються максимальним ступенем суспільної небезпеки. Вони зазіхають на найбільш значущі, суттєві інтереси суспільства, охоронювані від зазіхань кримінальним законодавством. Фінансові проступки відрізняються меншим ступенем суспільної небезпеки.

Традиційно під юридичним складом правопорушення розуміється обов'язкова сукупність елементів, встановлених правом і характеризують діяння як правопорушення. Наявність всіх елементів складу строго обов'язково для кваліфікації конкретного діяння в якості фінансового правопорушення. Слід зазначити, що розуміння складу правопорушення важливо для забезпечення законності при застосуванні фінансово-правової відповідальності та відмежування фінансових правопорушень від інших видів протиправних діянь (проступків і злочинів). Склад фінансового правопорушення - встановлені нормами фінансового права елементи, сукупність яких дозволяє вважати протиправне діяння фінансовим правопорушенням 

21. Органи валютного контролю та їхня роль у боротьбі з правопорушеннями у валютній сфері

Так, органами валютного контролю є Національний банк України, Державна податкова адміністрація України, Державна митна служба України, Міністерство транспорту та зв’язку України¹. Множинність органів валютного контролю не є виключенням і в загальносвітовій практиці. 

Для ефективного дослідження повноважень державних органів у сфері валютного контролю розглянемо повноваження кожного контролюючого органу окремо.

1. Валютний контроль, що здійснюється органами державної митної служби – це побудована на основі митних органів держави система контролю за валютними операціями, що здійснюються резидентами та нерезидентами у зв’язку з їх зовнішньоекономічною діяльністю.

Митний кодекс України³ встановлює систему митних органів, яку складають: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи; регіональні митниці та митниці (стаття 12).

Чинне законодавство України, зокрема стаття 11 Митного кодексу України визначає, що до завдань митних органів України в сфері реалізації митної політики України відноситься контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. Аналогічна норма щодо виконання функції валютного контролю митними органами міститься і в Декреті.

Предметом валютного контролю митних органів є лише ті валютні операції, які пов’язані з переміщенням грошових коштів або товарів через митний кордон України, а саме: переміщення через митний кордон валютних цінностей, валюти України та цінних паперів у валюті України; здійснення валютних операцій, що пов’язані з переміщенням через митний кордон України товарів та транспортних засобів.

2. У Законі України від 24 грудня 1993 року "Про державну податкову службу в Україні"⁶ на відміну від Декрету, де зазначено, що Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів на території України, визначено конкретні повноваження органів державної податкової служби у сфері валютного контролю, а саме здійснення валютного контролю за дотриманням законодавства про валютні операції, валютного контролю за законністю валютних операцій резидентів і нерезидентів, розгляд звернень громадян, підприємств, установ та організацій з питань валютного контролю та видання роз’яснення з питань застосування санкцій за порушення валютного законодавства.

Крім того, відповідно до статті 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та банків у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність", довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду – про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб’єктів підприємницької діяльності.

3. Згідно Положення "Про Міністерство економіки України"⁷, затвердженого Указом Президента України від 23.10.2000 р. № 1159, на Міністерство економіки України покладено завдання щодо аналізу стану розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та внесення пропозицій щодо вдосконалення механізму проведення зазначених розрахунків і порядку контролю за їх здійсненням.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1995 року № 1044 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю", Міністерство економіки України узагальнює та аналізує інформацію про стан розрахунків за зовнішньоекономічними операціями резидентів та щоквартально інформує Кабінет Міністрів України.

Водночас, відповідно до чинного законодавства України Міністерство економіки України видає дозволи на продовження законодавчо встановлених строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами резидентів, які є підставою для отримання висновку Державної податкової адміністрації України про можливість продовження цих строків за зовнішньоекономічними договорами резидентів.

4. У статті 13 Декрету на Міністерство транспорту та зв’язку України покладено повноваження щодо здійснення контролю за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 26 грудня 1995 року № 1044 "Про заходи щодо забезпечення контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та валютного контролю" на Міністерство транспорту та зв’язку покладено обов’язок безпосереднього контролю за здійсненням міжнародних поштових переказів та за надходженням валюти для здійснення взаєморозрахунків за послуги поштового та електричного зв’язку.

5. Національний банк України є головним органом в системі валютного контролю, який в межах повноважень визначених законодавством України⁸, здійснює контроль за виконанням валютного законодавства на території України.

Стаття 13 Декрету вказує на право Національного банку України як головного органу валютного контролю здійснювати контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів та забезпечувати виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.