4. Стандартний температурний режим пожежі. Температурні режими пожеж в приміщеннях будівель та споруд різного призначення.

У більшості випадків при визначенні вогнестійкості будівельних конструкцій в усьому світі перевага надається стандартному температурному режиму (див. рис. 4.1, крива 1). „Стандартний” температурний режим пожежі представляється у вигляді наступної залежності температури середовища від часу:

де: t – час стандартного вогневого випробування, хв.; Т₀ – початкова температура середовища, ⁰С; Т₀ 20⁰С; - температура у вогневій камері установки для визначення меж вогнестійкості конструкцій в залежності від часу τ стандартного випробування.

Рис. 4.1. Температурні режими пожеж в приміщеннях будівель та споруд різного призначення. 1 – режим „стандартної” пожежі; 2 – режим пожежі в тунелях; 3 – режим пожежі, характерний для будівель та споруд нафтопереробної та нафтохімічної промисловості; 4 – режим пожежі в підвальних приміщеннях; 5 – режим пожежі в дослідному приміщенні (типу жилого) з зрізною площею отворів F_п (5а - F_п=2м²; 5б – 1,5м²; 5в – 1,0м²) при пожежному навантаженні(деревина) q=58кг/м².

Крива „стандартної” пожежі є деякою умовною, усередкованою залежністю, між реальними температурними режимами пожеж в різних приміщеннях різних будівель.

Відмінність між реальним та стандартним режимом може бути оцінена коефіцієнтом, що визначається за формулою [12, 15-19]:

,

де T_p - температура реальної пожежі, С; Tc - температура стандартної пожежі, С.

Тоді температурний режим реальної пожежі на стадії розвитку виражається наступною формулою:

Розділяють пожежу на три стадії:

загоряння,

розвиненого горіння

й загасання,

Для більш точного моделювання пожежі можливе застосування і більш складних фізичних моделей, що реалізуються в складних комп’ютерних програмах. В алгоритми цих програм закладені сучасні чисельні методи.

Розроблено два методи переходу від реальних режимів пожежі до єдиного «стандартного» режиму пожежі. Одним з методів переходу від реальних пожеж до стандартного є метод рівності площ під кривими «температура-час». Іншим метод приведення реальних пожеж до стандартної проводиться за методом досягнення в якій-небудь конструкції критичних температур, що визначають її вогнестійкість.

При пожежах в житлових будинках, та будівлях загального користування у горінні беруть участь схожі матеріали, кількість яких на одиницю площі приблизно однакова. Схожі також умови теплогазообміну, так як такі будинки мають типове планування. Температурні режими для таких об’єктів будуть схожими, для однакового сценарію розвитку. Наближено-усереднений температурний режим для таких об’єктів будемо називати стандартним температурним режимом зміна температури при якому затверджена державним стандартом і відповідає рівнянню:

Стандартний температурний режим використовують для визначення вогнестійкості будівельних конструкцій або їх елементів у випробувальних печах.

Час через який конструкція або її елемент нагріваючись за стандартним температурним режимом втрачає свої функційні властивості (несучу, теплоізолюючу, огороджуючу) називають вогнестійкістю.

Такий режим використовують для розрахунку часу спрацювання пожежних сповіщувачів, автоматичних систем пожежогасіння, прибуття пожежних підрозділів, необхідного часу для евакуації людей.

Висновок: на даному занятті курсантів та студентів було ознайомлено з теплопередачею при пожежі в приміщенні.

Завдання на самопідготовку:

1. Башкирцев М.П. Основи пожарной теплофизики М.Стройиздат, с. 156-170.

2. Рябова І.Б., Сайчук І.В.,Шаршанов А.Я., термодинаміка і теплопередача в пожежній справі, Харків-2010, с. 114-121.

3. Конспект.