1.3. Методика комплексного медичного обстеження осіб, що займаються фізичними вправами

Для досягнення мети і вирішення основних завдань медичного контролю проводиться комплексне медичне (лікарське) обстеження тих, хто займається, чи починає займатися різними видами фізичних вправ.

Комплексне медичне обстеження – це уніфікована методика, яка передбачає ретельне дослідження стану здоров’я з метою вирішення 3-х основних питань: 1) допуску до занять фізичними вправами, 2) вибору найбільш сприятливого їх виду (відповідно до індивідуальних морфологічних і функціональних особливостей організму) та 3) визначення оптимальної дози фізичних навантажень.

Вирішення цих питань є досить складною і надзвичайно відповідальною процедурою. З одного боку, помилкове рішення щодо допуску до занять фізичними вправами та, особливо, спортом, за наявності певних протипоказань, може призводити до суттєвих порушені у стані здоров’я (як зазначалось раніше). З іншого боку, відмова в дозволі, особливо тим, хто має певний спортивний стаж чи спортивну кваліфікацію, може наносити важку психологічну травму. Саме тому рішення лікаря має бути чітко виваженим і обґрунтованим.

Проведення комплексних лікарських обстежень в динаміці дозволяє оцінювати зміни у стані здоров’я – позитивні чи негативні – під впливом занять тим чи іншим видом фізичних вправ.

Види медичних обстежень

Комплексні медичні обстеження за своїми завданнями поділяють на первинні, повторні та додаткові.

Первинне медичне обстеження проводять обов’язково перед початком занять будь-яким видом фізичних вправ, а у спортсменів ще й на початку кожного спортивного сезону. Головна мета його – визначення можливості допуску до занять конкретним видом фізичних вправ та вибір дози фізичних навантажень. Для цього проводиться поглиблена оцінка морфологічних параметрів, функціональних особливостей організму, стану здоров’я та толерантності до фізичних навантажень. Саме під час первинного обстеження лікар мусить виявити всі недоліки у фізичному розвитку чи стані здоров’я, а також достовірно оцінити резервні можливості організму. На підставі отриманих даних він повинен вирішити чи може обстежуваний починати (або продовжувати) займатись тим чи іншим видом спорту, який саме вид спорту буде для нього більш перспективним; у разі занять оздоровчими формами фізичної культури слід визначити медичну групу, а за необхідності рекомендувати заняття лікувальною фізичною культурою.

Повторні обстеження проводять періодично (в середньому від 2 до 4 разів на рік) залежно від стану здоров’я та спортивної кваліфікації (у спортсменів). Їх головним завданням є, в першу чергу, визначення впливу фізичних навантажень на організм, їх адекватності та внесення (за необхідності) відповідних корективів в процес оздоровчих чи спортивних тренувань. Під час повторних обстежень лікар визначає чи здійснили систематичні заняття фізичними вправами оздоровчу дію на організм; у разі необхідності надає відповідні рекомендації щодо змін у руховому режимі, переводить обстежуваного з однієї медичної групи в іншу тощо.

Додаткові медичні обстеження проводять у зв’язку з обставинами, які можуть негативно вплинути на стан здоров’я або спортивну працездатність (перенесена хвороба, підозра на перетренування тощо), а також після тривалих перерв у заняттях Зміст і застосовані при цьому методи дослідження визначаються завданнями, які постають перед лікарем в конкретних умовах. Крім того, окремі види спорту, такі як марафонський біг, бокс, боротьба та ін. потребують додаткових оглядів спортсменів перед кожним змаганням.

Крім того, медичне забезпечення тренувального процесу в спорті передбачає проведення, оперативних, поточних та етапних лікарських контролів. Оперативний лікарський контроль, включаючи лікарсько-педагогічні спостереження, проводять безпосередньо в процесі тренування або в найближчі 2 години після нього – для оцінки термінових змін у функціональному стані тих, хто займається, та вирішення питань відповідності використаних на занятті навантажень педагогічним завданням і функціональним можливостям організму. Поточний лікарський контроль проводять через 24 години і пізніше після занять фізичними вправами – для аналізу ступеню стомлення після фізичних навантажень, виразності віддалених змін у функціональному стані основних фізіологічних систем організму та оцінки ефективності процесів відновлення. Етапний контроль проводять після певного етапу тренування (мікро-, мезо-, макроциклу) – для виявлення кумулятивних змін, що виникають в організмі тих, хто займається, для визначення динаміки тренованості, а також для встановлення ознак фізичного перенапруження з внесенням при необхідності відповідних корективів в тренувальний процес.

Основні розділи комплексного медичного обстеження

Комплексне медичне обстеження включає наступні розділи:

1. Збір анамнезу (загального і спортивного).

2. Загальний лікарський огляд органів і систем.

3. Лабораторні (аналізи крові та сечі), інструментальні (ЕКГ, флюорографія) та інші додаткові (за необхідності) методи обстеження, огляд вузьких спеціалістів.

4. Визначення та оцінка фізичного розвитку, функціональних здібностей організму та стану здоров’я.

5. Висновок за результатами комплексного лікарського обстеження.

6. Вирішення питань щодо допуску до занять тим чи іншим видом фізичних вправ.

7. Рекомендації щодо режиму рухової активності, дози фізичних навантажень та інших оздоровчо-профілактичних або реабілітаційних заходів.

Дані комплексного медичного обстеження осіб, що займаються фізичною культурою та спортом, заносяться у відповідний документ – лікарсько-контрольну карту фізкультурника або спортсмена (ф. 061-о або ф. 062-о). По закінченні обстеження видається висновок про фізичний розвиток, функціональний стан і стан здоров'я з рекомендаціями щодо режиму тренувань.