17/2 Зовнішня політика мілітаристської Японії. Метою зовнішньої політики мілітаристської Японії стало панування в Азії і басейні Тихого океану. Найціннішою здобиччю вважався Китай.

У 1931 р японська армія окупувала північну китайську провінцію Маньчжурія. Тут була створена маріонеткова держава Маньчжоу-Го. В липні 1937 р японська армія розпочала «велику» війну в центральних провінціях Китаю. Вона виявилася кровопролитною і затяжною. Водночас японське командування випробувало обороноздатність СРСР. Однак сутички на озері Хасан і на річці Халхін-Гол завершилися не на користь японців.

На дипломатичному фронті Японія взяла курс на відмову від виконання Вашингтонського «договору п’яти» і зближення з Німеччиною, підписавши в листопаді 1936 р так званий Антикомінтернівський пакт.

Таким чином, на міжнародній арені Японська імперія виступала в ролі агресора, підпалювача війни і союзника нацистського Третього рейху.

17/ срс 7 Китай після І світової війни. Після І світової війни Китай залишався формально незалежною, але політично розрізненою, економічно відсталою країною. Його територія поділялася на сфери впливу місцевих військово – феодальних угруповань та великих держав: Великої Британії, Франції, Японії, США.З початком 20 – х років провідна роль в політичному житті перейшла до партії Гоміньдан та її вождів: Сунь Ятсена і Чан Кайші.

В 1925 – 27 рр. Китай охопила революція, центральним епізодом якої став Північний похід армії Гоміньдану. Підсумком революції стало об’єднання Китаю під владою Чан Кайші. Та супротивником Гоміньдану виступила Комуністична партія Китаю. Китайські комуністи мали на меті радянський шлях розвитку з диктатурою пролетаріату, націоналізацією та ліквідацією поміщицького землеволодіння. Протистояння Гоміньдану і КПК переросло в громадянську війну. Водночас посилювалася японська загроза. В 1931 р. Японія захопила північну провінцію Маньчжурія. Там була створена маріонеткова держава Маньчжоу - Го. А в липні 1937 р. японська армія розпочала колоніальну війну в центральних провінціях Китаю. Японська армія окупувала приморські регіони країни. Нестачу сил для захоплення внутрішніх районів компенсувала жорстокістю. Та, навіть, японська загроза не зупинила протистояння Гоміньдану і комуністів

18/1 Міжнародні відносини. Політика умиротворення агресора.. Нацистську Німеччину, фашистську Італію і мілітаристську Японію об’єднувало прагнення до ліквідації Версальської системи договорів та світового панування. Усвідомивши спільність інтересів вони взяли курс на зближення:

• в листопаді 1936 р Німеччина і Японія підписали так званий Антикомінтернівський пакт;

• в листопаді 1937 р до Антикомінтернівського пакту приєдналася Італія, внаслідок чого виник агресивний військово-політичного блок «Вісь Берлін-Рим-Токіо».

Тим часом Ліга Націй як гарант міжнародного права виявилася недієздатною і зупинити агресивні дії Японії та Італії не змогла. В таких умовах Велика Британія і Франція не знайшли нічого кращого, як проводити умиротворення агресорів. Зокрема вони:

• не перешкоджали переозброєнню і мілітаризації Німеччини;

• визнали аншлюс (об’єднання) Австрії з Німеччиною;

• на Мюнхенській конференції задовольнили вимогу Гітлера про передачу Судетської області Чехословаччини до складу Німеччини.

Таким чином , внаслідок політики умиротворення Версальська система міжнародних стосунків була повалена, а нацистський Третій рейх став однією з наймогутніших держав світу.

18/2 Пакт Молотова – Ріббентропа. Складна міжнародна ситуація 30-х років підштовхувала Велику Британію, Францію і СРСР до ідеї колективної безпеки. Тристоронні гарантії про взаємодопомогу могли стати непереборною перешкодою для агресорів. Консультації на цю тему відбулися, але виявилися безрезультатними. Після провалу консультацій з французами і англійцями Сталін вирішив домовлятися з Гітлером. 23 серпня 1939 р міністр іноземних справ СРСР В’ячеслав Молотов і його німецький колега Йоахім фон Ріббентроп підписали договір про ненапад терміном на 10 років. Разом з тим було узгоджено секретний додатковий протокол із положеннями про те, що:

• Фінляндія, Естонія, Латвія, Бессарабія, Західна Україна і Західна Білорусія є сферою державних інтересів СРСР;

• Польські землі і Литва є зоною державних інтересів Німеччини.

Таким чином Гітлер і Сталін розділили Східну Європу на сфери впливу і забезпечили собі свободу дій. Після цього ІІ світова війна ставала неминучою.

19/1 Причини, характер і початок ІІ світової війни. ІІ світову війну спричинила надзвичайна агресивність фашистсько-мілітаристських режимів, їх прагнення до нового перерозподілу сфер впливу у світі, а також політика умиротворення агресорів. Вона мала несправедливий, завойовницький характер для держав «Осі Берлін-Рим-Токіо» та їх сателітів. Водночас була справедливою, визвольною для жертв агресії.

Війна розпочалася 1 вересня 1939 р, коли відбулося вторгнення німецьких військ в Польщу. При цьому німецьке командування застосувало оновлену стратегію бліцкригу. Її особливість полягала в тому, що:

• ударні танкові з’єднання вермахту проривали оборону супротивника;

• літаки люфтваффе виконували бойові задачі над лінією фронту і руйнували тили супротивника;

Польська армія, чинила впертий опір, але за неповний місяць була розгромлена. Польський уряд залишив країну. Велика Британія і Франція оголосили Німеччині війну, та надати реальну допомогу полякам не спромоглися.

Таким чином польський бліцкриг Гітлера завершився повною перемогою.

19/2 Геополітична перебудова Східної Європи. Польський бліцкриг Гітлера не став несподіванкою для Сталіна: 17 вересня 1939 р Червона Армія , перейшовши польський кордон, розпочала «визвольний» похід на Західну Україну і Західну Білорусію. 28 вересня 1939 р Німеччина і СРСР підписали договір «Про дружбу і кордон», яким закріпили факт ліквідації польської держави і уточнив нову лінію кордону.

В листопаді 1939 р СРСР розв’язав війну проти Фінляндії. Наступ Червоної Армії фіни зупинили на оборонних укріпленнях так званої « лінії Маннергейма». Бойові дії показали, що маленька фінська армія значно краще підготовлена до війни в умовах суворої сніжної зими. Зрештою, Фінляндія змушена була поступитися частиною території, але зберегла незалежність.

В 1940 р СРСР провів анексії Бессарабії, Північної Буковини, Латвії, Литви і Естонії.

Таким чином початком ІІ світової війни Сталін скористався для розширення кордонів СРСР.

20/1 Німецька експансія в Західній Європі. Підкорення Західної Європи німецьке командування розпочало у квітні 1940 р із захоплення Данії та Норвегії. У травні – червні 1940 р відбувся бліцкриг проти Франції, Голландії і Бельгії, який завершився тріумфальною перемогою Гітлера.

Наступною ціллю стала Велика Британія. Море захищало Британію від танкового бліцкригу , але не могло захистити від ударів люфтваффе. Відтак з липня 1940 по травень 1941 р розгорілася повітряна битва за Англію. Щоб зламати супротивника, німецькі літаки завдавали жорстоких бомбових ударів по військовим, промисловим об’єктам, по містам. Битва за Англію завершилася тим, що британська авіація і протиповітряна оборона знищили близько 1500 літаків люфтваффе і захистили свою країну від вторгнення.

У квітні-травні 1941р. Німеччина окупувала Югославію і Грецію.

В підкорених країнах встановлювалися окупаційні порядки, встановлювалися колабораційні режими або створювалися держави – сателіти.

20/2 Напад Німеччини на СРСР. 22 червня 1941 р збройні сили Німеччини та її сателітів, що налічували близько 5мільйонів чоловік, розпочали вторгнення в СРСР. Вони діяли за заздалегідь підготовленим планом «Барбароса», який базувався на оновленій стратегії бліцкригу. «Барбароса» передбачав, що:

- група армій «Центр» завдає основного удару в напрямку Мінськ-Москва;

- група армій «Південь» при підтримці румунських військ завдає удару в напрямку Київ-Донбас;

- група армій «Північ» наступає через Прибалтику на Ленінград;

- розгром основних сил Червоної Армії завершується до настання зими.

Вище радянське керівництво в особі Сталіна не довіряло попередженням про німецьке вторгнення, не розробило генеральний план оборони, не підготувало укріплені оборонні лінії. Після початку вторгнення кинуло Червону Армію в зустрічні контратаки. Через помилки командування Червоної Армії контратаки проводилися поспіхом, хаотично, розрізнено і завершувалися тяжкими втратами людей і техніки.

Таким чином в 1941 р Червона Армія зазнала катастрофічних поразок і відступила далеко вглиб своєї території. Зупинити вермахт їй вдалося лише в битві під Москвою (вересень 1941- січень 1942 р). Ця перемога означала, що бліцкриг проти СРСР провалився.

21/1 Бойові дії в Північній Африці. Війну в Північній Африці спровокувала спроба Беніто Муссоліні захопити Єгипет. Британія не могла відволікати багато ресурсів від боротьби з Німеччиною, тим не менше її війська завдали італійцям важку і принизливу поразку.

На допомогу союзнику Гітлер відрядив танковий корпус під командуванням генерала Ервіна Роммеля. На пустельних просторах Північної Африки Роммель перейшов до наступальної тактики. У червні 1942 р він захопив фортецю Тобрук разом із 30 тисячами її захисників. Його корпус увірвався в Єгипет і дійшов до Аль-Аламейна. У відповідь британський флот перерізав морські комунікації супротивника, внаслідок чого війська Роммеля залишилися без постачання боєприпасів, палива, резервів. Забезпечивши собі перевагу сил, британський генерал Бернард Монтгомері у жовтні-листопаді 1942 р здобув важливу перемогу під Аль-Аламейном. Коли на африканському континенті висадилися американці, то німецько-італійські війська потрапили в безнадійне становище і капітулювали.

Таким чином Північна Африка в першій половині 1943 р перейшла під контроль США і Великої Британії.

21/2 Війна в Азії і на Тихому океані. 7 грудня 1941 р. японський авіаносний флот завдав нищівного удару по американській військово-морській базі Пьорл-Харбор. За 2 години нальоту Тихоокеанський флот США втратив 14 великих бойових королів. Удар по британській ескадрі також був вдалим. Скориставшись з цього, японські війська почали захоплювати Таїланд, Філіппіни, Гонконг, Сінгапур, Малайзію Бірму. Внаслідок японського бліцкригу величезні простори Тихого океану і Південно-Східної Азії потрапили під контроль Японії.

Корінний злам в розвиток подій внесла битва поблизу острова Мідуей. Тут в червні 1942 р американська авіація знищила ударне з’єднання супротивника у складі чотирьох авіаносців. Для японського флоту ці втрати виявилися непоправними. Запекла битва за острів Гуадалканал, що тривала із серпня 1942 по лютий 1943 р, змусила японські війська залишити Соломонові острови.

Таким чином розширення японської агресії припинилося. Війна в Азії і на Тихому океані набула затяжного характеру.

21/3 Утворення антигітлерівської коаліції. Розширення агресії змушувало противників Гітлера об’єднуватися. Першими кроками в цьому напрямку стали поставки по системі ленд-ліз американського озброєння, боєприпасів, продовольства Великій Британії, а згодом і СРСР. Важливе значення мали:

- Атлантична хартія від 14 серпня 1941 р , в якій керівники США і Великої Британії кінцевою метою війни проголосили перемогу над агресорами;

- Декларація Об’єднаних Націй від 1 січня 1942 р , в якій США , СРСР, Велика Британія, Китай та інші країни зобов’язалися використовувати всі наявні ресурси для переможного завершення війни;

- двосторонні угоди про взаємодопомогу між СРСР і Великою Британією , СРСР і США.

Таким чином з’явилася єдина антигітлерівська коаліція, що дозволила союзникам консолідувати свої сили і узгоджувати дії.

22/1 Нацистський окупаційний режим. На окупованих територіях силами СС і гестапо запроваджувався так званий «новий порядок» . В загальних рисах він: зводився до насильства, пограбування, примусової праці. За найменшу непокору передбачав смертну кару або відправку в концентраційний табір.

Водночас нацисти розпочали расову перебудову Європи. Її основні задачі : колонізація і германізаціяСхідної Європи та повне винищення єврейського населення (голокост). Расовою політикою займалася СС і особисто рейхсфюрер СС Генріх Гімлер. На окупованих польських землях зводилися табори смерті з газовими камерами і крематоріями, де вбивство мільйонів людей проводилося промисловим способом. Такими таборами смерті стали Аушвіц (Освенцім) , Треблінка, Майданек, Собібор.

Отже нацистський «новий порядок» являв собою злочин проти людства. Незважаючи на терор на окупованих територіях піднімався антифашистський рух Опору. Наймасовішим він був в Югославії.

22/2 Корінний злам на Східному фронті. Влітку 1942 р німецька група армій «Південь» розпочала наступ на Кавказ і Волгу. Вирішальні події розгорнулися, коли 6-та армія вермахту прорвалася до берегів Волги і частково захопила Сталінград. Радянська 62-га армія під командуванням генерала Василя Чуйкова, виявила виняткову стійкість в обороні і не залишила руїни міста. Безперервні бої виснажили сили німців, через те вони не змогли стримати радянський контрнаступ. В підсумку Сталінградська битва , що тривала з липня 1942 по лютий 1943 р завершилася оточенням і загибеллю 6-ї армії вермахту.

Щоб повернути собі ініціативу, німецьке командування у липні 1943 р підготувало нову наступальну операцію під Курськом. Тут вермахт застосував нові танки «Тигр» і «Пантера», але наштовхнувся на вперту, добре організовану оборону. Зрештою під час Курської битви німці не досягли поставленої мети, але втратили свої найкращі бронетанкові сили.

Таким чином на Східному фронті відбувся корінний злам. Вермахт більше не мав сил для стратегічних наступальних операцій і з боями відступав до західних кордонів Радянського Союзу.

23/1 Утворення Другого фронту і визволення Західної Європи.

У вересні 1943р англо-американські війська війська висадились в Італії і змусили її розірвати союзницькі стосунки з Третім рейхом.

В листопаді 1943 р. в Тегерані відбулася перша конференція країн антигітлерівської коаліції за участю Франкліна Рузвельта, Вінстона Черчілля , Йосифа Сталіна. Тут вони принципово узгодили рішення про відкриття другого фронту в Європі й участь СРСР у розгромі Японії .

Після ретельної підготовки англо-американці 6 червня 1944 р провели десантну операцію на півночі Франції , в Нормандії. Звідси вони розгорнули наступ на Францію і Бельгію. Загальне керівництво силами союзників на Західному фронті здійснював американський генерал Дуайт Ейзенхауер. 24 серпня 1944 р. був визволений Париж. Водночас англо-американська авіація завдавала руйнівних ударів по промисловим і цивільним об’єктам в німецькому тилу. Так лише при нальоті місто Дрезден загинуло більше 130 тисяч чоловік.

В грудні 1944 р німецьке командування підготувало потужний контрудар в Арденнах. Вермахту вдалося прорвати оборону супротивника, однак нестача палива і резервів завадила йому розвинути успіх.

Таким чином Німеччина змушена була вести виснажливу війну на два фронти.

23/2 Визволення Східної Європи. Протягом 1944 р Червона Армія проводила великомасштабні наступальні операції, кожного разу завдаючи супротивнику тяжких втрат. Так операція «Багратіон» в Білорусії завершилася розгромом німецької групи армій «Центр», тієї самої яка в перший рік війни штурмувала Москву. Восени 1944 р визволення окупованих територій СРСР завершилося.

Після цього Червона Армія почала визволення країн Східної Європи: Румунії, Болгарії, Югославії , Польщі, Чехословаччини, Угорщини. В такій ситуації Фінляндія, Румунія, Болгарія розірвали союзницькі стосунки з Німеччиною. Останнім союзником Гітлера залишалася Угорщина. Угорська армія тримала оборону спільно з вермахтом. Через те бої на підступах до Будапешта і в районі озера Балатон виявилися вкрай впертими, кровопролитними і затяжними.

Таким чином панування нацистів у Східній Європі було ліквідовано. Червона Армія готувалася до вирішальних боїв на території Третього рейху.

24/1 Перемога над нацистською Німеччиною. В лютому 1945 р. , коли війська країн антигітлерівської коаліції уже увірвалися в Німеччину, Сталін, Рузвельт і Черчілль зустрілися в Ялті. На Ялтинській конференції вони узгодили рішення про:

- спільну окупацію і демілітаризацію Німеччини;

- покарання нацистських військових злочинців;

- скликання установчої конференції Організації Об’єднаних Націй.

Гітлер провів тотальну мобілізацію і збирався продовжувати війну до останнього німця. Сталін тим часом вимагав випередити англо-американських союзників на Берлінському напрямку і якомога швидше захопити столицю Німеччини. Через те, у квітні 1945 р розгорілася грандіозна, кровопролитна битва за Берлін. Ціною величезних людських втрат Червона Армія зламала німецьку оборону і оволоділа містом. Фюрер покінчив життя самогубством.

7 травня 1945 р у французькому місті Реймс командування вермахту підписало акт беззастережної капітуляції. На вимогу Сталіна 8 травня акт капітуляції був підписаний повторно в Берліні. Від імені СРСР капітуляцію прийняв маршал Георгій Жуков.

Таким чином війна в Європі закінчилася. Нацистський Третій рейх припинив своє існування.

24/2 Визволення країн Азії і перемога над Японією. Перейшовши в наступ на Тихому океані , США вели так звану «острівну війну». Важливим епізодом цієї війни було захоплення Маріанських островів. У червні 1944 р. відбулася битва авіаносців, відома як «Велика Маріанська стрільба по індичкам». Вона завершилася повною перемогою американського флоту і покінчила з пануванням японського флоту на Тихому океані. Ця перемога відкрила шлях для визволення Філіппін, Індонезії та інших територій. Японське командування від безвиході стало використовувати камікадзе - тобто воїнів – смертників. Льотчики-камікадзе не змінили хід війни, але завдавали значних втрат американському флоту. Вже після завершення війни в Європі американці вели вкрай запеклу битву за острів Окінава.

Відчайдушний опір японців штовхнув США на застосування щойно створеної суперзброї: ядерної бомби. 6 і 9 серпня 1945 р полум’я атомних вибухів спопелило японські міста Хіросіма і Нагасакі. Страхітливі наслідки бомбардувань змусили японського імператора прийняти рішення про припинення боротьби. 2 вересня 1945 р. відбулося підписання акту капітуляції.

Таким чином ІІ світова війна закінчилася.

25/1 Підсумки Другої світової війни і післявоєнні зміни. ІІ світова війна була найбільшим збройним конфліктом в історії людства, в якому загинуло 65-70 мільйонів людей. Вирішальний внесок у спільну перемогу над фашистсько-мілітаристським блоком зробили СРСР, США і Велика Британія. Найважливіші післявоєнні зміни були пов’язані з тим, що:

• Німеччина, Італія, Японія, Франція на втратили статус «великих держав»;

• США перетворилася на могутню промислову, військову і ядерну супердержаву;

• СРСР нав’язав комуністичні режими країнам Східної Європи, створив світовий «табір соціалізму», розробив власну ядерну зброю і став другою супердержавою світу.

Радянська політика «експорту комунізму» наштовхнулася на опір США і Великої Британії. Союзницькі стосунки між ними швидко змінилися відкритим протистоянням у вигляді так званої «холодної війни». Першим зіткненням «холодної війни» стала Берлінська криза 1948-1949 років, коли радянські війська блокували Західний Берлін, а англо-американська авіація постачала продовольство у місто. Подальше загострення стосунків привело до створення ворогуючих військово-політичний блоків : НАТО на чолі із США та Організації Варшавського Договору на чолі з СРСР.

Таким чином після ІІ світової війни виник двохполюсний світ. Його протилежними полюсами стали США і СРСР.

25/2 Утворення ООН. Руйнівний характер ІІ світової війни виявив нагальну необхідність створення міжнародної організації, здатної бути гарантом міжнародного права, безпеки і співробітництва. Для її створення країни антигітлерівської коаліції скликали конференцію в Сан-Франціско. Її учасники підготували Статут Організації Об’єднаних Націй. Серед країн-засновниць була також Радянська Україна. Днем заснування ООН прийнято вважати 24 жовтня 1945 р , коли її Статут набув чинності. Керівні органи ООН :

1) Генеральна Асамблея – загальне зібрання членів ООН, на якому вільно і рівноправно можуть обговорюватися будь-які питання глобального значення; сесії Генеральної Асамблеї скликаються щорічно.

2) Рада Безпеки – постійно діючий орган ООН для підтримки миру у всьому світі; має компетенцію приймати загальнообов’язкові резолюції, давати дозвіл на застосування міжнародних санкцій або сили проти агресорів.

Сьогодні ООН об’єднує близько190 країн і відіграє важливу роль у житті сучасного світу. Штаб- квартира ООН розташована у Нью-Йорку.

26/1 «Холодна війна» в 1946 – 62 роках. Розбіжності щодо облаштування післявоєнного світу привели СРСР і США до стану «холодної війни». Закликом до її початку стала промова Вінстона Черчілля в місті Фултон, де він проголосив про необхідність боротьби проти світового комунізму. Головні напрямки «холодної війни»:

• утворення військово-політичних блоків (НАТО і ОВД);

• гонка ядерних і звичайних озброєнь:

• протистояння спецслужб (ЦРУ і КГБ) ;

• регіональні збройні конфлікти;

• пропаганда та інформаційна війна.

Головні епізоди «холодної війни»: корейська війна 1950-53 рр, Берлінська криза в серпні 1961 р,Карибська криза, яка була спровокована розміщенням радянських ядерних ракет на Кубі у жовтні 1962 р. Президент США Джон Кеннеді у відповідь організував морську блокаду Куби й привів американські ядерні збройні сили у повну бойову готовність. Загроза глобального ядерного конфлікту змусила сторони знайти компроміс. Він полягав у тому, що СРСР повернув свої ракети, а США зобов’язалися не проводити збройне вторгнення на Кубу.

Таким чином «холодна війна» тримала світ перед загрозою регіональних і глобального ядерного конфліктів.

26/2 Обмеження гонки озброєнь . В умовах «холодної війни» набрала обертів гонка озброєнь: звичайних і ядерних. Проблема роззброєння увійшла до числа основних і неодноразово обговорювалася на сесіях Генеральної Асамблеї ООН.

Перший крок до обмеження гонки ядерних озброєнь СРСР, США і Велика Британія зробили в серпні 1963 р , коли узгодили договір про заборону випробувань ядерної зброї в повітрі, під водою і в космосі. Далі ситуація розвивалася так, що військові бюджети СРСР і США стали надто обтяжливими і забезпечили їм паритет (тобто рівновагу) в галузі ядерних озброєнь. Це змусило дві супердержави попри взаємну недовіру зробити нові кроки для зниження напруженості. Такими кроками стали:

• договір про обмеження систем протиракетної оборони;

• конвенція про заборону бактеріологічної та хімічної зброї;

• договори про обмеження стратегічних наступальних озброєнь(ОСО-1; ОСО-2).

Таким чином двосторонні домовленості СРСР і США в середині 70 – х років обмежили гонку озброєнь і розрядили міжнародну напруженість.

26/3 Розрядка міжнародної напруженості і закінчення «холодної війни». Розрядка міжнародної напруженості дозволила підготувати і провести у місті Гельсінкі Нараду з питань безпеки і співробітництва. В її роботі приймали участь європейські країни, США і Канада. Заключний Акт Гельсінської наради був підписаний 1 серпня 1975 р. всіма учасниками наради, в тому числі СРСР і США. Він зобов’язував у сфері міжнародних стосунків керуватися таким принципам як:

• територіальна цілісність держави;

• повага до суверенітету;

• незастосування сили або погроз силою;

• невтручання у внутрішні справи;

• співробітництво між державами;

• дотримання прав і свобод людини.

Наради з безпеки і співробітництва стали традиційними, а з 1994 р почала працювати Організація безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Розрядка міжнародної напруженості перервалася, коли США розмістили в Європі ракети середньої дальності, а СРСР – свої ракети аналогічного класу.

«Холодна війна» остаточно припинилася з приходом до влади в Михайла Горбачова. Його «нове політичне мислення», якраз і передбачало відмову від протистояння з країнами Заходу.

27/1 Зовнішня політика США після Другої світової війни. Закінчення ІІ світової війни США зустріли в ролі промислової, військової і ядерної супердержави. У зв’язку з цим вони отримали можливість проводити активну зовнішню політику.Її основні напрямки : облаштування післявоєнного світу на засадах демократії і вільної ринкової економіки; стримування світового комунізму ; «холодна війна» проти СРСР і зміцнення Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Основні епізоди американської зовнішньої політики :

• Корейська війна (1950-53 рр), в якій США виступили на захист Південної Кореї від збройного нашестя комуністів з північної частини цієї країни. Корейським комуністам допомагали СРСР і Китай. Корейська війна завершилася розколом країни на демократичну Південну Корею і комуністичну Північну Корею.

• Карибська криза років: була спровокована розміщенням радянських ядерних ракет на Кубі у жовтні 1962 р . У відповідь президент Джон Кеннеді організував морську блокаду Куби й привів американські ядерні збройні сили у повну бойову готовність . Загроза глобального ядерного конфлікту змусила супротивників знайти компроміс. Він полягав у тому, що СРСР повернув свої ракети , а США зобов’язалися не проводити збройне вторгнення на Кубу.

• В’єтнамська війна 1964-73 рр, в якій США виступили на захист Південного В’єтнаму від збройного натиску північно-в’єтнамських комуністів. Американська авіація бомбардувала території підконтрольні комуністам. В’єтнамські партизани атакували американців з джунглів. Після тривалого протистояння США змушені були вивести свої війська, а В’єтнам об’єднався під владою комуністів.

Отже в двохполюсному світі США залишалися лідером демократичного і антикомуністичного табору.

27/2 США в 1950-60 – х роках. Головною ознакою політичного життя 50 - х років була політика маккартизму ( за прізвищем сенатора Джозефа Маккарті). Вона мала на меті придушення комуністичного руху в США і передбачала реєстрацію активістів комуністичного руху як «підривних елементів». Відмова від реєстрації загрожувала тюремним ув’язненням або великими штрафами.

В 60 - х роках головною внутрішньою проблемою стала злиденність і расова дискримінація чорношкірого населення. Через те негритянський рух набув характеру масової боротьби. Його очолив баптистський священник Мартін Лютер Кінг. Сам Кінг організовував мирні акції, заперечував насильницькі засоби боротьби, але не міг стримати в негритянських кварталах Нью-Йорка та інших міст так звані «чорні бунти». У квітні 1968 р . Мартіна Лютера Кінга вбили. Однак його справа перемогла: расова дискримінація в США була заборонена законом і відійшла у минуле.

Головним досягненням американської науки і техніки того часу стала висадка американських астронавтів на Місяць 20 липня 1969 р . Першою людиною, яка ступила на Місяць був Нейл Армстронг.

28/1 Президентство Рональда Рейгана. З 1981 по 1988 р . посаду президента США обіймав Рональд Рейган. Початок його правління припав на економічну депресію. Тому перш за все Рейгану належало знайти рецепти її подолання. Його програма оздоровлення економіки передбачала:

• скорочення податків для населення і промислових корпорацій;

• скорочення державних витрат;

• розвиток високотехнологічних галузей і виробництв;

• зниження курсу долара відносно японської і західноєвропейських валют.

Заходи Рейгана отримали назву рейганоміки. Вони дозволили подолати ознаки економічної кризи, забезпечили економічне зростання та конкурентоспроможність економіки.

У зовнішній політиці Рейган продовжував «холодну війну» проти СРСР, який він називав «імперією зла». Це не завадило йому розпочати процес ядерного роззброєння, коли на чолі СРСР став Михайло Горбачов.

Таким чином Рейган увійшов в історію як президент, який повернув Америці віру в себе.