2.2 Основні еволюційні закони, принципи і правила екології, їх загальна характеристика.

До основних еволюційних законів екології можна віднести: закон еволюційно-екологічної незворотності, закон біогенної міграції атомів, закон толерантності та біогенний закон Геккеля-Мюллера.

Закон еволюційно-екологічної незворотності – екосистема, що втратила частину своїх елементів чи замінилася на інші внаслідок дисбалансу компонентів, не може повернутися у свій вихідний стан, якщо в ході цього процесу відбулися еволюційні (мікроеволюційні) зміни в екологічних елементах (що збереглися чи тимчасово втрачені). Закон важливий з того погляду, що, оскільки повернути екосистему в попередній стан не можливо, то до неї слід ставитись як до нового індивідуального природного утворення, на яке неправомірно переносити виявлені раніше закономірності. Наприклад, реакліматизація (ре інтродукція) видів нерідко здійснюється (через багато років) фактично у відновлену екосистему і функціонально відповідає звичайній акліматизації (інтродукції) виду, а не поверненню його в попередні ценози.

Закон біогенної міграції атомів (закон Вернадського). Міграція хімічних елементів на земній поверхні та в біосфері в цілому здійснюється під переважаючим впливом живої речовини, організмів. Жива речовина або бере участь в біохімічних процесах безпосередньо, або створює відповідне, збагачене оксисеном, карбоновим оксидом, гідрогеном, нітрогеном та іншими речовинами, середовище.

Закон пояснює накопичення в минулому корисних копалин біогенного походження: залізних руд, вапняків, фосфоритів, сірки, вугілля, торфу за рахунок діяльності залізобактерій, сіркобактерій та інших організмів – представників рослинного та тваринного світу. Закон біогенної міграції атомів має важливе теоретичне і прикладне значення, оскільки розуміння загальних процесів, які відбуваються на планеті Земля та в її надрах неможливе без урахування біотичних і біогенних факторів, в тому числі і еволюційних.

Закон толерантності. За законом толерантності, який був обгрунтований Шелфордом, лімітуючим фактором розквіту організму або виду (екосистем) може бути як мінімум, так і максимум екологічного впливу, діапазон між якими визначає ступінь їх витривалості (толерантності) до даного фактора. За цим законом, будь-який надлишок речовин чи енергії в екосистемі стає її ворогом - забруднювачем.

Зміст закону толерантності полягає в тому, що однаково погано недогодовувати чи перегодовувати. Застосування цього системного закону необхідне при оцінці результативності культивування рослин, вирощуванні сільськогосподарських тварин, вирішенні проблем акліматизації диких видів і т.п. В цілому, закон толерантності визначає межі можливостей функціонування біоценозу, екосистеми в цілому, або окремих їх компонентів.

Закон екологічної кореляції. Згідно закону екологічної кореляції в екосистемних та інших системних утвореннях, особливо в біотичних угрупованнях, всі види живого і абіотичні компоненти, які входять до складу систем та системних утворень, функціонально відповідають одні одним. Випадання із біотопного угруповання (біоценозу) якої-небудь його частини (компоненту), наприклад окремого виду чи консорції, неминуче призводить до випадання всіх тісно пов'язаних з цією частиною інших її частин і до функціонування зміни цілого, в рамках закону внутрішньої динамічної рівноваги.

Закон екологічної кореляції обумовлює тісний зв'язок в цілісних екосистемах між підсистемами і в середині підсистем, між окремими частинами й компонентами, які перебувають в тісній взаємодії та взаємозв'язку. Дія цього закону пояснює стрибкоподібні зміни екологічної стійкості.