Верхня межа частоти серцевих скорочень в субмаксимальних навантажувальних тестах

(у осіб без відхилень у стані здоров’я)

Вік	Межа частоти серцевих скорочень
20-29	170
30-39	160
40-49	150
50-59	140
60 і більше	130

Оцінка результатів тесту здійснюється з урахуванням потужності навантаження і його тривалості (табл. 4.4). Нормальна фізична працездатність за даним показником у нетренованих осіб – виконання протягом 2 хв. навантаження потужністю 3 Вт/кг, у тренованих – 4 Вт/кг .

Таблиця 4.4

Шкала для оцінки тесту Наваккі

Потужність навантаження (Вт/кг)	Тривалість роботи на кожному ступені навантаження (хв.)	Оцінка результату тестування
2	1	Низька працездатність у нетренованих
3	1	Задовільна працездатність у нетренованих
3	2	Нормальна працездатність у нетренованих
4	1	Задовільна працездатність у спортсменів
4	2	Нормальна працездатність у спортсменів
5	1-2	Висока працездатність у спортсменів
6	1	Дуже висока працездатність у спортсменів

Гарвардський степ-тест

Гарвардський степ-тест запропонований вченими Гарвардського університету для обстеження юнаків, які направлялися на службу у Збройні сили. Гарвардський степ-тест використовують для визначення фізичної працездатності, адаптаційної здатності організму до фізичних навантажень. Він оснований на реєстрації ЧСС після дозованого фізичного навантаження і дає можливість визначити хід відновних процесів. Перевагою тесту є його методична простота і доступність, використання відносно дозованого фізичного навантаження (встановити точну потужність навантаження важко), можливість кількісного вираження результатів дослідження. Для проведення тесту необхідна така апаратура: сходинки різної висоти, секундомір, метроном.

Методика проведення тесту. Фізичне навантаження задається у вигляді сходження на сходинку. Висота сходинки і час виконання м'язової роботи залежать від статі, віку та фізичного розвитку досліджуваного (табл. 4.5). Під час тестування досліджуваному пропонується робити підйоми на сходинку в заданому темпі – з частотою 30 разів за 1 хв. Темп рухів задається метрономом, частоту якого встановлюють на 120 уд./хв. Підйом і спуск складаються з чотирьох рухів, кожному з яких відповідає один удар метронома: 1 – досліджуваний ставить на сходинку одну ногу, 2 – ставить на сходинку другу ногу, 3 – ставить назад на підлогу ногу, з якої почав сходження, 4 – ставить на підлогу другу ногу. У положенні стоячи на сходинці ноги прямі, тулуб повинен знаходитися в строго вертикальному положенні. Під час підйому та спуску руки виконують звичайні для ходьби рухи. При виконанні тесту можна кілька разів перемінити ногу, з якої починається підйом.

Таблиця 4.5

Висота сходинки і час сходжень при проведенні Гарвардського степ-тесту

Група обстежених	Висота сходинки, см.	Час сходження, хв.
Чоловіки 18 років і більше	50	5
Жінки 18 років і більше	43	5
Юнаки й підлітки (12-18 років) з поверхнею тіла більше ніж 1,85 м2	50	4
Юнаки й підлітки (12-18 років) з поверхнею тіла меншою ніж 1,85 м2	45	4
Дівчата у віці 12-18 років	40	4
Хлопчаки і дівчатка 8-12 років	35	3
Хлопчаки і дівчатка до 8 років	35	2

Перед проведенням Гарвардського степ-тесту досліджуваного варто ознайомити з технікою виконання фізичного навантаження, надати йому можливість зробити кілька пробних підйомів на сходинку. У тих випадках, коли досліджуваний припиняє роботу раніше зазначеного в таблиці часу, фіксується той час, протягом якого виконувалася робота. Якщо через втому досліджуваний не може підтримувати заданий темп протягом 20 сек., тест припиняється, а при розрахунку враховується фактичний час виконання навантаження.

Після закінчення фізичного навантаження досліджуваний відпочиває сидячи. Починаючи з другої хвилини у нього тричі по 30-секундних відрізках часу підраховується число пульсових ударів: з 60-ої до 90-ої відновлюваного періоду, з 120-ої до 150-ої і з 180-ої до 210-ої секунди. Значення цих трьох підрахунків підсумовується і збільшується на 2 (переклад ЧСС за 1 хв.). Результати тестування виражаються в умовних одиницях у вигляді індексу Гарвардського степ-тесту (ІГСТ).

Оцінка результатів тесту. Після закінчення проби обстежуваний сідає і відпочиває сидячи. У нього підраховують ЧСС за перші 30 сек. 2, 3, 4 хвилини відновного періоду. Результати тестування підставляють у формулу (3):

ІГСТ = (3)

де ІГСТ – індекс Гарвардського степ-тесту, t – час сходження на сходинку у заданому темпі в секундах (при повністю виконаному 5-хвилинному навантаженні це 300 сек.), f₁, f₂, f₃ – частота пульсу за перші 30 с відповідно на 2, 3, 4 хвилині відновного періоду.

Оцінка отриманих результатів проводиться згідно з таблицею 4.6.

Таблиця 4.6

Оцінка результатів Гарвардського степ-тесту

Індекс Гарвардського степ-тесту	Оцінка фізичної тренованості
Менше 55	Погана
55-64	Нижче середньої
65-79	Середня
80-89	Добра
90 і більше	Відмінна

Підвищення рівня фізичної тренованості супроводжується підвищенням ІГСТ. У спортсменів ці показники вищі, ніж у нетренованих, що свідчить про зростання адаптаційних можливостей до фізичних навантажень. У спортсменів, що тренуються циклічними видами спорту з навантаженнями «на витривалість», ІГСТ більший, ніж у інших. Зважаючи на зазначене фізичне навантаження під час тесту, він може використовуватися лише для достатньо фізично підготовлених осіб. Людям старшого і похилого віку призначати його не рекомендується.

Тести Купера

Між показниками фізичної працездатності і рівнем розвитку загальної витривалості існує високий ступінь зв’язку. На цій основі лікарем Кеннетом Купером були запропоновані бігові тести: 12-ти хвилинний та 1,5-мильний (2,4 км).

12-хвилинний тест. Ідея даного тесту полягає у визначенні тієї максимально можливої дистанції, яку досліджуваний може пробігти (або пройти) протягом 12 хвилин. Це значення часу обране на підставі емпіричних даних. Тест Купера виконується на стадіоні або будь-якій точно обмірюваній доріжці, по якій можливий легкоатлетичний біг. Перед початком тестування досліджувані попередньо розминаються, а потім з індивідуального або загального старту по команді починають біг, намагаючись підтримувати найбільшу для себе швидкість (при втомі дозволяється переходити на ходьбу, чергувати ходьбу з бігом). Після закінчення 12 хв. дається команда до закінчення бігу і визначається пройдена дистанція, величина якої служить мірою виконаної м'язової роботи, тобто характеризує фізичну підготовленість людини. Чим більша пройдена за 12 хв. відстань або (що теж саме) кількість виконаної м'язової роботи, тим вища фізична підготовленість. Результати тестування оцінюються по спеціальній таблиці, у якій враховується вплив таких факторів, як стать і вік (табл. 4.7).

Таблиця 4.7

Оцінка результатів (км) 12-хвилинного тесту Купера

Фізична підготовленість	Вік, років
	до 30	30-39	40-49	50 і більше
Чоловіки
Дуже погана	1,5 і менше	1,4 і менше	1,2 і менше	1,1 і менше
Погана	1,6-1,9	1,5-1,84	1,3-1,6	1,2-1,5
Задовільна	2,0-2,4	1,85-2,24	1,7-2,1	1,6-1,9
Добра	2,5-2,7	2,25-2,64	2,2-2,4	2,0-2,4
Відмінна	2,8 і більше	2,65 і більше	2,5 і більше	2,5 і більше
Жінки
Дуже погана	1,4 і менше	1,2 і менше	1,1 і менше	0,9 і менше
Погана	1,5-1,84	1,3-1,6	1,2-1,4	1,0-1,3
Задовільна	1,85-2,15	1,7-1,9	1,5-1,84	1,4-1,6
Добра	2,16-2,64	2,0-2,4	1,85-2,3	1,7-2,15
Відмінна	2,65 і більше	2,5 і більше	2,4 і більше	2,2 і більше

1,5-мильний тест. К. Купер запропонував ще один спосіб визначення фізичної підготовки – за допомогою так званого півторамильного тесту. Він полягає у визначенні часу проходження дистанції в 1,5 милі (2414 м). Переваги його в порівнянні з 12-хвилинним тестом носять організаційний характер – досліджувані закінчують біг на одній і тій же фінішній лінії, що спрощує методику тестування (насамперед великих груп досліджуваних). Оцінка результатів тесту наведена у таблиці 4.8. Однак, необхідно звернути увагу на те, що тести Купера вимагають значних (майже максимальних) фізичних зусиль, тому їх можна використовувати лише для осіб, які пройшли попередню (як мінімум 1,5-місячну) фізичну підготовку по спеціальній програмі початківців, що займаються оздоровчим бігом та після проведення медичного огляду. Головним чином їх застосовують для оцінки фізичної працездатності військовослужбовців, школярів, студентів та спортсменів. При виникненні ознак перевантаження під час проведення зазначених тестів (задишки, запаморочення, болю в ділянці серця тощо) їх необхідно негайно припинити.

Таблиця 4.8

Оцінка результатів (хв.) 1,5-мильного тесту Купера у чоловіків

Фізична підготовленість	Вік, років
	до 30	30-39	40-49	50 і більше
Дуже погана	16,30 і більше	17,30 і більше	18,30 і більше	19,00 і більше
Погана	16,30-14,31	17,30-15,31	18,30-16,31	19,00-17,01
Задовільна	14,30-12,01	15,30-13,01	16,30-14,01	17,00-14,31
Добра	12,00-10,16	13,00-11,01	14,00-11,31	14,30-12,01
Відмінна	10,15 і менше	11,00 і менше	11,30 і менше	12,00 і менше

Слід зазначити, що між результатами 12-хвилинного тесту і величинами максимального споживання кисню відзначається прямо пропорційна залежність (коефіцієнт кореляції 0,897), що дозволяє використовувати даний тест для непрямого визначення аеробної продуктивності людини. Однак така можливість може реалізуватися лише у випадку виконання тесту з максимальною напругою сил. Саме тому для одержання вірогідних результатів (як і при будь-якому іншому максимальному тесті) велике значення має такий фактор, як психологічна мотивація.

Проба Руф’є

Останнім часом значного поширення набула проба Руф’є. Цьому сприяє доступність та легкість її проведення. Проте, необхідно зауважити, пробу Руф’є в її класичному варіанті можливо застосовувати лише для спортсменів I-го розряду і вище.

Методика проведення класичного варіанту проби Руф’є. Досліджуваному в положенні сидячи, після 5-хвилинного відпочинку, вимірюють частоту пульсу за 1 хв. (Р₁). Потім досліджуваний робить 30 глибоких присідань протягом 30 секунд. Безпосередньо за цим вимірюють пульс у положенні стоячи (Р₂), а потім через 1 хв. у положенні сидячи (Р₃). Розрахунки індексу Руф’є (ІР) роблять за формулою (4):

(Р₁ + Р₂ + Р₃) – 200

ІR = ------------------------- (4)

10

Оцінку функціональних резервів серця проводять за таблицею 4.9.

Таблиця 4.9

Оцінка функціональних резервів серця

Оцінка функціональних резервів серця	Значення індексу Руф’є
Атлетичне серце	0 і <
Серце середньої людини: - дуже добре - добре	0,1-5,0 5,1-10,0
Серцева недостатність *: - середнього ступеня - високого ступеня	10,1-15,0 15,1-20,0

* Примітка: Використання терміну «серцева недостатність» в даному тесті є

не зовсім коректним (прим. редак.).

На теперішній час застосовують також модифіковану пробу Руф’є, яка передбачає виконання 30 присідань за 45 сек. (тобто у більш повільному темпі) і тому може використовуватись не лише у спортсменів-розрядників, а й спортсменів-початківців, а також осіб, які не займаються спортом.

Методика проведення модифікованої проби Руф’є. У обстежуваного, який перебуває у положенні лежачи на спині протягом 5 хв., підраховують число пульсацій за 15 сек. (Р₁). Потім йому пропонують виконати 30 присідань за 45 сек. Після чого він знов лягає і йому підраховують пульс за перші 15 сек. (Р₂) і останні 15 сек. (Р₃) 1-ї хвилини періоду відновлення. Отримані дані підставляють у формулу (5):

4 (Р₁ + Р₂ + Р₃) – 200

Індекс Руф’є = ------------------------- (5)

10

Оцінку результатів проводять за таблицею 4.9.

Наприклад: Р₁ = 16, Р₂ = 26, Р₃ = 20.

.

Висновок : індекс Руф’є = 5,8. Серце середньої людини: добре.

Для оцінки проби використовують також індекс Руф’є-Діксона, який є варіантом попереднього. Розраховується він за формулою (6):

(4 Р₂ – 70) + (4 Р₃ – 4 Р₁)

Індекс Руф’є-Діксона = --------------------------------- (6)

100

Оцінка: Результати проби розцінюють наступним чином: при величині індексу від 0 до 2,9 як добрі; від 3,0 до 5,9 – як середні; від 6,0 до 8,0 – як нижчі від середніх; від 8,0 і більше – як погані.

Необхідно зауважити, що тест Руф’є можна використовувати переважно у дорослих осіб, оскільки його інформативність при обстеженні дітей, особливо молодшого та середнього шкільного віку, є досить сумнівною.