Визначення щільності заняття методом хронометражу

Частини заняття	Тривалість (хвилини)		Щільність заняття (%)
	загальна	моторна	загальна	моторна
Ввідна
Підготовча (розминка)
Основна
Заключна
РАЗОМ:

Другим чинником, який надає змогу оцінити тренувальний процес, є фізіологічна крива заняття. Фізіологічна крива заняття – це графічне зображення змін фізіологічних показників (частоти серцевих скорочень, дихання, артеріального тиску та ін.) на протязі окремих частин та всього тренувального заняття. Фізіологічна крива досить наглядно характеризує рівень напруження функціональних систем організму, як на протязі окремих частин, так і всього тренування, що дозволяє оцінити послідовність виконання та правильний розподіл фізичних навантажень.

Частіше за все, при правильному розподілу фізичного навантаження на тренуванні, фізіологічна крива виглядає як ломана лінія, яка плавно підіймається до найвищого рівня (або має декілька пікових підвищень) в основній частині і поступово знижується наприкінці заняття (рис. 6.1).

Характер розподілу та зростання фізичних навантажень залежить від педагогічної мети та особистих задач тренування, що віддзеркалюється на формі фізіологічної кривої. Наприклад, фізіологічна крива тренування з легкої атлетики може мати значний пік спочатку, в період розминки, та ще декілька наприкінці заняття, якщо проводились багаторазові інтервалові забіги. Однак, загальний принцип розподілу фізичних навантажень на протязі тренування в цілому зберігає певну закономірність.

Незначний перепад фізіологічної кривої та її плоска форма свідчать про недостатність фізичних навантажень, а різке підвищення і відсутність тенденції до зниження наприкінці тренування – ознака надмірних навантажень.

Рис. 6.1. Вигляд фізіологічної кривої навчально-тренувального заняття

за змінами ЧСС та артеріального тиску (оптимальний варіант)

Визначення щільності та фізіологічної кривої тренувального заняття надають лікарю та тренеру об’єктивні дані, які потрібні для аналізу адекватності фізичних навантажень та методів, що використовуються в навчально-тренувальному процесі.

ІІ. Уточнення даних, отриманих під час обстеження:

Для вирішення другої задачі лікарсько-педагогічних спостережень слід зіставити результати обстеження, які були отримані в лікарському кабінеті, з тими, що були отримані в конкретних тренувальних (змагальних) умовах. Слід вважати, що пріоритет в наданні заключної оцінки функціонального стану органів, систем і всього організму спортсмена належить даним, які були отримані на тренуванні чи змаганні. Вивчення реакцій організму в умовах звичної, специфічної для кожного виду тренувань обстановки, при виконанні спеціальних, притаманних тільки тому, чи іншому виду фізичних вправ, дозволяє більш об’єктивно і достовірно оцінити функціональні можливості організму тих, хто займається. Зокрема, під час лікарсько-педагогічного спостереження з’ясовується правильність віднесення до медичної групи, виявляється наявність прихованої патології, оцінюється динаміка стану здоров’я, здійснюється діагностика передпатологічних та патологічних змін у стані здоров’я при виконанні тренувальних навантажень та ін.

ІІІ. Визначення впливу тренувальних занять на організм:

Для вирішення третьої задачі лікарсько-педагогічних спостережень важливе місце займають безпосередні спостереження за обстежуваним в процесі тренувальної (чи змагальної) діяльності. Такі спостереження дозволяють визначити терміновий, відставлений та кумулятивний тренувальні ефекти.

Терміновий тренувальний ефект – це зміни в організмі, які виникають безпосередньо під час виконання фізичних вправ та в найближчий період відновлення. Відставлений тренувальний ефект – це зміни в організмі, які виникають на пізніх стадіях відновлення. Кумулятивний тренувальний ефект – це зміни в організмі, які виникають на протязі тривалих систематичних занять фізкультурою чи спортом в результаті багаторазового складання термінових і віддалених тренувальних ефектів.

Терміновий тренувальний ефект вивчають за допомогою оперативних спостережень, які проводять до, під час тренування, через 20-30 хвилин після його закінчення, а також (інколи) вранці та ввечері кожного тренувального дня. Віддалений тренувальний ефект, який виникає через добу та в наступні дні після тренування вивчають під час поточних спостережень, які проводять щоденно вранці чи ввечері, або вранці і ввечері на протязі декілька днів, в наступний після тренування день чи перед наступним тренуванням, а також на початку і наприкінці одного чи двох мікроциклів (у спортсменів). Поточні спостереження особливо ефективні в умовах навчально-тренувальних зборів. Кумулятивний тренувальний ефект визначають під час етапних обстежень, які проводять кожні 2-3 місяці. Перед обстеженням призначається день відпочинку, а в день обстеження спортсмен не виконує ніяких фізичних навантажень (забороняється навіть ранкова гімнастика). Самі обстеження проводяться через 1,5-2 години після легкого сніданку.

Спостереження за спортсменами безпосередньо на тренуванні дозволяє, по-перше, з’ясувати зацікавленість спортсменів змістом тренування, визначити активність при виконанні завдань, правильність вирішення тренером педагогічних задач та його кваліфікованість. По-друге, такі спостереження дозволяють визначити інтенсивність навантажень за загальними ознаками стомлення та його складність за якістю засвоєння матеріалу. Таким чином, лікар і тренер, що проводять спостереження за процесом тренування і реакцією тих, хто займається, при виконанні фізичних навантажень, мають змогу зробити висновок про правильність побудови та проведення спортивного чи оздоровчого тренування.

Для підвищення об’єктивності оцінки впливу фізичних навантажень на організм тих, хто займається, слід враховувати зовнішні ознаки втоми, які поділяють на три ступеня (Табл. 6.2):

Таблиця 6.2