- •Загальна інформація про партію.
- •Прапор руху та політичної партії «Правий Сектор»
- •Цілі на політичному ринку та поставлені завдання
- •Основні конкуренти:
- •Структура іміджу партії
- •Дмитро Ярош – лідер «Правого Сектору»
- •Емблема дук «п.С».
- •Висновки та шляхи оптимізації іміджу партії
- •Рекомендації для оптимізації іміджу:
- •Список використаних джерел
Цілі на політичному ринку та поставлені завдання
Головна задача «Правого Сектору» на політичному ринку – завоювання прихильності українського електорату, який орієнтований на ідеологію та цінності українського націоналізму та патріотизму. Основне завдання – реалізація української національної ідеї, здобуття, закріплення і розбудова національної держави – держави української нації на українських землях. Завоювання прихильності відбувається під гаслом: «Бог! Україна! Свобода!».
Задекларований принцип діяльності – «Як не я – то хто? Як не тепер – то коли? Як потрібно – то можливо!»
Свої цілі партія намагається досягти завдяки вирішення наступних завдань:
1.) Проходження етапу «Український шлях» - боротьби за національну державу та національне народовладдя, де влада формується, контролюється і змінюється тільки народом, згуртованим під прапором української національної ідеї;
2.) Проведення внутрішньої політики, яка повинна бути спрямована на реалізацію української національної ідеї та системи народовладдя в усіх без винятку сферах суспільного життя;
3.) Зміцнення обороноздатності країни, ядерний статус України, забезпечення національної безпеки шляхом неучасті України в будь – яких інтеграційних та міждержавних процесах та організаціях: «надійно гарантувати безпеку України може тільки сам український народ, об’єднаний українською національною ідеєю, і тільки у власній державі»;
4.) Створення національно орієнтованої економічної системи та національно – державотворчої економіки, яка б забезпечувала матеріальні інтереси українського народу, боротьба із олігархатом та великим бізнесом, який «не є за світоглядом українським»;
5.) Утвердження концепції національно орієнтованої соціальної, аграрної, освітньої та культурної політики:
- в основу соціальної політики мають бути покладені принципи національної солідарності, справедливості та відповідальності у взаєминах громадян із державою, власників із найманими робітниками, працездатного та непрацюючого населення;
- державна політика стосовно українського села повинна бути спрямована на його збереження, відродження і всебічний розвиток, на створення таких умов, щоб не тільки припинилася міграція з села, але й почався зворотній процес – повернення колишніх селян і переселення в село частини мешканців міст;
- метою освітньої системи України має бути розвиток і примноження інтелектуального і творчого потенціалу особистості та нації, формування високоосвічених кадрів національного державотворення і виховання національно свідомих, активних, самовідданих та жертовних громадян української національної держави;
- метою культурної політики національної держави має бути збереження і відродження, розвиток і примноження культурних здобутків народу, перетворення системи культури в потужний і постійно діючий фактор культивування в суспільстві високих естетичних, духовних та моральних національних цінностей і формування національної етичної та естетичної свідомості суспільства, вироблення в кожному українцеві духовно-світоглядного імунітету проти іноземного культурологічного імперіалізму.
6.) Створення єдиної помісної української національної церкви;
7.) Підтримка української діаспори за кордоном та кримських татар;
8.) Створення незалежного від іноземного впливу та інформаційного простору України, як невід’ємної складової її суверенітету та системи національної безпеки;
9.) Всебічний розвиток фізичної культури та спорту, системи охорони здоров’я та ефективна екологічна політика;
10.) Виховання молоді на засадах українського патріотизму та націоналізму: «молодь є головною рушійною силою в боротьбі за державне самоутвердження українського народу»;
11.) Зовнішньополітична діяльність, яка має бути реалізацією української національної ідеї на міжнародній арені, а головні засади української зовнішньої політики – випливати із природних потреб, інтересів та прагнень української нації. [12]
