3. Система доказів кулястості Землі. Форма розмір Землі.

Незважаючи на те, що перші обґрунтування кулястої форми Землі були висловлені більш 2 тисяч років тому, дотепер не запропоновано ні однієї класифікації доказів.

Система доказів кулястості Землі дасть можливість вибрати з кожної групи одне-два обґрунтування і тим самим викласти питання більш систематично і повно.

Класифікація доказів у першу чергу має на меті розмежувати доказу опуклості від доказів кулястості Землі. Перші - локальні - обґрунтування засновані тільки на безпосередніх спостереженнях на невеликих ділянках місцевості і говорять про опуклість Землі. Лише з факту повсюдного спостереження може бути зроблений висновок про кулясту форму нашої планети. Другі - планетарні і космічні - докази базуються на розходженнях об'єктів, і розмежування їх носить трохи умовний характер: якщо планетарні докази мають своїм об'єктом саме Землю, те космічні виходять за межі нашої планети.

Класифікація доказів кулястості Землі

Локальні докази опуклості Землі

Планетарні докази, ґрунтуються на спостереженнях чи вимірах у масштабі всієї Землі або значної її частини

Космічні докази

Докази опуклості і кулястості Землі розділити на наступні три групи:

1. Локальні докази опуклості Землі:

а) поступова поява через лінію обрію корабля, що наближається до спостерігача;

б) поступова поява високих предметів, починаючи з верхніх їхніх частин, при наближенні до них;

в) постійно кругла форма видимого обрію;

г) збільшення радіуса видимого обрію при піднятті спостерігача нагору;

д) освітлення Сонцем спочатку хмар і вершин, а потім уже земної поверхні.

2. Планетарні докази, що ґрунтуються на спостереженнях чи вимірах у масштабі всієї чи Землі значної її частини:

а) кругосвітні подорожі;

б) зміна виду зоряного неба при переміщенні спостерігача в меридіональному напрямку;

в) наявність годинних поясів, зв'язана з різним часом появи світил на різних довготах;

г) наявність різних кліматичних зон, обумовлена неоднаковим кутом падіння сонячних променів у районах, розташованих на різних відстанях від екватора;

д) вимір меридіональних дуг;

е) гравіметричні виміри;

ж) спостереження за польотом штучних супутників;

з) вид Землі з космічного корабля чи ракети.

3. Космічні докази:

а) постійно спостерігається у виді окружності (чи частини її) тінь Землі на Місяці при місячних затьмареннях;

б) зіставлення Землі з іншими небесними тілами;

в) космогонічні гіпотези поступового охолодження Землі.

Звичайно, такий підрозділ не є абсолютним. Усі ці групи доказів взаємно зв'язані і доповнюють один одного. Неважко помітити, що такий доказ, як розширення обрію при піднятті спостерігача, засновано на тім же принципі, що і вид Землі з великих висот (з космічного чи корабля ракети). І в тім і в іншому випадку - це результат підйому. Однак якщо в першому випадку обрій представляється ще плоским, то в другому випадку чітко видне заокруглення Землі. На цій підставі розширення обрію з висотою ми зарахували до місцевих, а вид Землі з ракети - до планетарних доказів. По тій же самій причині висвітлення Сонцем спочатку хмар, а потім уже земної поверхні, що більше говорить про опуклість, чим про кулястість Землі, ми віднесли до локальних обґрунтувань, тоді як різний час по годинних поясах ми розглядаємо як планетарний доказ. Хоча вимір Землі і місячні затьмарення свідчать про кулястість Землі.