10. Типи педагогічної профілактики

 Виділяють наступні типи педагогічної профілактики (на основі термінології Всесвітньої організації охорони здоров'я у визначенні типів профілактики та особливостей об'єкта профілактичного впливу).

Первинна педагогічна профілактика — передбачає виховання антинаркогенної      спрямованості      особистості,      її      морально-

психологічної стійкості як основного характерологічного утворення, що  відіграє  вирішальну  роль  у  критичних  ситуаціях,  ситуаціях вибору, пропозицій наркогенних речовин.

Для  молодшого шкільного віку виділяють наступні завдання первинної профілактики: формування моральних понять, пов'язаних із почуттям бережливого ставлення до себе, відповідальності за власні вчинки;   виховання вміння усвідомлювати себе частиною природи, розуміти власні можливості; формування уявлення про позитивний та негативний досвід людської поведінки у ставленні до самого себе та інших людей; формування необхідних загальних та специфічних психологічних понять та навичок, що є основою формування морально-психологічної стійкості людини; попередження ранніх проявів неправильного уявлення дитини про деякі шкідливі звички.

У роботі з підлітками рекомендують звернути увагу на вирішення таких завдань: виховання правильного розуміння природи наркогенних речовин, особливості їх впливу на ЦНС людини, віддалених наслідків впливу на  організм; формування поняття про морально-психологічну стійкість особистості як основу здорового способу життя; виховання культури потреб, бажань, захоплень підлітків; формування поняття про норми моралі у вихованні власної стійкості до деяких антиособистісних захоплень – паління, пияцтва, наркоманії, токсикоманії;  виховання критичного ставлення до деяких атрибутів НМС; виховання свідомого бережливого ставлення до свого здоров'я, власного організму, формування уміння раціонально використовувати його психологічні можливості; стимулювання саморегуляцій власних психофізичних можливостей особистості шляхом її включення в позитивну альтернативу фізичних та психологічних випробувань, загартування, тренінгу; формування науково обґрунтованих уявлень про анатомофізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренінгу, самопсихотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у поведінці; формування основ моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішення у ситуаціях можливих зловживань наркогенними речовинами.

Для роботи зі старшокласниками рекомендують вирішення не менш складних завдань: формування досвіду антинаркотично спрямованої поведінки учнів, імунітету до негативного впливу пронаркотичної інформації та антиособистісно спрямованих форм поведінки; формування чітких уявлень старшокласників про значущість власного життя, психофізіологічні можливості організму, наслідки впливу наркотичних речовин; створення умов для самореалізації та самоствердження особистості шляхом її включення в позитивну альтернативну діяльність; формування чітких наукових понять про природу наркогенних речовин, біохімічні механізми їх впливу   на   організм;   наукове   розуміння   станів   наркотичної   та алкогольної ейфорії, абстинентного синдрому тощо; формування психологічної готовності особистості до спілкування у ситуаціях можливої  алкоголізації  та  наркотизації;  виховання  правильних уявлень особистості про морально-психологічні та юридичні норми, що регламентують ситуації, пов'язані зі зловживанням наркогенними речовинами.

Реалізація визначених завдань здійснюється шляхом антинаркогенної освіти у процесі вивчення навчальних дисциплін на основі включення до змісту навчального курсу відповідної антинаркогенної інформації та у соціально-виховній роботі.

У вторинній профілактиці виділяють такі основні завдання: визначення рівня інформованості учнів про дію наркогенних речовин на людський організм та наслідки їх вживання;  вивчення можливих умов та факторів, що сприяють розвитку схильності до адиктивної поведінки; виявлення таких індивідуально-психологічних станів особистості, що передують проявам адиктивної поведінки; вивчення виявлених   умов   і   факторів   „наркогенного   ризику”,   станів,   що передують  наркотизації,  і  на  цій  основі  визначення  осіб  групи „ризику”;  діагностика  мотивів  адиктивної  поведінки  учнів; визначення найбільш чутливих, сензитивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня (рис характеру, особливостей темпераменту, інтересів тощо).

Для розв’язання вище зазначених задач  вторинної профілактики можна скористатися різноманітними методами психолого-педагогічної діагностики, а також   заходами. Наприклад: вивчення особових справ учнів, включаючи довідку про стан здоров'я; знайомство з сім'єю, вивчення її соціально-психологічного клімату; бесіди з іншими вчителями-предметниками; спостереження за поведінкою учня на уроці та у позанавчальній діяльності за певними параметрами (успішність, ставлення до навчання, праці, однолітків, близьких, батьків, до себе); участь у суспільному житті класу, школи; навички культури поведінки; організація безпосереднього спілкування з учнями; спостереження за учнем групи „ризику” у соціально-значущих ситуаціях тощо.

Третинна педагогічна профілактики адиктивної поведінки учнів — система заходів, спрямованих на корекцію поведінки дітей і підлітків,  їх  переорієнтацію,  а  також  реабілітацію  хворих алкоголізмом і наркоманією. Здійснюється на основі результатів організаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики.

Завданнями третинної профілактики можуть бути: на основі виявлених груп „ризику” здійснювати індивідуальний виховний профілактичний    вплив    на    особистість    шляхом    використання доцільного  та  професійно  виваженого  арсеналу  відповідних соціально-психологічних, педагогічних засобів; створення сприятливих   для   корекції   адиктивної   поведінки   людини   умов соціального    оточення,       психологічного         клімату,   психологічного самопочуття тощо.

Література

1. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання) /А. Й. Капська, О, В. Безпалько, Р. X.

2. Социальная работа: теория и практика: Учебн. пособие. /Отв. ред. проф.  Е.  И.  Холостова,  проф.  А.С.Сорвика. — М.: ІНФРА-М, 2001.- 427 с. - (Серия

3. Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник / За заг. ред. проф. Капської А. Й.— К., 2000.— 372 с.

4. Шакурова М. В. Методика и технология работы социального педа- гога: Учеб.  пособие  для  студ.  вьісш.  пед.  учеб.  заведений.  —  М.: Издательский центр "Академия", 2002. — 272 с.