Донецько-Придніпровський економічний район

Площа – 112,3 тис. км² (18,6 %)

населення – 13,6 млн. осіб (26,9 %);

щільність населення – 121 особа/км²;

частка у виробництві промислової продукції країни складає 53 %;

на район припадає майже 90 % видобутку кам'яного вугілля, переважаюча частина видобутку залізної і 100 % марганцевої руди, майже вся виплавка сталі, переважна більшість виплавки чавуну і виготовлення прокату;

район посідає перше місце з виробництва трикотажу (34 %), взуття (28 %), зерна (22 %), соняшнику (44 %) й овочів (25 %).

Склад:

Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька обл.

Рис. 1.8. Характеристика Донецько-Придніпровського району

Легка, харчова промисловість і сільське господарство перебувають у “тіні" важкої індустрії, але і вони роблять значний внесок в економіку країни: район посідає перше місце з виробництва трикотажу (34 %), взуття (28 %), зерна (22 %), соняшнику (44 %) й овочів (25 %).

Природні передумови. Природно-ресурсний потенціал даного району великий. У його основі вугілля, залізна і марганцева руди, кухонна сіль, ртуть, вогнетривкі глини і вапняки, флюси, цементна сировина. Не менш важливе значення мають агрокліматичні ресурси. Району не вистачає водних ресурсів, що вносить певні корективи в спеціалізацію і розміщення виробництва.

Не тільки загальноукраїнське, і світове значення мають поклади вугілля, залізної і марганцевої руд. Основні запаси українського кам'яного вугілля зосереджені в Донбасі – в Донецькій, Луганській, а також Дніпропетровській (Західний Донбас) областях. Залізняк характеризується великими запасами і високою якістю. Поклади марганцевих руд зосереджені в Нікопольському і Токмацькому родовищах. Залізна і марганцева руди – один з основних експортних товарів України. Кухонна сіль (Слов'янськ, Артемівськ) також відзначається як великими покладами, так і високою якістю. Наявність запасів вугілля, що коксується, залізної і марганцевої руд, вогнетривких глин, – і додаткове зосередження їх на компактній території сприяли розвитку могутньої чорної металургії. Донецько-Придніпровський металургійний район один із найбільших у світі. Гідроресурси району обмежені. На Дніпрі побудовані Дніпрогес, Каховська і Дніпродзержинська ГЕС. Чорноземи і переважно рівнинна поверхня території сприяють розвитку сільського господарства, особливо зернового виробництва, і на його основі – багатогалузевої харчової промисловості.

Демографічні передумови. Щільність населення складає 121 особу/км², що значно вище за середні показники по Україні. Переважна більшість населення проживає у містах, ступінь урбанізації високий; питома вага міського населення досягає 90 %. Район має великий контингент трудових ресурсів; частка населення працездатного віку складає 56,3 %. Більшість трудових ресурсів зайнята в промисловості. Демографічна ситуація в Донецько-Придніпровському районі несприятлива. Всі області мають негативне значення коефіцієнта природного приросту населення.

Економічні передумови. Тривалий час регіон мав суто сільськогосподарську спеціалізацію. З XVІІІ ст. розвивається видобувна промисловість; цей процес різко прискорюється з середини XІХ ст., коли почала формуватися могутня металургійна промисловість. Капіталістичні відносини в промисловості розвивалися прискореними темпами, що, разом з іншими чинниками, перетворило регіон на одну з найбільших металургійних баз світу.

Природні та історико-економічні передумови сприяли створенню в районі територіально-виробничого комплексу класичного типу. Нижній зріз складає видобувна промисловість; далі йде металургія, енергетика; ще вище – машинобудування, хімічна промисловість (зокрема коксохімія). Район має густу мережу залізниць і автомобільних шляхів, його перетинає Дніпро.

Хоча виробничий потенціал району дуже могутній, він базується переважно на застарілих, зношених основних фондах.

Галузева структура промисловості з переважанням матеріаломістких виробництв характеризується певною консервативністю, відсталістю порівняно з розвиненими країнами Європи (Німеччина, Великобританія), для яких фаза металоміского машинобудування вже позаду.

Територіально-галузева структура народногосподарського комплексу. Економічне обличчя району сформувала важка індустрія, перш за все, гірничодобувна, паливно-енергетична, металургійна галузі, основна хімія, металоємне машинобудування. Разом із тим, значний внесок в українську економіку роблять галузі агропромислового комплексу.

Точне машинобудування призначається, перш за все, для обслуговування військово-промислового комплексу.

Паливно-енергетичний комплекс має величезний вплив на рівень, структуру і розміщення промисловості, транспорту й інших галузей. За запасами і видобутком коксового вугілля Донбас має світове значення. Основу електроенергетики складають могутні теплові станції – Вуглегірська, Дніпродзержинська.

Металургійний комплекс складається з галузей чорної і кольорової металургії. Чорна металургія є провідною галуззю і утворює основу індустріального комплексу Донецько-Придніпровського району. Територіально-галузевий комплекс чорної металургії поділяється на три групи підприємств – Донецьку, Придніпровську і Приазовську. З них Донецька – орієнтується на вугілля. До Придніпровської групи входять центри Дніпропетровської та Запорізької областей, підприємства яких орієнтуються на місцеві залізні й марганцеві руди; особливе значення має водопостачання Дніпра. Приазовська група підприємств зосереджена в Маріуполі. Тут металургія базується як на криворізькому, так і на керченському залізняку, а коксове вугілля доставляється з Донбасу.

Машинобудівний комплекс за обсягом валової продукції, часткою промислово-виробничих фондів і чисельністю робітників посідає перше місце в структурі економіки Донецько-Придніпровського району. Вдале поєднання економічних умов сприяло формуванню складної і багатогалузевої структури машинобудівного комплексу. Асортимент продукції машинобудування району надзвичайно великий. Важке машинобудування характеризується великим споживанням металу і відносно маленькою трудомісткістю. Тому виробництво металургійного, гірничошахтного устаткування, важких верстатів зосереджене у великих металургійних центрах. Транспортне машинобудування представлене автомобільним виробництвом (Запоріжжя), локомотивобудуванням (Луганськ). Випуск тролейбусів налагоджений у Дніпропетровську. У Маріуполі виготовляються залізничні цистерни, у Мелітополі – двигуни.

Хімічний комплекс Донецько-Придніпровського району характеризується багатогалузевою структурою. Він працює переважно на місцевій сировині (коксохімія, содова промисловість), а також на імпорті (азотні добрива з природного газу, фосфорні добрива). Каркас основної хімії утворюють виробництва мінеральних добрив, сірчанокислотна промисловість, виробництво соди. Основу хімічної промисловості в районі складає коксохімія, пов'язана з металургією. Хімія органічного синтезу представлена виробництвом пластмас. Тут розміщені підприємства гумових виробів (Лисичанськ), шин (Дніпропетровськ). Велике значення має виробництво фарб; найбільшим центром є Рубіжне. Лакофарбовий завод розміщується в Дніпропетровську.

Агропромисловий комплекс району характеризується однорідністю територіальної спеціалізації. Це пояснюється тим, що практично вся територія району розташована в одній природній зоні – степовій. Головні галузі спеціалізації сільського господарства – зерно (пшениця, ячмінь, кукурудза), соняшник, м'ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво. Донецько-Придніпровський район – основна зернова і олійнекстракційна база України.

Харчова промисловість району представлена масложировою, олійноекстракційною, м'ясною, молочною, борошномельною, соляною галузями.

Легка промисловість урівноважує структуру зайнятості трудових ресурсів регіону. Підприємства легкої промисловості зосереджені переважно в Донбасі.

Транспортний комплекс є важливою галуззю спеціалізації району. За обсягом перевезень вантажів Донецько-Придніпровський район посідає перше місце в Україні. Тут найбільш густа мережа шляхів сполучення. Найбільше значення мають залізниці, що перевозять масові вантажі: вугілля, руду, метали, добрива, зерно, насіння соняшнику тощо. Автомобільний транспорт відіграє важливу роль у внутрішніх перевезеннях малогабаритних вантажів. Дніпропетровський водний шлях забезпечує зв'язки між портами сусідніх регіонів. Велике значення має трубопровідний транспорт. Він забезпечує район нафтою, нафтопродуктами, газом, які надходять з інших регіонів, переважно з-за кордону.

Регіональні промислово-економічні вузли. У Донецько-Придніпровському районі зосереджена найбільша кількість вузлів, які базуються на матеріаломісткому, енергоємному, екологічно небезпечному виробництві. Це – Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакіївський, Торезо-Сніжненський, Слов`янсько-Краматорський, Селідово-Курахевський, Новотроїцько-Докучаєвський, Алчевсько-Стахановський, Свердловсько-Ровеньківський, Краснолуцько-Антрацитівський, Криворізький, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Нікопольський, Запорізький. Основою формування цих вузлів є вугільна і залізорудна промисловість, важке машинобудування.

Проблеми територіально-галузевого удосконалення економіки району. Надмірне перевантаження у структурі економіки галузей важкої індустрії викликало серйозні соціально-економічні диспропорції. Район має застарілу структуру промисловості, яка вже не відповідає вимогам науково-технічного прогресу. Переважає металоємне машинобудування, недостатня частка трудомісткого, особливо електронного, верстатобудування, приладобудування. У вугільній промисловості Донецького басейну застаріли основні фонди, погіршали гірничо-геологічні умови. Собівартість вугілля зростає, рентабельність знижується. Металургійна промисловість, яка дає значний внесок в експортний потенціал країни, характеризується технологічною відсталістю. У виробництві сталі переважає мартенівський спосіб, частка електроплавильного – лише 10 %. Мало виготовляється спеціальних сортів сталі. Подальший розвиток чорної і кольорової металургії стримується відсутністю енергоносіїв і води, особливо в Донбасі.

Дефіцит енергоресурсів зумовлює потребу в енергозберігальних технологіях. Екологічна проблема може вирішуватися за рахунок часткової територіальної деконцентрації виробництва і технологічної перебудови промисловості.

Західноукраїнський економічний район включає Рівненську, Волинську, Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську, Вінницьку, Хмельницьку, Закарпатську і Чернівецьку області. Площа складає 158 кв. км² або 26,1 % території України, і є другою за кількістю населення (13,2 млн. чол., або 26 %) після Донецько-Придніпровської.

Західноукраїнський район розташований поблизу географічного центру Європи, має зручне транспортне сполучення як зі східноєвропейськими, так і з центральноєвропейськими державами. Разом із тим район досить віддалений від основної металургійної бази України, від чорноморських портів. Це зумовило спеціалізацію району на переважно неметалоємному, трудомісткому машинобудуванні, гірничодобувній, хімічній промисловості, багатогалузевому агропромисловому комплексі, легкій і лісовій промисловості. Західноукраїнський район є основним в Україні за валовим обсягом продукції сільського господарства (30 %), в першу чергу:

• з виробництва цукрового буряку (43 %);

• з виробництва товарів народного споживання в легкій промисловості (28 %), особливо тканин (39 %).

Природні передумови розвитку району. Західноукраїнський район має найскладнішу геологічну будову порівняно з іншими районами країни. З Передкарпатським прогином пов'язані родовища нафти (Долина, Борислав, Надвірна), газу (Дашава), калійних солей (Калуш, Стебник), кухонної солі (Дрогобич), сірки (Роздол), озокериту, мінеральних вод, Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, а також родовища фосфоритів у Придністров'ї (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька області). На півночі району є поклади торфу. Район багатий на сировину для будівельної промисловості.

Агрокліматичні умови сприятливі для сільського господарства. У Західноукраїнському районі зосереджені найбільші і якнайкращі за якістю ліси країни.

Водними ресурсами, зокрема, питною водою, Західноукраїнський район забезпечений краще, ніж держава в цілому. Велику роль відіграють мінеральні води, поширені по всій території району, що складають (поряд із гірськими, лісовими ландшафтами, покладами озокериту) основу рекреаційного господарства.

Демографічні передумови. Демографічна ситуація в Західноукраїнському районі сприятливіша, ніж в інших регіонах України. Природний приріст населення в районі невисокий, але тільки тут цей показник має позитивне значення. Сприятливі демографічні умови зумовлюють розвиток трудомісткого виробництва: точне машинобудування, легка промисловість, трудомісткі галузі сільського господарства.

Економічні передумови. На галузеву структуру району впливає його економіко-географічне положення. Значна віддаленість від металургійної бази зумовила недоцільність розвитку металоємного машинобудування, власних значних металургійних підприємств район не має через відсутність сировини. Разом із тим близькість до європейських країн сприяє становленню кооперативних зв'язків на рівні підприємств і галузей, особливо в машинобудуванні, хімічній промисловості. Трубопровідний транспорт сполучає Україну із Заходом.

Рис. 1.9. Характеристика Західноукраїнського району

Територіально-галузева структура народногосподарського комплексу. Питома вага Західноукраїнського району у валовому продукті країни складає 18,3 %, це друге місце після Донецько-Придніпровського району.

Галузева структура району: паливно-енергетична, машинобудівна, хімічна, лісовиробнича, агропромислова, рекреаційний комплекс, розвинена легка промисловість.

Промисловість переважно працює на власній сировині, але використовує й імпорт (метали, газ, нафтопродукти, бавовну і т. п.). Галузева структура економіки близька до структури Центральноукраїнського району, але тут значно більше розвинені галузі, пов'язані з корисними копалинами: паливно-енергетична, гірничо-хімічна.

Паливно-енергетичний комплекс представлений Львівсько-Волинським вугільним басейном, родовищами нафти і газу в Передкарпатті. Поклади нафти і газу розробляються вже давно, ще з минулого століття, і вони переважно вичерпані. Електроенергетична мережа, окрім теплових електростанцій, включає також Рівненську і Хмельницьку АЕС, гідроелектростанції в Закарпатті і на Дністрі (Дністровська ГЕС). Машинобудівний комплекс складається з електронного і електротехнічного машинобудування, виробництва автомобілів, автокранів, сільськогосподарської техніки. Хімічний комплекс багатогалузевий. Гірничо-хімічна промисловість представлена видобуванням калійних і кухонних солей, сірки. Основна хімія – виробництво кислот (Новий Роздол), калійних (Калуш, Стебник) і азотних (Рівне) добрив. Легка промисловість територіально поширена і представлена багатьма центрами. Це текстильна промисловість – Тернопіль (бавовняні тканини), Рівне (льняні тканини), Луцьк (шовк); трикотажна (Львів, Івано-Франківськ); взуттєва (Львів, Івано-Франківськ, Хмельницький, Виноградов, Чернівці); швейна (Львів, Чернівці, Хмельницький). На Західноукраїнський район припадає 23 % трикотажу і 27 % взуття, що виробляється в державі.

Агропромисловий комплекс характеризується значним обсягом валової продукції і галузевою різноманітністю. Це район зернового господарства, найбільшого в країні виробництва цукрових буряків (43 % загальноукраїнського виробництва), льонарства, овочівництва, виробництва м'яса (27 %). На Закарпатті вирощується виноград.

Харчова промисловість: виробництво цукру (цукрові заводи розташовані в лісостеповій зоні, але найбільше – у Вінницькій області); борошномельна; спиртова; овочеконсервна; м'ясна; молочна; сироварна.

Лісопромисловий комплекс – одна з найтиповіших ланок господарства Західноукраїнського району. Його підприємства розміщені в Карпатському регіоні і Поліссі.

Промислові вузли. У районі сформовані вузли, що базуються на матеріало- і енергоємному виробництві,  Червоногвардійський, Рівненський, Новороздольський, Долинський. Індустріальний профіль їх визначають вугільна, нафтова, газова, гірничо-хімічна, хімічна промисловість (як основна, так і хімія органічного синтезу), виробництво електроенергії.

Основні проблеми удосконалення територіально-галузевої структури даного району:

• помітна індустріальна відсталість більшості областей регіону;

• виробництво валового продукту на душу населення тут менше, ніж у середньому по Україні;

• при активізації інвестиційної діяльності він може розвиватися за рахунок нових потужностей у машинобудуванні, тонкій хімії й інших трудомістких виробництвах;

• Передкарпатський регіон, а також Рівненський промвузол розташовані в зоні екологічної напруги, – це проблема, яка повинна бути негайно вирішена за рахунок галузевого перепрофілювання;

• активізації і розширенню підлягає приміська сільськогосподарська зона навколо обласних центрів і промвузлів, що збільшить виробництво овочів, молока, м'яса.

Північно-Східний економічний район складається з Харківської, Полтавської і Сумської областей. За територією – 84 тис. км² (13,9 % території України) і кількістю населення – 6,1 млн. осіб (12,1 %) Північно-Східний район найменший. Він характеризується, насамперед, могутнім і галузево різноманітним машинобудуванням  від важкого до електронного й авіаційного; має розвинений агропромисловий комплекс; з виробництва цукрового буряку (23,5 % обсягу в країні) і соняшнику (17,4 %) посідає третє місце. У галузевій структурі виділяють також легку, хімічну промисловість, енергетику, видобуток корисних копалин.

Районоформівним фактором є розвинена транспортна мережа з магістралями загальнодержавного і міжнародного значення – залізницями, автошляхами, трубопроводами, авіалініями. Велику організаційну роль відіграє Харків з його могутнім науково-технічним потенціалом.

Природні передумови. Північно-Східний район має сприятливі агрокліматичні умови, запаси дорогих корисних копалин. Природні ресурси представлені, насамперед, корисними копалинами, особливо паливними. У межах району проходить Дніпровсько-Донецька тектонічна западина з покладами нафти і газу. На сьогоднішній час це основна нафтогазова база України. Інша група корисних копалин представлена залізними рудами Кременчуцького родовища. Значна територія району покрита родючими ґрунтами.

Демографічні передумови. Район характеризується складною демографічною ситуацією. Показники природного руху найгірші в Україні. Природний приріст негативний у всьому районі. Північно-Східний район відрізняється посиленою міграцією. Населення у великих містах поступово зменшується за рахунок негативний природний прірост. Великі міста, особливо Харків, характеризуються інтенсивною маятниковою міграцією. Трудові ресурси району мають досить високу кваліфікацію і рівень освіти. Зменшення контингенту трудових ресурсів перешкоджає розширенню трудомістких виробництв, на яких район до цього часу спеціалізувався. Швидкий відтік сільського населення в міста не супроводжується адекватним підвищенням продуктивності праці в сільському господарстві, що створює гостру проблему.

Економічні передумови. Географічне положення району створило передумови для формування економічних зв'язків із Росією. Безпосередня близькість до української металургійної бази сприяла розвиткові важкого і металоємного машинобудування.

Потреби промислового комплексу викликали необхідність розміщення сільськогосподарського машинобудування, виробництва тракторів, устаткування для харчової промисловості.

Близькість металургійної бази, кваліфіковані трудові ресурси і потреби транспорту – усе це сприяло розвиткові тут транспортного машинобудування.

Територіально-галузева структура економіки. Північно-Східний район дає 13,7 % валового внутрішнього продукту, зосереджує 12,7 % основних фондів. Його частка в обсязі валової сільськогосподарської продукції складає 14,6 %. Провідною галуззю економіки Північно-Східного району є машинобудування, де працює 61 % промислово-виробничого персоналу. До важливих галузей належить також сільське господарство, харчова промисловість, транспортний комплекс.

Головні галузі спеціалізації:

• машинобудування,

• агропромисловий комплекс,

• легка промисловість,

• паливно-енергетичний комплекс,

• хімічна промисловість,

• транспортний комплекс

Промислові вузли району:

Харківський,

Кременчуцький