- •Тема: Основні екологічні терміни
- •Загальні положення.
- •Тема: Основні закони екології. Їх роль та значення.
- •Загальні положення
- •Класифікація законів екології
- •2. Аналіз системоутворюючих законів екології та методичні підходи до їх вивчення.
- •2.1 Основні системні закони, принципи і правила екології, їх загальна характеристика.
- •2.2 Основні еволюційні закони, принципи і правила екології, їх загальна характеристика.
- •2.3 Основні біологічні закони, принципи і правила екології, їх загальна характеристика.
- •Тема: Планування комплексних екологічних досліджень
- •Загальні положення.
- •Тема: Планування експериментальних досліджень
- •Загальні положення.
- •Тема: Сучасні методи дослідження стану довкілля
- •Загальні положення.
- •1.1. Хімічні методи
- •1.2. Фізико-хімічні методи
- •1.3. Фізичні методи
- •1.4. Біохімічні методи
- •Тема: Типові об’єкти і методи проведення досліджень
- •Загальні положення
- •Тема: Методологія та техніка проведення польових екологічних дослідів
- •Загальні положення.
- •Тема: Методологія математичного моделювання та обчислювальних експериментів
- •Загальні положення
- •Тести з дисципліни «загальна екологія»
Тема: Сучасні методи дослідження стану довкілля
Мета: Навчити вміло використовувати методи аналізу, які широко застовуються для визначення якості природного середовища.
Завдання:
1. Опанувати основні фізичні, хімічні, біохімічні та фізико-хімічні методи аналізу.
2. Обрати один із методів дослідження для визначення заданого компоненту залежно від потрібної точності аналізу, доступності методу для виконання, вмісту аналізованої речовини, хімічного складу досліджуваного об'єкту (заповнити таблицю 3).
Загальні положення.
Під час дослідження стану довкілля кількісному визначенню часто передує якісний аналіз на наявність того чи іншого хімічного елемента, йона, сполуки.
Реакції, які використовуються в якісному аналізі, мають супроводжуватися візуальним ефектом:
•появою чи зникненням осаду;
•появою, зникненням чи зміною кольору розчину;
•виділенням газів;
•утворенням кристалів характерного кольору і форми;
•появою забарвлених перлів;
•забарвленням полум'я;
•появою світіння;
•виникненням характерного забарвлення при розтиранні речовин.
Зокрема, наявність плюмбуму в грунті виявляють за допомогою йодиду, хромату або сульфату калію за появою характерного осаду:
Рb (N03)2 + 2КІ = РbІ2↓ (яскраво-жовтий) + 2KNO3;
Рb (N03)2 + К2СrO4 = Рb СrO4↓ (жовтий) + 2КNO3;
Рb (N03)2 + К2SО4 = РbSО4↓ (білий) + 2КNO3;
Наявність нітрат- і нітрит-іонів у фруктах і овочах встановлюють дифеніламіном, який окиснюється за їх наявності до бензидинової сині. У XIX столітті патер Ф.Денца визначав озон в атмосферному повітрі впродовж 26 років, розвішуючи на подвір'ї папірці, змочені розчином йодиду калію; за ступенем їх побуріння внаслідок виділення йоду діставав інформацію про приблизний вміст озону.
Газовидільні реакції проводять у мікрогазових камерах або пробірках, вносячи туди краплину реагента чи реактивний папір (фільтрувальний папір, оброблений відповідним реагентом), зволожений водою. Газ, що виділяється, вступає в хімічні реакції, який супроводжуються появою сполуки характерного кольору сполуки.
Н2S визначають за допомогою папірця, обробленого Рb(N03)2:
Рb(N03)2 + Н2S = РbS↓ (чорний) + 2Н N03.
Сl2 викликає почервоніння папірця, обробленого КВr і флюоресцеїном:
СІ2 + 2Вr- = 2Сl- + Вr2;
NH3 — за появою бурої плями на папірці, обробленому реактивом Несслера:
При сплавлянні кристалічних солей з бурою Na2В4О7 • 10Н2О чи фосфатом натрію на платиновій петлі в полум'ї газового пальника утворюються прозорі забарвлені "перли" характерного кольору: купруму і хрому — зелені, кобальту — блакитні, феруму і нікелю -жовті, мангану — фіолетові, стибію (сурми) — безбарвні.
Попередній висновок про наявність певного хімічного елемента можна зробити і на підставі забарвлення ним полум'я пальника (пробу сухої речовини чи розчин наносять на ніхромовий дротик у формі кільця, зволожений попередньо розчином хлоридної кислоти і прожарений у полум'ї).
Літій, кальцій і стронцій забарвлюють полум'я в коричнево-червоний колір, натрій — у жовтий, калій — у фіолетовий, купрум, бісмут, бор, барій — в зелений, стибій — у блакитний.
При розтиранні аналізованої проби з сухим реагентом на фарфоровій пластинці чи папері (іноді в присутності гідросульфату калію КНSО4) відбуваються характерні реакції, що супроводжуються зміною забарвлення. Ці реакції часто використовують при встановленні типу мінералу:
FеС13 + ЗNН4SСN = Fе(SСN)3 (червоний) + ЗNН4С1;
СdSО4 + Na2S = СdS (жовтий) + Na2SО4;
Нg(NO3)2 + 2KJ = НgJ2 (оранжевий) + 2КNО3.
Для якісного виявлення використовують і люмінесцентні реакції (для збудження люмінесценції необхідна ртутна лампа чи лампа накaлювання). Це чутливий метод. Зокрема, при взаємодії з 8-оксихіноліном Li+ дає блакитну люмінесценцію, Аg+ і К+ — жовто-зелену, Аl3+ — зелену, Мg2+ з люмомагнезоном — рожеву, Рb2+ з піридином і йодидом калію — жовто-коричневу, Сd2+ — блакитну.
Якісний аналіз дає змогу діагностувати засолення грунтів.
На практиці частіше користуються кількісними методами аналізу.
На основі вимірюваних параметрів методи кількісного аналізу поділяють на хімічні, фізико-хімічні, фізичні та біологічні.
Вибір методу дослідження для визначення того чи іншого компонента залежить від потрібної точності аналізу, доступності методу для виконання, вмісту аналізованої речовини, хімічного складу досліджуваного об'єкта тощо (табл. 1).
Нижче описані основні методи аналізу, що використовуються при вивченні стану довкілля, та їх можливості.
