Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики

5.1. Сутність, принципи та цілі регіональної політики України

Дотримання принципів розміщення продуктивних сил є основою регіональної політики держави. Регіональна політика – це сфера управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни в просторовому аспекті; сфера діяльності держави щодо управління політичним, економічним та соціальним розвитком окремих територій країни виходячи із загальнодержавних інтересів; соціально-економічна політика окремих регіонів, спрямована на реалізацію певних цілей і завдань, виходячи із внутрішніх потреб і наявних ресурсів.

"Головною метою державної регіональної політики, – як зазначено в Концепції державної регіональної політики, – є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України і регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення дотримання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дієвості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади й органів місцевого самоврядування. Державна регіональна політика є складовою частиною національної стратегії соціально-економічного розвитку України, тісно пов'язаної зі здійсненням адміністративної реформи й упорядкуванням адміністративно-територіального апарату і реалізується шляхом здійснення органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування системи заходів щодо забезпечення ефективного комплексного управління економічним і соціальним розвитком України та її регіонів, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя".

Термін “регіональна політика" може трактуватися як державна політика або законодавча діяльність держави, спрямована на формування єдиного правового поля стосовно цілей державного управління, розвитку регіонів і їх саморозвитку за рахунок паритетного об'єднання можливостей держави і регіонів.

Під “можливостями держави" маємо на увазі, у першу чергу, узгодження всіх державних політик засобами єдиного нормативно-правового й організаційно-законодавчого забезпечення розвитку територій або формування законодавчого поля держави, що визначає інструменти та механізми економічного і соціального розвитку регіонів.

Під “можливостями регіонів" розуміємо весь накопичений у кожному регіоні природно-ресурсний, матеріально-фінансовий і соціально-трудовий потенціал.

Через різні обставини (здебільшого через відсутність регламентованих у правовому полі держави інструментів і механізмів економічного та соціального розвитку регіонів) цей потенціал сьогодні не задіяний повною мірою. Саме інструменти та механізми економічного і соціального розвитку регіонів, визначені та регламентовані в законодавчому полі держави, повинні бути покладені в основу довгострокової стратегії державної регіональної політики.

Стратегічні цілі регіональної політики української держави:

політичні: збереження унітарної (єдиної) незалежної держави, усунення умов для дезінтеграційних, сепаратистських (від лат. – відокремлення) процесів;

економічні: забезпечення комплексного, збалансованого розвитку регіонів на основі реалізації їх потенціалу, зменшення соціально-економічної диференціації, прискорення ринкового реформування;

соціальні: реалізація конституційних прав громадян, забезпечення необхідних умов для життя незалежно від місця проживання;

демографічні: стимулювання якісних змін демографічної і соціальної структури населення, створення умов для зменшення смертності та зростання народжуваності, оздоровлення населення тощо;

екологічні: регулювання природногосподарської збалансованості в регіонах і створення сприятливих умов для життєдіяльності населення, раціональне використання рекреаційних ресурсів та ін.

поселенські: спрямування на формування раціональної системи розселення, збереження заселеності сільської місцевості, зростання ролі у поселенських структурах сільських населених пунктів, селищ міського типу та малих міст, стримування розвитку великих міст та ін.

науково-технічні: забезпечення розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень, раціональне ресурсоспоживання і природокористування; розробка, освоєння та широке використання принципово нових конкурентоспроможних машин, технологій і матеріалів; розробка технології ефективного використання енергоносіїв; сприяння зменшенню залежності від імпорту тощо.