13.6. Транспортний фактор
Цей фактор є одним із найважливіших, тому що підсилює дію попередніх факторів: його складова у структурі витрат нерідко дуже висока. Залежно від розмірів транспортних витрат, розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживача. Дешеві вантажі (будматеріали, вугілля, руди чорних і кольорових металів) перевозити на великі відстані невигідно, тому що транспортні витрати не тільки дорівнюють вартості продукції, а й можуть перевищити її.
Тим часом у вартості дорогих вантажів (цукор, машини, бавовник, вовна, шовк-сирець) частка транспортних витрат не перевищує 0,1–1,5 %.
Масові перевезення вантажів здійснюються переважно залізничним і автомобільним транспортом. В українській структурі вантажів, перевезених залізницею, на кам'яне вугілля і кокс – припадає 24 %, на руду – 15 %, на чорні метали – 8 %, на нафтопродукти – 5 %.
Слід зазначити, що Україна має значний транзитний потенціал. Удосконалення якості доріг сприяє збільшенню кількості транзитного транспорту (збільшуються митні надходження), розвитку й інших галузей виробництва та торгівельних доходів.
Щільність залізниць в Україні складає 37,7 км/1 000 км2.
Рис. 1.69. Транспортний фактор розміщення продуктивних сил
13.7. Фактор науково-технічного прогресу
Науково-технічний прогрес (НТП) – безперервний розвиток науки і техніки, зумовлений потребами виробництва, зростанням та ускладненням суспільних потреб. НТП складається з двох паралельних процесів: науковий прогрес – як оновлення знань; технічний (технологічний) прогрес – як зміна характеру фактично використовуваного обладнання й устаткування.
Існують дві форми НТП: еволюційна – поступовий розвиток науки і техніки, впровадження досконаліших, передовіших надбань; революційна – науково-технічна революція (НТР). НТР – це якісні зміни у науково-технічній сфері на основі використання фундаментальних наукових відкриттів і винаходів, що зумовлюють докорінні перетворення в усіх сферах діяльності (науці, техніці, виробництві, управлінні, соціальній інфраструктурі).
Зміни в технології й організації виробництва, якщо вони мають кардинальний характер, можуть істотно вплинути на розміщення продуктивних сил. На території деяких країн і регіонів може виникнути виробництво, що раніше було тут неефективним.
У науковій літературі зустрічається поняття науково-технічний потенціал країни – це сукупність національних ресурсів і засобів. Науково-технічний рівень країни визначається на основі її інноваційного потенціалу. Інноваційний потенціал країни – це здатність фундаментальної та прикладної науки забезпечити нововведеннями процес оновлення продукції.
Наприклад, до середини XVІІІ ст. бавовняна промисловість Великобританії не могла конкурувати з індійською, котра спиралася на власну сировинну базу і відносно дешеву робочу силу. Але після винаходу прядильних, а згодом і ткацьких машин, виробництво тканини у Великобританії настільки здешевіло, що англійська бавовняна промисловість виявилася поза конкуренцією майже на півтора століття.
Рис. 1.70. Фактор науково-технічного прогресу в розміщенні продуктивних сил
До XX ст. підприємства чорної металургії орієнтувалися переважно на вугілля, тому що потреба у ньому була більша, ніж руди на одиницю металу. Так з'явилися великі металургійні райони: Донбас, Рурський басейн. Але потім технологія змінилася. Руди стало потрібно більше, ніж вугілля, і чорна металургія почала пересуватися до залізорудних басейнів Криворіжжя, до припортових міст Німеччини (Гамбург), куди зручно підвозити імпортну руду.