Розділ 1. Концептуальні засади забезпечення інформаційної безпеки України

1.1. Основні поняття та категорії. Інформаційна безпека як складова національної безпеки

Розглянемо основні поняття, категорії, визначення і терміни.

1. Інформаційна сфера – область діяльності, що відноситься до створення, передачі і використання інформації, включаючи особисту і суспільну свідомість, інформаційну і телекомунікаційну інфраструктуру та власне, інформацію. Інформаційна сфера – це частина соціальної діяльності суспільства, тому в ній проявляються загальні закони буття, загальні і специфічні закономірності соціального розвитку.

2. Єдиний інформаційний простір країни – це сукупність інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури, що дозволяє на основі єдиних принципів і за загальними правилами забезпечувати безпечну інформаційну взаємодію держави, організацій і громадян при їх рівнодоступності до відкритих інформаційних ресурсів, а також максимально повне задоволення їх інформаційних потреб на всій території держави при збереженні балансу інтересів на входження у світовий інформаційний простір і забезпечення національного інформаційного суверенітету.

3. Інформаційні ресурси – інформаційна інфраструктура (апаратура і системи створення, обробки, збереження і передачі інформації), включаючи файли і бази даних та інформацію й інформаційні потоки.

4. Інформаційна війна – конфронтація між державами в інформаційній сфері, спрямована на нанесення збитку інформаційним системам, процесам, ресурсам і життєво важливим структурам, порушення роботи політичних, економічних і соціальних систем, а також масове психологічне маніпулювання населенням з метою дестабілізації суспільства і держави.

5. Інформаційна зброя – методи і засоби, використовувані для нанесення збитку інформаційним системам, процесам і ресурсам, здійснення негативного інформаційного впливу на оборонні, адміністративні, політичні, соціальні, економічні й інші життєво важливі структури держави, а також масове психологічне маніпулювання населенням з метою дестабілізації суспільства і держави.

6. Загроза інформаційній безпеці – це такий стан, коли проявляються наміри або дії, які можуть нанести шкоду інтересам особистості, суспільства та держави в галузі інформації.

7. Незаконне використання інформаційних і телекомунікаційних систем і інформаційних ресурсів – їх використання без відповідного дозволу або порушення встановлених правил, законодавства чи принципів міжнародного права.

8. Несанкціоноване втручання в інформаційні і телекомунікаційні системи й інформаційні ресурси – втручання у процес збирання, обробки, нагромадження, збереження, представлення, пошуку, поширення і використання інформації з метою порушення нормальної роботи інформаційних систем чи повноти, конфіденційності і доступності інформаційних ресурсів.

9. Життєво важливі структури – державні системи, структури та інститути, навмисне втручання в інформаційні ресурси яких може прямо позначитися на національній безпеці (транспорт, енергетика, кредитування і фінанси, зв’язок, державні адміністративні структури, оборонне відомство, силові органи, стратегічні інформаційні ресурси, науково-дослідні організації і науково-технічні розробки, впровадження підвищеної технологічної та екологічної небезпеки, органи боротьби з надзвичайними ситуаціями).

10. Міжнародний інформаційний тероризм – використання телекомунікацій і інформаційних систем і ресурсів чи вплив на такі системи і ресурси в міжнародній інформаційній сфері з метою здійснення терористичних актів.

11. Міжнародна інформаційна злочинність – використання телекомунікацій і інформаційних систем і ресурсів чи вплив на такі системи і ресурси в міжнародній інформаційній сфері в протизаконних цілях.

12. Інформаційна інфраструктура включає в себе:

- організаційні структури, що забезпечують функціонування і розвиток єдиного інформаційного простору (зокрема, збирання, обробку, збереження, поширення, пошук і передачу інформації). Забезпечувальну частину складають науково-методичне, інформаційне, лінгвістичне, технічне, кадрове, фінансове забезпечення;

- інформаційно-телекомунікаційні структури – територіально розподілені державні і корпоративні комп’ютерні мережі, телекомунікаційні мережі і системи спеціального призначення та загального користування, мережі і канали передачі даних, засоби комутації і керування інформаційними потоками;

- телекомунікаційні технології;

- системи засобів масової інформації.

13. Інформаційна безпека – захищеність (стан захищеності) основних інтересів особистості, суспільства і держави в сфері інформації, включаючи інформаційну і телекомунікаційну інфраструктуру і власне інформацію та її параметри, такі, як повнота, об’єктивність, доступність і конфіденційність.

Інформаційна безпека є складовою національної безпеки. Але особливістю інформаційної безпеки є те, що вона, як невід’ємна частина, входить до інших складових національної безпеки: економічної, воєнної, політичної безпеки тощо.

На сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України в інформаційній сфері є:

- прояви обмеження свободи слова та доступу громадян до інформації;

- поширення засобами масової інформації культу насильства, жорстокості, порнографії;

- комп’ютерна злочинність та комп’ютерний тероризм;

- розголошення інформації, яка становить державну та іншу, передбачену законом таємницю, а також конфіденційної інформації, що є власністю держави або спрямована на забезпечення потреб та національних інтересів суспільства і держави;

- намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Додамо, що інші терміни та їх визначення, які безпосередньо відносяться до захисту інформації, зокрема, до її технічного та криптографічного захисту, надаватимуться у підручнику в процесі викладення матеріалу.