Територіально-промислові і портово-промислові комплекси

Причини формування територіально-промислових комплексів:

1) переробка і комплексне використання сировини;

2) реалізація міжгалузевих державних програм (програмно-цільові ТПК).

Типи ТПК залежно від галузевої спрямованості:

1. ТПК переробної промисловості з перевагою машинобудівної і текстильної галузей характерні для найбільш розвинених регіонів Європи і США.

2. ТПК гірничо-металургійної промисловості спирається на три галузі: чорна і кольорова металургія, рідкометалохімічна промисловість. Базою формування таких комплексів є поклади руд (наприклад, Придніпровський в Україні, КМА в Росії або Рурський у Німеччині).

3. ТПК енергетичної промисловості з провідними паливно-енергетичними галузями. Основою формування є поклади твердого палива переважно відкритого способу видобутку (наприклад, Донецький в Україні або Кансько-Ачинський у Росії).

4. ТПК хімічної промисловості пов'язаний з нафто-, газохімією або гірськохімічною промисловістю. Основною сировинною базою є джерела нафти і газу (наприклад, Прикарпатський в Україні або Середньообський у Росії).

5. ТПК галузей, які ґрунтуються на біологічній сировині.

Рис. 1.15. Типи територіально-промислових комплексів

Типи територіально-промислових комплексів залежно від набору функцій (різноманітності асортименту продукції, що виробляється):

1. Монопродуктові – орієнтуються на випуск одного основного кінцевого продукту (наприклад, нафтопромисловий комплекс Саудівської Аравії).

2. Субпродуктові – випуск головної продукції супроводжується виробництвом супутньої.

3. Поліпродуктові – враховують потребу комплексного освоєння території та її природних ресурсів. Вони виготовляють кілька самостійних різновидів продукції.

Основні типи портово-промислових комплексів:

• океанічний – орієнтований на природно-ресурсний потенціал Світового океану (наприклад, океанічне рибальство, добування залізомарганцевих конкрецій і т. п.) і зовнішньоекономічні морські торговельні зв'язки;

• морський (прибережний) – пов'язаний з освоєнням природноресурсного потенціалу континентального шельфу (морський нафто- і газовидобуток, прибережне рибальство, морекультура);

Рис. 1.16. Види територіально-промислових комплексів

• приморський – орієнтований на освоєння нових територій морським шляхом (у Росії це освоєння Крайньої Півночі уздовж Північного морського шляху, Крайньої Півночі Канади, Аляски США).

Рис. 1.17. Типи портово-промислових комплексів

Мета створення технополісів – створення сприятливих умов для максимального зближення науки з виробництвом і сприяння регіональному промисловому розвиткові.

Технополіси поділяють на дві категорії:

• Науково-технологічні зони – це певна територія, на якій є вищий навчальний заклад (або декілька), науково-дослідний центр міжнародного рівня і відповідна технологічна інфраструктура для впровадження наукових розробок у практику, що дає можливість зменшити час від наукової розробки до її впровадження у виробництво.

Таблиця 1.4

Сучасні комплекси України

№ п/п	Назва	Розташування найбільших центрів	Основні природні ресурси і спеціалізація комплексу
1	Донецький ТПК	Донецьк, Горлівка, Луганськ	Видобуток кам'яного вугілля (Донбас), кухонної солі; чорна металургія, хімічна і гірничо-хімічна галузі
2	Придніпровський ТПК	Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кременчук	Видобуток залізної і марганцевої руд; чорна металургія, машинобудування
3	Харківський ТПК	Харків	Видобуток природного газу (Юліївське, Яблонське, Шебелинське родовища); газоенергетика; основна хімія, машинобудування
4	Волинський ТПК	Ковель, Рівне, Луцьк	Видобуток кам'яного вугілля; лісохімічна; вуглехімічна й індустріально-аграрна галузі
5	Прикарпатський ТПК	Львів, Калуш, Івано-Франківськ	Видобуток нафти (Борислав, Долина), природного газу (Дашава), калійної солі (Калуш); нафто-хімічна і гірничо-хімічна галузі
6	Кримський ППК	Сімферополь, Севастополь	Видобуток природного газу на півострові, а також на шельфі Чорного (база – пгт Чорноморське) й Азовського морів (база – селище Щасливцеве, Стрічкове). Аграрна, гідромеліоративно-аграрна (на основі Північнокримської зрошувальної системи), гірничо-хімічна (морська хімія у Вірменську, Красноперекопську і Саках) галузі; рекреаційний комплекс

• Науково-технологічні парки (технопарки) – це території, де навколо технічного університету або науково-дослідного центру розташовуються декілька фірм, що займаються впровадженням розробок наукових установ у галузі високих технологій і наукоємних виробництв.

Рис. 1.18. Види технополісів

Створення технополісів дає можливість:

• максимально зблизити науку і виробництво і таким чином значно підвищити ефективність використання досягнень НТП;

• сприяти структурній перебудові економіки для підвищення її наукоємності;

більш рівномірно розташовувати продуктивні сили, вирівнюючи при цьому

диспропорції в економічному розвитку;

• створювати в технополісах безвідходні виробництва, розробляти і впроваджувати більш ефективні методи очищення, застосовувати екологічно чисті матеріали і джерела енергії.

В Україні перші технопарки з'явилися у 2000 році. Вони були створені на базі найбільших науково-дослідних інститутів: два в Києві (ТП “Напівпровідникові технології і матеріали, оптотехніка і сенсорна техніка" та “Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона"), третій у Харкові (ТП “Інститут монокристалів"). Діяльність підкріпили відповідним Законом України “Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльності технологічних парків". З 2002 р. були створені донецький “Вуглемаш" і чотири київські проекти: “Інститут технічної теплофізики", “Інтелектуальні інформаційні технології", “Укрінфотек", “Київська політехніка".