- •Поняття та класифікація суб’єктів міжнародного права
- •2. Сутність принципу самовизначення народів
- •3. 1. Особливості набуття правосуб’єктності залежно від форми діяльності національно-визвольного руху
- •3. 2. Повстанці як форма національно-визвольного руху. Їх права та обов’язки.
- •3. 3. Прецеденти набуття та реалізації національно-визвольним рухом міжнародної правосуб׳єктності
- •2.4.Особливості правового статусу транснаціональних корпорацій.
- •Розвиток концепції основних принципів міжнародного права як норм jus cogens
Розвиток концепції основних принципів міжнародного права як норм jus cogens
У 1945 р. було створено універсальну міжнародну організацію та визначено основні принципи сучасного міжнародного права. Саме у Статуті Організації Об’єднаних Націй містяться так звані норми jus cogens, тобто норми, що мають вищу імперативну силу, порушення яких безумовно веде до порушення прав суб’єктів міжнародного права, а в певних випадках — і до загрози міжнародному миру та безпеці.
Основні принципи міжнародного права сформульовані у ст. 2 Статуту ООН та у Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються відносин і співробітництва між державамивідповідно до Статуту ООН 1970 р., а також у деяких інших міжнародних актах, зокрема уЗаключному акті Наради з безпеки і співробітництва у Європі 1975 р. Такими принципами є:
· принцип поваги до прав людини;
· принцип незастосування сили чи погрози силою;
· принцип вирішення міжнародних спорів мирним шляхом;
· принцип територіальної цілісності та недоторканності кордонів;
· принцип невтручання у внутрішні справи інших держав;
· принцип рівноправ’я та самовизначення народів;
· принцип суверенної рівності держав;
· принцип співробітництва;
· принцип добросовісного виконання міжнародних договорів;
Наведені принципи є взаємопов’язаними, тому при тлумаченні та застосуванні кожний принцип має розглядатися виключно з урахуванням усіх інших принципів. Всі названі принципимають однакову юридичну силу норми jus cogens. Проте це не означає, що основні принципи неутворюють ієрархічної системи. Так, наприклад, у випадку порушення певною державою прав людини інші держави можуть застосовувати до неї різноманітні санкції, в т.ч. бойкотування та економічні ембарго. У цьому випадку чітко простежується пріоритет принципу поваги прав людини перед принципами невтручання у внутрішні справи, співробітництва та добросовісного виконання міжнародних договорів.
Отже, імперативні норми це цілий комплекс, що встановлює характер міжнародного права, вони отримали своє визнання у статуті ООН, після якого пізніше була прийнята Віденська конвенція 1969 року, яка закріпила концепцію імперативних норм, також вони знайшли відображення в практиці Міжнародного суду ООН і були підтверджені комісією міжнародного права.
