ЖелібоЄ.П., Заверуха Н.М..Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності/2004

2	ЛЮДИНА ЯК ЕЛЕМЕНТ СИСТЕМИ «ЛЮДИНА - ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ»

В результаті вивчення цього розділу Ви повинні знати:

• сутність понять «життя», «людина», «діяльність», «праця»;

• біологічні та соціальні ознаки людини;

• сутність праці як цілеспрямованої діяльності людини, в процесі якої вона не тільки задовольняє свої потреби, але і впливає на природу;

• характеристики середовища життєдіяльності людини; Ь анатомо-фізіологічні властивості, психічні особливості людини;

• фізіологічні та психічні можливості організму людини при взаємодії з навколишнім середовищем;

• будову та характеристики основних аналізаторів у безпеці життєдіяльності;

• значення гомеостазу та нервової системи для забезпечення здоров'я і безпеки людини;

• основні види харчових речовин;

• психічні характеристики людини і значення їх у безпеці життєдіяльності;

• роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини.

На основі набутих знань Ви повинні вміти:

• визначати сутність поняття «здоров'я»;

• розрізняти біологічні, соціальні та психологічні аспекти здоров'я людини;

• аналізувати вплив на стан здоров'я людини негативних чинників;

• аналізувати реакцію організму на вплив негативних факторів і можливості організму адапту­ва­тися до цих факторів;

• визначати характерні ознаки здоров'я;

• керувати своїм здоров'ям, економно його використовувати протягом

• усього життя та знаходити заходи для його збереження;

• уникати небезпек або зменшувати їх дію, зберігати своє здоров'я;

• виявляти вплив якісного стану компонентів середовища життєдіяльності

• людини на рівень її здоров'я, життєдіяльность і тривалість життя;

• виявляти вплив небезпек на людину залежно від фізіологічного стану організму людини, психофізіоло­гічних якостей і властивостей.

План

(логіка викладу і засвоєння матеріалу)

2.1. Людина як біологічний та соціальний суб'єкт 43

1. Людина та її біологічні і соціальні ознаки .43

2. Діяльність людини .44

2.2. Середовище життєдіяльності 47

1. Природне середовище 47

2. Техносфера 52

3. Ноосфера 54

2.2.4. Соціально-політичне середовище 56

2.3. Фізіологічні особливості організму людини 58

1. Будова і властивості аналізаторів 59

2. Характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності 62

3. Загальні уявлення про обмін речовин та енергію . .66

2.4. Психологічні особливості людини ...72

1. Значення нервової системи в життєдіяльності людини ..72

2. Психіка людини і безпека життєдіяльності ..74

3. Атрибути людини . 76

4. Риси людини 79

5. Якості людини 81

6. Емоційні якості людини 84

5. Роль біоритмів у забезпеченні життєдіяльності людини 86

6. Основні положення ергономіки 89

7. Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров'я 90

1. Основні визначення здоров'я 90

2. Вплив негативних факторів на здоров'я людини 93

Важливі терміни і поняття

• людина

• життя

• діяльність

• праця

• навколишнє середовище

• атмосфера

• літосфера

• гідросфера

• біосфера

• аналізатори БЖД

• ноосфера

• техносфера

• ергономіка

• зовнішнє середовище

• біологічні ознаки людини

• соціальні ознаки людини

• природне середовище

• соціальне-політичне середовище

• обмін речовин

• здоров'я населення

• здоров'я людини

• біоритми

• психіка людини

• властивості людини

• якості людини

• потреби людини

• гомеостаз

2.1. Людина як біологічний та соціальний суб'єкт

2.1.1. Людина та її біологічні і соціальні ознаки

Курс «Безпека життєдіяльності» призначений не тільки для вивчення різних видів небезпек, визначення ступеня ризику, наслідків впливу небезпечних і шкідливих факторів на здоров'я людини, уміння грамотно діяти у складних умовах, надзвичайних ситуаціях, але передусім, розуміння сенсу життя самої людини, її природи і призначення, з'ясування основних закономірностей життєвих процесів. Це необхідно для забезпечення умов стійкого комфортного існування. Лейтмотивом дис-ціпліни «БЖД» є людина, її здоров'я, життя та діяльність. Тому необхідно знати ці основні поняття безпеки життєдіяльності, оскільки іще Р. Декарт говорив: «визначайте значення слів, і ви позбавите людство безлічі оман». Поняття життя було розглянуто в розділі 1.

Значення терміна «людина» багатогранне, про що свідчить понятійний апарат наук, які вивчають людину.

Філософію цікавить людина з точки зору її становища у світі передусім як суб'єкта пізнання і творчості.

Психологія аналізує людину як цілісність психологічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо, тобто психологія шукає стабільні характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи.

Якщо економічна наука припускає, що людина здатна на раціональний вибір, то психологія виходить з того, що мотиви людської поведінки здебільшого ірраціональні і незбагненні.

Історики, навпаки, проявляють інтерес до того, як під впливом культурно-історичних факторів змінюється людська істота.

Соціологія досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливу особистості на соцішіьний стан.

У найзагальнішому розумінні термін «людина» вказує на належність до людського роду — вишої сходинки живої природи на нашій планеті. Вона є найрозумнішою істотою на Землі і тому несе відповідальність за свої вчинки та дії.

Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. За своєю тілесною будовою й фізіологічними функціями людина належить до тварин ного світу. Характерно, що з погляду біології принципової різниці між людиною і тваринним світом немає.

Подібність, схожість людини і тварини визначається,

по-перше, складом речови­ни, будовою та поведінкою організмів;

по-друге, у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй.

Але людина — виша сходинка розвитку живої природи на нашій планеті. Це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні всім людям якості й особливості, що знаходять свій вияв у терміні «Homo sapiens» — «людина розумна». Людина як біологічний вид має:

• характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці тощо);

• високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;

• свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи;

• мислення та мову, які з'явились в результаті трудової суспільної діяльності.

Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколишньої дійсності — такий рівень свідомості властивий навіть тваринному світу, — а з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язками з ними й з іншими людьми, заглиблюватись в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття у світі.

Людська здатність самозаглиблення має діяльний суспільний характер. Про людський характер життєдіяльності можна говорити з того моменту, коли людиноподібна істота виготовила перше знаряддя праці. Саме з цього почалася розбудова людиною власного світу — соціального.

Зміст і характер людського життя визначається способом людської діяльності, головними чинниками якого Ще є засоби виробництва та спілкування

Якщо тварина живе в природі, то людина — в соціумі. Соціум — це особливий спосіб життя особливих істот — людей.

Таким чином ми підходимо до людини з трьома різними вимірюваннями її суті: біологічним, психічним і соціальним. Під психічним уявляється внутрішній духовний світ людини — її волю, переживання, пам'ять, характер, темперамент тощо.

Соціальне і біологічне існують у нерозривній єдності. Біологічне, природне, можна спрощено назвати системою, «що живе», а соціальне — «як живе». Але і «що живе» і «як живе» злилися в єдине ціле, в соціальну істоту на ім'я Людина. Природне функціонування її організму соціально зумовлене, залежить від тих об'єктивних умов, в яких вона живе і які нею ж створені шляхом перетворення навколишнього середовища.

Отже, Людина являє собою цілісну єдність біологічного, психічного і соціального рівня. При цьому людський індивід — це не проста арифметична сума біологічного, психічного і соціального, а їх інтегральна єдність, яка є основою до виникнення нового якісного ступеня — особистості.

Особистість — це міра цілісності людини, що включає в себе усю множину взаємопов'язаних характеристик і елементів.

Головною підсумковою властивістю особистості виступає світогляд. Особливим компонентом особистості є її моральність.