Особливості дослідження фізичної працездатності та аеробної продуктивності в спорті і клініці

Кількісна оцінка фізичної працездатності та аеробної продуктивності необхідна для оцінки функціональних резервів організму. Вона використовується як в галузі фізичної культури і спорту, так і в системі фізичної реабілітації хворих і проводиться за визначеними показаннями.

Фізична працездатність і аеробна продуктивність – кількісні функціональні показники, які визначаються за допомогою функціональних проб на зусилля (навантажувальних тестів). Навантаження – це фізіологічний стрес, здатний виявити найменші порушення з боку серцево-судинної системи, яких немає у спокої, саме тому його широко використовують для ранньої діагностики зниження функціональних резервів організму та виявлення прихованої патології.

Навантажувальне тестування є досить серйозною процедурою, оскільки передбачає використання достатньо інтенсивних фізичних навантажень. Саме тому проведення даних функціональних проб вимагає дотримання певних показань та протипоказань, спеціальної підготовки персоналу, відповідного обладнання кабінету, а також дотримання певних правил і умов для забезпечення безпеки тестування та отримання вірогідної інформації.

Показання до навантажувального тестування

у спортивній медицині:

1. Визначення функціонального резерву і функціональних здібностей кардіо-респіраторної системи спортсменів.

2. Спортивний відбір для видів спорту.

3. Визначення ефективності тренувань у певні періоди.

4. Складання тренувальних програм.

5. Прогнозування спортивних результатів, особливо у видах спорту, що сприяють розвитку витривалості.

у клініці:

1. Оцінка функціонального стану організму.

2. Виявлення прихованих (латентних) форм захворювань, особливо серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, порушення ритму серця та ін.).

3. Вибір та корекція рухового режиму.

4. Оптимізація індивідуальних програм фізичної реабілітації.

5. Оцінка ефективності курсу реабілітаційного лікування.

6. Визначення придатності до трудової діяльності (лікарсько-трудова експертиза).

При навантажувальному тестуванні слід враховувати наявність протипоказань, абсолютних і відносних, а також станів, які потребують особливої обережності при виконанні фізичних навантажень.

Протипоказання до навантажувального тестування

абсолютні:

1. Гострі інфекційні захворювання, в тому числі простудні, які протікають з підвищенням температури тіла, а також період реконвалесценції після них.

2. Високий ступінь коронарної недостатності (часті напади стенокардії, швидко прогресуюча або нестабільна стенокардія, стенокардія спокою).

3. Передінфарктний стан, гострий або недавно перенесений інфаркт міокарда.

4. Запалювальні захворювання серця в активній фазі (гострий міокардит, ревмокардит, ендокардит та ін.).

5. Виражені порушення ритму (часті (більш як 1:10), групові або ранні екстрасистоли, пароксизмальна тахікардія, миготлива аритмія) або провідності серця (блокади серця ІІ-ІІІ ступеня) та інші неконтрольовані серцеві аритмії, які викликають порушення гемодинаміки.

6. Вади серця, які супроводжуються перевантаженням міокарду.

7. Декомпенсована серцева недостатність.

8. Тромбофлебіт (загроза тромбоемболії).

9. Аневризма серця чи крупних судин.

10. Захворювання дихальної системи у фазі загострення (хронічний бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма та ін., при яких фізичне навантаження може спровокувати спазм бронхів), або ті, що супроводжуються дихальною недостатністю ІІ-ІІІ ст.

11. Злоякісні пухлини та усі незворотні прогресуючи процеси.

12. Відсутність згоди обстежуваного на проведення тестування.

Відносні:

1. Період реконвалесценції після гострого інфаркту міокарду (до 3-х місяців).

2. Синусова тахікардія (ЧСС більше 100 уд./хв.).

3. Важка форма артеріальної гіпертензії (при АТ більш 240/120 мм рт.ст.).

4. Синдром WPW (передчасне збудження шлуночків).

5. Виражена дилатація серця.

6. Істотна анемія (зі зниженням вмісту гемоглобіну менш ніж 2,6 ммоль/л).

7. Дихальна недостатність (при зниженні ЖЄЛ більш 50%).

8. Токсикоз вагітних.

9. Порушення обміну речовин (цукровий діабет, тиреотоксикоз та ін.).

10. Порушення психіки.

11. Захворювання опорно-рухового апарату, нервової або нервово-м`язової системи, що заважає проведенню проби).

Особливо обережно треба проводити тестування за наявності:

1. Гіпертонічної хвороби середньої тяжкості.

2. Стабільної стенокардії.

3. Природжених вад серця без перевантаження міокарду.

4. Післяінфарктного кардіосклерозу.

5. Дихальної недостатності без істотного зниження ЖЄЛ.

6. Ожиріння ІІ-ІІІ ст. і вище.

7. При застосуванні деяких серцевих препаратів.