3. 5. Освітленість.

Під освітленістю поверхні розуміють величину світлового потоку, що падає перпендикулярно на одиничну поверхню і вона може бути обчислена так  , (6)  де    світловий потік, що падає на поверхню   .  яка чисельно дорівнює одиничному світловому потокові, що падає нормально на одиничну плоску поверхню.Одиницею вимірювання освітленості є люкс (лк)  

3. 6. Точкове джерело світла.

Під точковим розуміють джерело світла, лінійними розмірами якого можна знехтувати у порівнянні з відстанню, із якої воно досліджується.  Інтенсивність та сила світла точкового джерела зв'язані між собою співвідношенням  , (7)  відстань від джерела світла.де r   Освітленість від точкового джерела визначається так   , (8)  де    кут між напрямком світлового потоку й нормаллю до освітлюваної поверх ні. 

3.7.Яскравість

Яскравість джерела у пеному напрямкові визначається виразом   (кд/м ²), (9)  - кут між нормаллюде кут    до світної проекції та напрямком випромінювання  , dJ _ - сила світла джерела dS в напрямкові   . Серед джерел світла виділяють ламбертівські - це джерела у яких яскравість в усіх напрямках є сталою величиною В _ =В=const. Якщо джерело вкрити матовим (розсіюючим) склом, то таке джерело стане ламбертівським. Для таких джерел з (9) слідує закон косинусів (закон Ламверта)   (кд), (10)  де dJ ₀ - сила світла джерела у напрямкові нормалі   . 

3.8 Світність

Світність джерела світла за визначенням є   (лм/м ²), (11)  де    ср, обмежений площиною.- сумарний світловий потік від елемента світної поверхні dS джерела в усіх напрямках, тобто у тілесний кут 2  Для ламбертівських джерел справджується співвідношення  B (лм/мR= ²). (12)

4. Поглинання світла речовиною

П оширення світла в середовищі за класичною теорією відбувається так: падаюче випромінювання збуджує атоми середовища, викликаючи вторинне вимушене випромінювання осциляторів атома, якими є валентні (зовнішні) електрони. Ці е лектрони ще називаються оптичними. Вторинне випромінювання оптичних електронів когерентне між собою і з первинним випромінюванням. При накладанні вони інтерферують, утворюючи прохідну хвилю, яка розповсюджується в напрямку первинної, а її фазова швидкість залежить від частоти, яка може бути як більше так і менше величини фазової швидкості первинної. При проходженні світла в оптично неоднорідному середовищі виникає розсіювання світла, як результат накладання первинного та вторинного випромінювань.  кут заломлення, кут віддзеркалення, r   кут падіння світла, і хвилі. На Мал.161 і При проходженні променя світла 1 крізь границю розділу двох різних середовищ у результаті інтерференції утворюються прохідна 2 та віддзеркалена 1   та    діелектричні проникливості. Для прохідної хвилі виконується закон Снеліуса   . (1)  Абсолютний показник заломлення світла визначається відношенням швидкості світла у вакуумі с до швидкості світла у речовині V  і тепер вираз (1) запишемо у вигляді   . (2)  При   існує кут падіння   коли спостерігається явище повного внутрішнього віддзеркалення (кут заломлення   ). Кут   можна визначити із закону Снеліуса   . (3)