Зміст лікарсько-педагогічних спостережень відповідно до завдань

І. Оцінка умов, організації та методики проведення тренувальних занять:

Для вирішення першої задачі ЛПС лікар разом з тренером повинен:

1. Ознайомитись з планами, програмами, цільовими установками і задачами тренувального заняття.

2. Провести санітарно-гігієнічний огляд спортивної бази та місць проведення занять, після чого скласти відповідний документ: «Акт санітарно-гігієнічного огляду спортивної бази».

Акт санітарно-гігієнічного огляду спортивної бази складається за наступним планом:

1) місце розташування спортивної бази;

2) обладнання приміщень та спортивних об’єктів;

3) стан спортивного обладнання та інвентарю;

4) стан підсобних та допоміжних приміщень;

5) організація лікарського контролю на спортивній базі.

6) висновки.

При оцінці місця розташування спортивної бази лікар повинен описати віддаленість її від центра міста та об’єктів, які забруднюють оточуюче середовище, надати характеристику підступів до бази, її території, характеру ґрунту та іншим факторам, які можуть вплинути на здоров’я тих, хто займається.

Ознайомлення з обладнанням приміщень та спортивних об’єктів – є одним з найважливіших пунктів санітарно-гігієнічного огляду. В цій частині лікар досконало оцінює розміри спортивної бази, внутрішній стан приміщень (стан підлоги, стелі, стін, спосіб і якість прибирання, наявність та стан опалення, відповідність санітарним нормам освітлення, вентиляції, температури, загальної та корисної площі, кубатури на 1 особу, що займається) або стан відкритих спортивних майданчиків (футбольних полів, хокейних площадок, катків, лижних трас та ін.).

При ознайомленні зі станом спортивного обладнання та інвентарю лікар повинен бути уважним і відповідальним, тому що від стану інвентарю, наявності страхувальних приладів в значній мірі залежить здоров’я тих, хто займається.

Санітарно-гігієнічна оцінка стану підсобних та допоміжних приміщень включає в себе характеристику кімнат відпочинку, роздягалень, душових, туалетів. В цій частині лікар також описує якість прибирання цих приміщень, їх відповідної дезинфекції. Кожна спортивна база повинна мати медичний кабінет. Лікар, який проводить ЛПС, повинен відвідати такий кабінет, перевірити якість його роботи і записати про це в акті санітарно-гігієнічного обстеження.

У висновках лікар надає ухвалення щодо придатності даної спортивної споруди до проведення оздоровчих, спортивних або відновних тренувань, змагань, масових спортивних заходів, описує умови експлуатації, приводить зауваження та пропозиції. Акт підписують лікар, який проводить ЛПС, лікар та директор спортивної бази. Якщо в акті є зауваження, обов’язково встановлюється строк їх усунення.

3. Перевірити відповідність одягу і взуття тих, хто займається, існуючим вимогам.

4. Оцінити правильність методики проведення заняття: наявність всіх розділів заняття (розминки, основної і заключної частини), раціональність зміни фізичних вправ, чергування фізичних вправ і активного відпочинку тощо.

5. Перевірити дотримання правил техніки безпеки під час занять фізичними вправами (наявність правильної страховки, можливість забезпечення першою медичною допомогою та ін.).

Крім того, лікар має звернути увагу наскільки заняття спортом поєднуються з навчанням чи роботою, який режим відпочинку, чи є інші фактори, що можуть вплинути на стан організму осіб, які підлягають спостереженню. Аналіз побудови та проведення тренування значно полегшується, якщо проводити їх протоколювання. Для цього може бути застосована спеціальна форма (Додаток 6.1) .

Для загальної характеристики та приблизної оцінки правильності розподілу фізичних навантажень на тренуванні використовується також хронометраж та визначення щільності заняття, а також побудова фізіологічної кривої заняття за даними окремих функціональних показників.

Щільність тренувального заняття – це виражене у відсотках відношення часу, який було витрачено на виконання фізичних вправ в різних частинах заняття, до загального часу тренування (табл. 6.1). Цей покажчик характеризує насиченість заняття активною фізичною роботою. Визначення щільності тренування проводиться за допомогою метода хронометражу заняття. Кожне спортивне, оздоровче чи відновлювальне тренування складається з 4 частин: ввідної, коли проводиться перевірка присутніх та пояснюється мета заняття, підготовчої; основної та заключної частин. Для проведення хронометражу використовують секундомір, за допомогою якого вимірюють час, який було витрачено на виконання фізичних вправ, відпочинок, а також визначається тривалість кожної частини та загальний час заняття.

Для визначення щільності заняття лікар установлює спостереження за 2-3 особами, які займаються, і за допомогою секундоміра відмічає час, витрачений протягом заняття на: перевірку присутніх, пояснення викладача, виконання фізичних вправ, відпочинок, перехід до снарядів, очікування своєї черги та ін. При оцінці щільності треба пам’ятати, що вона неоднорідна і поділяється на загальну та моторну.

Загальна щільність має бути доведена до 100%, тоді можна бути впевненим, що ті, хто займаються весь час були під наглядом тренера. Загальна щільність тренування – це відношення педагогічно виправданих (раціональних) витрат часу до загального часу заняття, яке виражається у відсотках. Вона включає в себе і моторну щільність, і час, який було витрачено на пояснення, пояснювання та показ тренером фізичних вправ, та інші організаційні питання.

Моторна щільність – це виражене у відсотках відношення часу, який було витрачено тільки на виконання фізичних вправ, до загального часу тренування. Моторна щільність ніколи не повинна сягати 100%. Це може призвести до перенавантаження та погіршення стану здоров’я, до погіршення спортивних результатів (у спортсменів). Чим більше моторна щільність тренування, тим більшим буде її фізіологічний вплив на організм тих, хто займається. При правильній організації тренувального заняття цей параметр в середньому дорівнює 60-70%. Його можна значно підвищити за рахунок скорочення простою або пасивного відпочинку, за умов заміни активним відпочинком та використанням принципу переключення з однієї роботи на іншу. При цьому слід пам’ятати, що при насиченості основної частини тренування інтенсивними, складно-координаційними вправами недоцільно прагнути підвищення щільності заняття. Такими вправами є гімнастичні комбінації, вправи зі штангою та ін. В цих випадках цілковито необхідним вважається, більш тривалий та повноцінний відпочинок після вправ, що потребують значних фізичних витрат. Ось чому щільність тренування гімнастів або штангістів, наприклад, суттєво менша (біля 30%), тоді як у марафонців, або велосипедистів може сягати 90% і більше.

Таблиця 6.1