Основні напрямки міграції населення у 2006 р.

Показники	Осіб			На 1 000 наявного населення
	число прибулих	число вибулих	сальдо міграції	число прибулих	число вибулих	сальдо міграції
Всі напрямки міграції	765 882	751 637	14 245	16,4	16,1	0,3
у межах України	721 655	721 655	x	15,4	15,4	x
внутрішньорегіональна міграція	440 898	440 898	x	9,4	9,4	x
міжрегіональна міграція	280 757	280 757	x	6,0	6,0	x
міждержавна міграція	44 227	29 982	14 245	1,0	0,7	0,3
країни СНД	33 972	21 270	12 702	0,8	0,5	0,3
інші країни	10 255	8 712	1 543	0,2	0,2	0,0

Урбанізація – це збільшення питомої ваги міського населення і зростання соціально-економічної ролі міст.

 В Україні показник урбанізації складає 67,8 %. На даний час найвищий відсоток міського населення в Донецькій (90 %), Дніпропетровській (84 %), Луганській (87 %) і Харківській (79 %) областях. Найнижчкий – у Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській і Закарпатській (41 – 43 %).

Найбільшою формою розселення є мегаполіси, що виникають у випадку зрощення декількох великих міст.

8.3. Історико-економічні передумови розміщення продуктивних сил

Економічні передумови розміщення – це сукупність економічних умов і відносин, що впливають на розміщення продуктивних сил і певну територіально-галузеву структуру виробництва.

Групи економічних передумов розміщення продуктивних сил: історико-економічні передумови; особливості суспільної організації виробництва; характер прояву територіального поділу праці (на регіональному і міжнародному рівнях); загальний рівень економічного розвитку регіону.

Рис. 1.33. Економічні передумови розміщення продуктивних сил

Історико-економічні передумови визначаються суспільним розвитком території.

Форми суспільної організації виробництва – це важлива складова частина системи економічних передумов розміщення продуктивних сил. Таких форм чотири: концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування.

 У країнах Західної Європи раніше, ніж в інших регіонах, сформувалися капіталістичні відносини, відбувся перехід від ремесла до мануфактури, здійснився промисловий переворот і почалася індустріалізація економіки. Це зумовило випереджальний розвиток країн Європи, а потім США.

Галузева структура української економіки також зумовлена історично. Територія України протягом певного часу входила до складу різних держав, що мали власні закономірності територіального поділу праці. Під їх впливом наша держава має тепер надлишковий розвиток галузей важкої індустрії при недостатньому розвитку легкої промисловості, виробничої інфраструктури, рекреаційного господарства.

Рис. 1.34. Форми суспільної організації виробництва

Роль форм суспільної організації виробництва як передумов розміщення продуктивних сил:

• концентрація:

• зростання ефективності виробництва за рахунок масштабу. На великих підприємствах більше можливостей для маневрування матеріальними ресурсами і виробничим персоналом;

• великі підприємства є районоформівним фактором: навколо них з'являються підприємства-суміжники, філії;

• концентрація має свої межі. На певному етапі (ступені) зростання підприємство припиняє давати ефект, собівартість продукції, порівняно з ростом витрат на розширення, знижується повільно, а фондовіддача падає. Зі збільшенням розмірів підприємства неминуче зростає радіус перевезень сировини, палива і готової продукції, що робить її дорожчою. Наприклад, консервні і буряково-цукрові заводи не можуть бути занадто великими, тому що довелося б здалеку звозити до них сировину, а це призводило б до псування овочів і буряку. Також існує екологічна небезпека зосередження деяких видів виробництв.

 Собівартість продукції?

 Це загальна сума витрат на виробництво даної продукції

 Фондовіддача?

 Це сума засобів, які одержують з кожної гривні, вкладеної в засоби праці

• спеціалізація:

• спеціалізація підприємства на певному виді продукції означає, що через внутрішньорегіональні і локальні причини саме на цій території створюються сприятливі умови для виробництва цієї продукції. Основою для таких висновків є економічний аналіз;

• територіальна спеціалізація – це орієнтація регіону на виробництво товарів і послуг для позарайонного споживання в загальній системі територіального поділу праці.

Рис. 1.35. Показники економічного розвитку держави

• кооперація:

• це організований взаємозв'язок спеціалізованих підприємств. Особливо поширена в машинобудуванні;

• види: внутрішньогалузева, якщо кооперативні постачання здійснюються між підприємствами однієї галузі, і міжгалузева.

  • комбінування:

• економія на транспортних витратах, можливість комплексно використовувати сировину, оперативність управління. Найбільш типовим прикладом є комбінат у металургії, де здійснюються послідовні операції: виробництво чавуну, потім сталі і, зрештою, прокату;

• види: на основі послідовної обробки сировини, на основі комплексного використання сировини і на основі використання відходів.

Рівень економічного розвитку країни визначається системою загальних показників.

Залежно від рівня вивчення процесів економічної діяльності й пояснення її явищ (від простого до складного), в економічній науці виділяють мікро-, мезо-макро- і мегаекономіку.

Мікроекономікою називають галузь економічної науки, яка вивчає поведінку окремих елементів і структур народного господарства, таких як домогосподарство, підприємство, галузь виробництва.

Мезоекономіка – вивчає розвиток товарних ринків, галузей і регіонів країни.

Макроекономіка – наука про функціонування національної економіки.

Мегаекономіка – наука, що вивчає світову економіку в цілому.

У Додатках А – В наведено основні макроекономічні показники України.