Словник історичних термінів і понять до теми:

Братство – релігійно-громадська організація міського населення при православних (згодом і греко-католицьких) парафіях в Україні та Білорусі.

Греко-католицька церква – християнське об’єднання, створене Берестейською унією в 1569 р.

Запорізька Січ – військово-суспільний і духовний центр українського козацтва.

Козак – термін тюркського походження, що означає вільну людину, шукача пригод, бурлаку; водночас уживався на означення охоронця кордонів, вправного вояка тощо.

Клейноди – дорогоцінні знаки старшинської влади.

Козацька Старшина – військовий та адміністративний керівний орган Запорізької Січі, реєстрового козацтва, Гетьманщини, а також Слобідської України.

Кріпацтво – система суспільно-економічних, політичних та правових відносин у феодальному суспільстві.

Литовські статути – це правовий кодекс Великого князівства Литовського, який увібрав у себе основні положення державного, цивільного, кримінального й процесуального права.

Магдебурзьке право – закони, що надавали містам часткове самоврядування. Виникло в XIII ст. в м. Магдебург (Німеччина). У XIII–XVIII ст. було поширене в Україні. Києву магдебурзьке право надано 1494–1497 pp. Закони встановлювали порядок виборів до органів самоврядування, суду, купецьких об'єднань. Право регулювало питання торгівлі, визначало міру покарання за злочини. У Києві проіснувало до 1834 р.

Панщина – відробіткова рента, одна з форм земельної ренти при феодальному способі виробництва. Зміст визначається зобов'язанням селянина працювати якийсь час зі своїм інвентарем в господарстві феодала.

Реєстрове козацтво – частина українського козацтва, яка перебувала на державній військовій службі і була записана в окремий список – реєстр.

Річ Посполита – феодально-кріпосницька об'єднана литовсько-польська держава, яка існувала з часу Люблінської унії (1659 р.) до 1795 р. До Речі Посполитої входили і загарбані українські землі: Східна Галичина, Західне Поділля, Волинь, Брацлавщина та Київщина, де панував жорстокий феодальний, національний та релігійний гніт.

Українська шляхта– вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний соціальний стан, аристократія в Давній Русі-Україні, Галицько-Волинський державі, Великому Князівстві Литовському, Речі Посполитій, Козацькій державі та інших державних утвореннях на теренах України.

Фільварок (від польського folwark, що походить від німецького Vorwerk) – хутір, ферма. У XIV ст. – першій половині XIX ст. в Польщі, Литві, Білорусі, на території Правобережної України – комплекс земельних угідь, на яких феодал вів власне господарство, використовуючи працю кріпаків.

Лекція 4. Українські землі у середині xviі– другій половині XVIII ст.

(2 год.).

План лекції.

1. Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

2. Руїна.

3. Українські землі наприкінці XVIІ– першій половині XVIII ст.

4. Гетьманування К. Розумовського. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини.

5. Розгортання гайдамацького та опришківського рухів.

6. Ліквідація Запорозької Січі.

У результаті вивчення й засвоєння теми курсант (студент) повинен:

характеризувати основні етапи розвитку козацької держави; основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики України у 1657–1663 рр.; зародження буржуазних відносин в Україні в XVII ст. і зовнішньополітичні зв’язки України у ІІ половині XVII ст. на початок XVIIІ ст.;

аналізувати становище Гетьманщини після смерті Б. Хмельницького; політичне життя в Україні в другій половині XVII століття.

визначати причини і хронологію подій Визвольної війни середини XVII ст.; події відновлення української державності;

показувати на карті територію воєнних дій;

узагальнювати основні факти, що привели до підписання Переяславської угоди і перехід України під аристократ Москви; основні причини, що привели до поділу України на Лівобережну і Правобережну;

сформувати власну оцінку подій означеного періоду;

складати політичні портрети видатних українських діячів середини XVІI – другої половини XVIII ст.;

визначати історичне значення Визвольної війни українського народу;

вказувати причини, що привели до занепаду феодальної системи господарювання;

порівнювати становище українських земель під владою Російської імперії і Речі Посполитої у кінці XVII– другій половині XVIIІ ст.