К. С. Колесніков

Конспекти лекцій із всесвітньої історії.

1/1 Світ на початку хх століття. Хх століття увійшло в історію як доба глобальних змін і потрясінь. Його основні тенденції:

• Імперіалізм – тобто боротьба великих держав за нові колонії і сфери впливу;

• Національно-визвольні рухи – тобто боротьба пригноблених народів за своє визволення;

• Технічний прогрес - позначився зародженням електроенергетики, автомобілебудування,авіації, радіо, телефону та іншими винаходами;

Геополітична ситуація початку ХХ століття виглядала так, що:

• Групу найсильніших у політичному і військовому відношенні держав світу складали США, Велика Британія, Франція, Німеччина, Росія, Австро-Угорщина. Всі вони, окрім США, були імперіями.

• Найбільшою економікою світу залишалася Велика Британія, до її рівня піднімалися США та Німеччина. Економіки великих держав модернізувалися, тому потребували більше природних ресурсів і нових ринків збуту для своїх товарів.

1/2 Привід та причини початку І світової війни. 28 червня 1914р. сербський терорист в місті Сараєво убив спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца Фердінанда. Австро-Угорщина звинуватила Сербію у потуранні терористам і стала погрожувати їй силою. Ситуація загострилася через те, що Австрію беззастережно підтримала Німеччина, а Сербію взялася захищати Росія. 1 серпня 1914 р., після звістки про початок мобілізації в Росії, Німеччина оголосила їй війну. Так локальний конфлікт перетворився на світову війну. Її справжні причини:

- боротьба великих держав за територіальний перерозподіл Європи;

- боротьба великих держав за нові колонії, сфери впливу і ринки збуту;

- наявність потужних військово-політичних блоків. А саме: Антанти до якої належали Велика Британія, Франція, Росія і Троїстого союзу у складі Німеччини, Австро-Угорщини, Італії.

Отже вбивство Франца-Фердінанда було приводом для зіткнення, до початку якого готувалися давно і наполегливо.

2/1 Бойові дії в на основних фронтах І світової війни в 1914 р. Напередодні війни Німеччина мала найсильнішу у світі сухопутну армію та щойно створений підводний флот. Аби уникнути боротьби на двох фронтах одночасно німецьке командування підготувало план бліцкригу – тобто блискавичної війни. Він передбачав нищівний удар на випередження по Франції із наступною передислокацією німецьких військ проти Росії.

Основні бойові дії розгорталися в Європі: на Західному і Східних фронтах. На Західному фронті бойові дії розпочалися з того, що німці через територію сусідньої Бельгії прорвалися вглиб Франції. У вересні 1914 р. відбулася кровопролитна битва на річці Марна, де французькій армії вдалося зупинили німецьку. Водночас російські війська розпочали наступ на Східному фронті. Вони були розбиті німцями у Східній Пруссії, але завдали поразки австрійцям у Галицькій битві.

Отже план бліцкригу провалився, війна набула затяжного позиційного характеру.

2/2 Бойові дії в на основних фронтах І світової війни в 1915 р. На початку 1915 р. російська армія продовжувала тіснити австрійців і здобула важливу, добре укріплену фортецю Перемишль. У відповідь німецько-австрійське командування підтягнуло підкріплення і здійснило Горлицький прорив. До осені німецько-австрійські війська повернули собі Польщу, Галичину та інші території. Тим часом дипломатична боротьба призвела до того, що Італія перейшла на бік країн Антанти, а Туреччина з Болгарією приєдналися до Троїстого (Четверного) союзу.

На Західному фронті у квітні-травні 1915 р. відбулася запекла битва на річці Іпр. Переможця вона не виявила, хоча німці вперше у військовій історії здійснили хімічну атаку при допомозі бойових отруйних газів.

На морі Німеччина почала необмежену підводну війну проти Великої Британії. Її підводний флот розгорнув справжнє полювання за кораблями різних країн поблизу британського узбережжя. Так 7 травня 1915 р. після торпедної атаки затонув американський лайнер «Лузітанія». Внаслідок цього загинуло близько 1200 мирних пасажирів.

Отже в 1915 р. жоден із супротивників не здобув відчутної переваги. Почалася боротьба на виснаження сил .

3/1 Бойові дії в на основних фронтах І світової війни в 1916 р. В 1916 р. військове командування Четверного союзу і Антанти планували здобути вирішальні перемоги. З цією метою організували величезні наступальні операції:

• З лютого по грудень німці штурмували добре укріплену французьку фортецю Верден;

• З липня по листопад англо- французькі армії намагалися прорвати німецькі позиції на річці Сомма;

Обидві битви вирізнялися масовим використанням важкої артилерії і авіації, англійці на берегах Сомми вперше у військовій історії застосували танки. Підсумком битв стали страхітливі людські втрати, а перемоги жоден із супротивників так і не здобув.

Тільки на Східному фронті російській армії під командуванням генерала Олексія Брусилова у травні-червні вдалося завдати тяжкої поразки австрійцям.

Отже вирішальних перемог у 1916 р. супротивники не досягли. Продовжувалася боротьба на виснаження сил.

3/2 Бойові дії на основних фронтах І світової війни в 1917-18 рр. Продовження необмеженої підводної війни змусило США виступити проти Німеччини. Тим часом в Росії захопили владу більшовики, які відмовилися продовжувати війну до переможного кінця і уклали з Німеччиною Брестський мирний договір. Ця обставина змінила баланс сил на користь Антанти, але звільнила Німеччину від тягаря Східного фронту.

В такій ситуації німецьке командування знову спробувало здобути вирішальні перемоги на берегах Сомми та Марни. Коли наступальний порив німців згас, в атаку перейшли французькі війська. 8 серпня 1918 р. поблизу міста Ам’єн вони влаштували «чорний день» німецькій армії, розгромивши 16 дивізій супротивника.

Після цього Болгарія, Туреччина, Австро-Угорщина припинили боротьбу. В самій Німеччині розпочалася революція. Відтак 11 листопада 1918 р. німецьке командування змушене було підписати Комп’єннське перемир’я на умовах супротивника.

Таким чином І світова війна закінчилась поразкою Німеччини та її союзників. На її фронтах загинуло більше 10 мільйонів військовослужбовців.

4/1 Версальський мирний договір. Для підписання післявоєнних мирних угод було скликано Паризьку мирну конференцію. В її засіданнях приймали участь делегації від 27 країн, але найважливіші рішення визначали представники США, Великої Британії і Франції. Колишні учасники Четверного союзу і Росія до роботи в конференції не запрошувалися.

28 червня 1919 р. у передмісті Парижа – Версалі пройшла церемонія підписана мирного договору з Німеччиною. Версальський договір передбачав:

• Визнання Німеччини головним підпалювачем війни.

• Територіальні поступки Німеччини на користь Франції та інших сусідніх країн.

• Перерозподіл німецьких заморських колоній.

• Військові обмеження, в тому числі: створення Рейнської демілітаризованої зони; скорочення армії до 100 тис. чол.; заборона бойової авіації, підводного флоту, танкових військ.

• Репарації – тобто відшкодування завданих збитків;

Паризька мирна конференція розробила також післявоєнні мирні договори для Австрії, Угорщини, Туреччини і Болгарії. Їх умови в основному зводилися до репарацій, територіальних і військових обмежень.

Таким чином Версальський договір позбавляв Німеччину статусу великої держави. Для Німеччини та її союзників умови для примирення були важкими і не справедливими.

4/2 Утворення Ліги Націй Версальський договір передбачав створення Ліги Націй, як гаранта дотримання міжнародного права, миру і безпеки. Головним ініціатором створення цієї організації на Паризький мирній конференції був американський президент Вудро Вільсон. Тим не менше, після її створення США взяли курс на самоізоляцію і відмовилися від вступу до Ліги Націй. Провідна роль в її діяльності належала Великій Британії і Франції. Керівні органи Ліги Націй розташовувалися у Женеві.

Складна процедура прийняття рішень робила Лігу Націй неефективною, а відсутність контролю за вже прийнятими рішеннями - безпорадною.

Так відсторонення від Ліги Націй Німеччини, Японії, СРСР ніяк не впливало на агресивні дії цих країн.

5/1 Вашінгтонська конференція . Вашінгтонська конференція була скликана з метою залагодження назрілих суперечностей серед країн-переможниць. Під час її роботи з листопада 1921 по лютий 1922 р. було узгоджено такі документи:

- Договір чотирьох, що передбачав спільний захист США, Великою Британією, Францією і Японію своїх колоніальних володінь в басейні Тихого океану;

- Договір п’яти - передбачав обмеження гонки морських озброєнь між США, Великою Британією, Японією, Францією, Італією. Граничний тоннаж їх лінкорів обмежувався пропорцією 5 : 5 : 3 : 1,75 : 1,75

- Договір дев’яти - підтверджував незалежність Китаю, проголошував принцип «відкритих дверей» та «рівних можливостей» у торгово-економічних стосунках з ним.

Таким чином завершилося формування Версальської системи договорів - тобто світового порядку, що відображав домінування США, Великої Британії, Франції на міжнародній арені. Негативні сторони Версальської системи у вигляді спірних кордонів, розділених народів, репарацій працювали як міна уповільненої дії породжували ідеологію реваншизму .

5/2 План Дауеса. Післявоєнні репарації важким тягарем лягли на німецьку економіку. Вже за підсумками 1922 р. погасити їх не вдалося. У відповідь Франція окупувала промисловий центр Німеччини – Рур. США і Велика Британія виступили проти таких дій, тому для розв’язання проблеми репарацій було скликано Лондонську міжнародну конференцію. Її підсумком стало прийняття плану дій американського банкіра Чарльза Дауеса. Цей план:

- встановлював розміри репараційних виплат на 1925-29 рр;

- джерелом репараційних виплат визначав податки на товари широкого вжитку, прибутки залізничного транспорту і важкої промисловості;

- передавав німецькі залізниці і Держбанк під контроль союзників;

- гарантував Німеччині багатомільйонні американські кредити та інвестиції;

Таким чином план Дауеса не тільки розв’язував проблему репарацій, але й створював умови для відновлення німецької економіки.

6/1 Лютнева революція в Росії. Війна на виснаження сил обернулася для Росії людськими втратами, зростанням цін, нестачею продовольства, антиурядовими настроями. Невдоволення царським самодержавством зростало по мірі погіршення ситуації на фронтах і в тилу. 23-27 лютого 1917 р. нестача продовольства спровокувала робітничі заворушення в столиці імперії – Петрограді. З’явилися заклики до повалення царизму, спроби розігнати демонстрантів провалилися. Коли повсталих підтримали солдати петроградського гарнізону, вищу державну владу охопив параліч. Зрештою 2 березня 1917 р. цар Микола ІІ змушений був зректися трону.

Управління державою взяв на себе Тимчасовий уряд на чолі з князем Георгієм Львовим. Для прийняття нового державного ладу Тимчасовий уряд готував скликання Всеросійських Установчих зборів. Другим центром влади стали Ради робітничих і солдатських депутатів, що створювалися на місцях. На окраїнах колишньої імперії національні органи влади створили українці, фіни, грузини та інші народи. у уряду не вдавалося.

Отже підсумком Лютневої революції стало повалення монархії і проголошення республіки. Російська імперія припинила своє існування.

6/2 Політика Тимчасового уряду . Для визначення основ нового державного ладу Тимчасовий уряд на чолі з князем Георгієм Львовим готував скликання Всеросійських Установчих зборів. До їх скликання Тимчасовий уряд проводив політику спрямовану на:

• збереження «єдиної і неподільної Росії»;

• продовження війни до переможного кінця;

• запровадження демократичних свобод і багатопартійності.

Така політика загострювала ситуацію. Зокрема, звістка про поразку російської армії на фронті викликала антиурядові заворушення в Петрограді 3 -6 липня 1917 р. Більшовики, які їх очолювали, виступали під гаслом: «Вся влада – радам робітничих і солдатських депутатів!». Після липневої кризи Тимчасовий уряд звинуватив вождя більшовиків Володимира Леніна у шпигунстві та підривній діяльності на користь Німеччини і видав ордер на його арешт. Більшовики своєю чергою почали підготовку до збройного повстання.

Отже знайти підтримку більшості населення і стабілізувати ситуацію Тимчасовому уряду не вдалося.

7/1 Жовтневий переворот (революція) в Росії. Відчуваючи слабкість Тимчасового уряду більшовики активно готувалися до збройного перевороту. Щоб заручитися підтримкою бідних верств населення, вони закликали до негайного припинення війни і передачі поміщицьких земель селянам. 25 жовтня 1917 р . озброєні більшовицькі загони захопили Зимовий палац і арештували Тимчасовий уряд. Водночас делегатам ІІ Всеросійського з’їзду Рад, вождь більшовиків Володимир Ленін оголосив:

• про встановлення радянської влади.

• Декрет про землю, що передбачав скасування приватної власності на землю і перерозподіл поміщицьких земель на користь селян.

• Декрет про мир, що передбачав перемир’я з Німеччиною і закликав учасників світової війни до миру без анексій і контрибуцій.

Для керівництва державою більшовики створили Раду Народних Комісарів (Раднарком). Установчі збори за наказом Леніна розігнали, оскільки прихильники більшовиків складали там меншість.

Таким чином в Росії була встановлена радянська влада і більшовицька диктатура.

7/2 Громадянська війна в Росії.. Після Жовтневого перевороту між прихильниками і противниками радянської влади розгорілася громадянська війна. Її учасники поділилися на «червоних» і «білих»:

• Червоні – більшовики та їх прихильники, які боролися за збереження радянської влади і встановлення диктатури пролетаріату. Вони утворили регулярну Червону армію і «Чрезвычайную Комиссию» (ЧК), що виконувала функції карального органу. Більшовицьким комісаром з військових і морських справ був Лев Троцький, головою ЧК - Фелікс Дзержинський.

• Білі – являли собою союз політичних сил, що боровся проти більшовиків, за відновлення єдиної неподільної Росії. Їх ударні сили складали армії адмірала Олександра Колчака і генерала Антона Денікіна.

Спочатку «білі» при допомозі військ Антанти захопили більшу частину країни. Червоні утримали в руках Петроград, Москву, центральні регіони Росії і не дозволили «білим» арміям Колчака і Денікіна з’єднатися. Ця обставина дозволила їм по черзі розгромити ударні сили Білого руху. Залишки денікінської армії закріпилися в Криму. Їх очолив генерал Петро Врангель. В 1920 р. врангелівці здійснили відчайдушну, але невдалу спробу витіснити червоних з півдня України.

Таким чином кровопролитна громадянська війна 1918-1920 рр. завершилася перемогою червоних.

7/срс 1 Листопадова революція в Німеччині. Війна на виснаження сил принесла Німеччині важкі людські втрати, голод і розчарування. Резерви для продовження війни вичерпалися, а німецька армія в затяжних боях розгубила свій бойовий дух.

3 листопада 1918 р. військові моряки в місті Кіль відмовились виконувати наказ командування. У відповідь було арештовано більше тисячі моряків. Ці події стали сигналом для початку масових виступів в армії і на флоті. Заворушення швидко охопили всю країну, а уряд втратив контроль над ситуацією. 9 листопада 1918 р. повстанці захопили Берлін. Вони проголосили Німеччину республікою і сформували власний уряд. Кайзер Вільгельм зрікся влади. А головнокомандувачу німецької армії Паулю Гінденбургу не залишилося нічого іншого, як підписати перемир’я на умовах держав Антанти.

Таким чином Німецька імперія припинила своє існування. Останнім епізодом революції було проголошення у квітні 1919 р. німецькими комуністами Баварської радянської республіки та її придушення армією.

8/1 США після І світової війни. Під час І світової війни американська економіка зростала за рахунок постачання зброї, продовольства та інших товарів. Кінець війни США зустріли в ролі великої високорозвиненої держави і визнаного світового лідера. Тим не менше вони повернулися до політики ізоляціонізму. Політичне життя США будувалося на принципах демократії. За голоси американських виборців традиційно боролися дві найбільші партії : Республіканська і Демократична.

1922-29 рр. увійшли в історію США, як період «Проспериті» - тобто процвітання. Це був час безперервного зростання виробництва і споживання товарів, зростання зайнятості і доходів населення. В роки «Проспериті» американська промисловість виробляла продукції більше ніж Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія і Японія разом взяті . Символом процвітання стала автомобільна промисловість, представлена потужними концернами: «Форд», «Крайслер», «Дженерал моторс». Президентом США в добу «Просперіті» був республіканець Келвін Кулідж.

Негативні тенденції були пов’язані із так званим «сухим законом», що забороняв виготовлення і продаж спиртних напоїв. В таких умовах нелегальний ринок спиртного захопили гангстери і зросла організована злочинність.

8/2 Велика Британія після І світової війни. Велика Британія була величезною імперією, що складалася з метрополії, домініонів і колоній. . Метрополія залишалася парламентською монархією, її політичне життя будувалося на принципах демократії. За голоси виборців боролися партії консерваторів, лібералів і лейбористів. Переможці виборів формували уряд на чолі з прем’єр-міністром і керували державою. В колоніях проти британського панування піднімалися національно-визвольні рухи. Так , в грудні 1921р. англійський уряд змушений був визнати незалежність своєї європейської колонії Ірландії.

Після І світової війни англійська економіка зростала повільно і не забезпечувала високий рівень життя. Проблеми вугільної галузі у травні 1926 р спровокували загальний страйк. Шахтарі страйкували до листопада. Тим не менше їх зарплати були знижені, а робочий день продовжено.

Таким чином в перше післявоєнне десятиріччя Велика Британія поступово втрачала політичну і економічну могутність.

9/1 Франція після І світової війни. Франція після І світової війни водночас була демократичною республікою і великою колоніальною імперією. Провідну роль в політичному житті відігравали радикальна, республіканська, соціалістична, комуністична партії. Перший післявоєнний уряд очолював лідер радикалів Жорж Клемансо.

В ході І світової війни 1,3 мільйона французів загинуло, ще 750 тисяч було скалічено. Після перемоги Франція компенсувала свої втрати тим, що отримала право на 52% німецьких репарацій, повернула собі багаті природними ресурсами Ельзас і Лотарингію, захопила частину німецьких і турецьких колоній. Завдяки цьому:

• відновлювалися зруйновані війною регіони;

• йшло економічне зростання, за темпами якого Франція поступалася лише США;

• скорочувалося безробіття;

• виплачувалися пенсії інвалідам війни.

Таким чином після І світової війни Франція зміцнила політичну і економічну могутність.

9/2 Веймарська республіка в Німеччині. Після повалення монархії, у місті Веймар зібралися німецькі Національні Збори і прийняли нову конституцію. Веймарська конституція передбачала перетворення Німеччини на демократичну президентську республіку. У політичному житті провідну роль відігравала Соціал-демократична партія. Її лідер Фрідріх Еберт став першим президентом.

Німецька економіка після війни переживала кризу, внаслідок чого маси населення страждали від інфляції, безробіття, злиднів. В таких умовах демократична влада втратила авторитет, виникали і поширювалися реваншистські й фашистські погляди. Найбільш активно їх проповідувала націонал-соціалістична (нацистська) партія на чолі з Адольфом Гітлером. 8 листопада 1923 р. в Мюнхені нацисти вчинили так званий «пивний путч». Цей виступ було придушено, Гітлер потрапив у тюрму, однак нацистська партія продовжувала свою діяльність . Лише в 1927-28 роках завдяки плану Дауеса економічна ситуація покращилася.

Таким чином післявоєнна Німеччина переживала важкі часи.