Тема 4. Регіон у системі територіального поділу праці

4.1. Територіальний поділ праці

Адміністративно-територіальний розподіл України базується на успадкуванні від Радянського Союзу системи галузевого управління, за якої регіони розглядалися як суб'єкти соціально-економічних відносин, і, ставши на шлях розвитку ринкових відносин, Україна, через суто економічні причини, не мала можливості розробити сучасну концепцію державної регіональної політики (за таких темпів скорочення промислового і сільськогосподарського виробництва, інвестицій і розриву економічних зв'язків, що призвело до різкого падіння ВВП, не було можливості, та й часу, розробляти варіанти децентралізації головного управління, проведення інших територіальних реформ).

Ще одним фактором, який призвів до значної кількості помилок на цьому шляху і більше ніж на 10 років відклав рішення давно назрілих питань реорганізації сучасної системи регіонального управління, була відсутність досвіду здійснення трансформаційних перетворень адміністративно-командної системи на ринкову.

Регіон – цілісна територіальна частина господарства країни, що характеризується комплексом притаманних їй ознак: структурою виробництва, розвиненими внутрішніми зв'язками, концентрацією населення, певною виробничою та соціальною інфраструктурою, місцевими органами територіального управління. Регіон – це частина території країни, на якій функціонує сформований комплекс галузей виробництва, виробничої та соціальної інфраструктури.

Кожен регіон характеризується специфічними природно-географічними, історико-демографічними, політико-адміністративними особливостями. Саме в регіоні створені умови для виробничої діяльності, проживання та організації побуту і відпочинку населення. Тут формуються ознаки етнічної спільності людей, їх економічної і соціальної цілісності, поєднані інтереси усіх суб'єктів господарювання.

Регіональна економіка покликана забезпечувати раціональне використання ресурсного потенціалу регіону і на цих засадах вирішувати соціально-економічні проблеми населення, зменшувати залежність регіонів від центру. З цією метою треба визначити стабільні нормативи відрахувань до бюджетів усіх рівнів.

Головна мета державного регулювання розвитку регіонів – забезпечити найповніше використання їх ресурсного потенціалу шляхом оптимального поєднання інтересів держави і кожного регіону.

У класичному розумінні “економіка" – це наука про уміння раціонально вести домашні справи. У контексті розгляду регіональної економіки таким домом є регіон, що є народним господарством у мініатюрі.

Найважливіша характеристика регіону – його цілісність. Одна з основних функцій регіональної економіки – створення обслуговуючих виробництв, а також виробництв, що випускають продукцію міжгалузевого призначення.

Соціально-економічний потенціал є інтегральною характеристикою регіону. Він характеризується величиною національного багатства, сукупного продукту, національним прибутком, вартістю основних фондів, абсолютними розмірами виробництва життєво важливих видів продукції.

Таблиця 1.3