Особливості лікарського контролю за жінками

Під час оздоровчих та, особливо, спортивних тренувань дуже важливо враховувати морфофункціональні особливості жіночого організму. Раціонально побудовані заняття фізичними вправами позитивно впливають не лише на стан здоров’я жінок, а й сприяють удосконаленню однієї з найважливіших біологічних функцій їх організму – материнства. В той же час неадекватні фізичні навантаження, тренування без урахування статевих відмінностей можуть суттєво порушувати стан здоров’я і репродуктивну функцію жінок.

Морфофункціональні особливості організму жінок та їх вплив на рухові можливості

Статевий диморфізм значною мірою відображається, як на певних фізичних якостях жінок, так і на пристосуванні їх до фізичних навантажень. У жінок інші, ніж у чоловіків, пропорції тіла: тулуб відносно довший, кінцівки коротші, плечі вужчі, а таз ширший. Центр ваги тіла, що грає велику роль в механізмі рухів, у жінок знаходиться нижче, ніж у чоловіків. Тому рухові можливості жінок інші. Наприклад, вони легко виконують вправи на рівновагу і гнучкість, однак швидкість бігу у них менша, ніж у чоловіків.

У жінок менша, ніж у чоловіків, м'язова маса. Її вага не перевищує 32-35% від загальної ваги тіла, в той час як у чоловіків вага м'язів досягає 40-45%. Більш слабкий розвиток м'язів у жінок проявляється в більш низьких показниках сили м'язів кистей, спини, ніг і т.д. Жирова тканина у жінок, напроти, складає значну частину ваги тіла, досягаючи 28%, тоді як у чоловіків – біля 18%. М’язи та зв’язки у жінок більш еластичні, що забезпечує їм більшу рухомість у суглобах, м’якість і плавність у рухах. Водночас, при надмірних навантаженнях це частіше стає передумовою виникнення деформацій хребта чи стопи, ушкоджень опорно-рухового апарату.

Суттєво відрізняються у жінок, у порівняні з чоловіками, показники функціонального стану організму, зокрема, серцево-судинної і дихальної систем. Розмір серця у жінок на 10-15% менше чоловічого, хвилинний об'єм серця у спокої менше, а при фізичній роботі не досягає тих величин, які спостерігаються у чоловіків. У жінок менше і систолічний (ударний) об'єм серця, внаслідок чого серце у них, щоб забезпечити організм необхідною кількістю крові, змушене скорочуватися з більшою частотою. Тому частота пульсу в спокої і після одного і того ж навантаження у жінок більша, ніж у чоловіків, артеріальний тиск при цьому підвищується менше. Вміст гемоглобіну у крові на 1,5% менший у жінок, ніж у чоловіків, внаслідок чого й менші киснево-транспорті можливості крові. Частота подихів у жінок в спокої більша (20-24 за 1 хв.), що свідчить про меншу їх глибину. Життєва ємність легень менша. Максимальне споживання кисню у тренованих жінок в середньому дорівнює 3-4 л за 1 хв., в той час як у тренованих чоловіків – 4-5 л за 1 хв. Фізична працездатність у жінок складає не більше 60-80% такої у чоловіків. Адаптація до фізичних навантажень характеризується більшим напруженням кардіо-респіраторної системи, частіше зустрічаються атипові (патологічні) типи реакції, процеси відновлення протікають повільніше.

Як правило, у жінок більш збудлива нервова система, ніж у чоловіків. Процеси збудження у них перевалюють над процесами гальмування, відмічаються значно гостріші реакції на подразники, частіше спостерігаються психоемоційні зриви у несприятливих умовах, а також невротичні ознаки при перевтомі і перенапруженні.

Під впливом систематичних тренувань відмінності в показниках різних систем у жінок, у порівнянні з чоловіками, стають ще більш значними.

Морфофункціональні і психологічні особливості жіночого організму створюють передумови до занять певними видами спорту та ускладнюють досягнення в інших. Жінки, наприклад, з більшою легкістю виконують вправи, що вимагають гнучкості, почуття ритму, рівноваги, координації рухів, так як вправи такого типу адекватні фізіологічним особливостям жіночого організму. Напроти, вправи, що вимагають значної сили і витривалості, виконуються ними дещо гірше. Подібним вправам в програмах фізичного виховання жінок відведено менше місця, ніж у чоловіків.

При тренуваннях з одних і тих же видів спорту об'єм і інтенсивність навантажень у жінок повинні бути істотно нижчі, ніж у чоловіків. Методи тренування теж повинні розрізнятися. Недопустимим є змагання між спортсменами і спортсменками, оскільки це неминуче викличе у жінок перевантаження.

Тренувальний процес для хлопчиків і дівчаток не має статевих розбіжностей лише у дошкільному віці, який вважається періодом нейтральної статі. У подальшому, особливо у передпубертатному і пубертатному періодах, при плануванні фізичних тренувань слід враховувати статеві відмінності організму (В.В. Абрамов 1992; Л.Г. Шахліна, 2001).

Особливості фізичних тренувань жінок з урахуванням

фаз менструального циклу

Для попередження несприятливого впливу фізичних навантажень на репродуктивну функцію жінок рекомендується будувати тренувальний процес з урахуванням циклічності функціонування їх організму, яка пов'язана з функцією статевих та інших залоз внутрішньої секреції – оваріально-менструальним циклом. На теперішній час переконливо доведено, що протягом менструального циклу відбуваються значні зміни гормонального статусу, функціональних можливостей, здійснюється складна перебудова нейрогормональної регуляції дихання, кровообігу, швидкості транспорту та споживання кисню і т.п., внаслідок чого істотно змінюється фізична працездатність жінки. Враховуючи це можливо підвищувати ефективність тренувань за рахунок використання в кожну з фаз менструального циклу навантажень певної спрямованості та, водночас, попереджати негативні впливи (табл. 3.7).

Виходячи із функціональних можливостей і психологічного статусу жінок, найбільш оптимальними для фізичних тренувань, є післяменструальна і післяовуляторна фази менструального циклу. В зазначені фази дозволяються тренувальні навантаження з найбільш високими обсягом і інтенсивністю та рекомендуються фізичні вправи, спрямовані на розвиток швидкісно-силових якостей, загальної і спеціальної витривалості, а також технічної майстерності.

Найбільш вразливими є передменструальна, менструальна і овуляторна фази, які відносяться до фаз значного фізіологічного напруження. В ці фази рекомендується дотримання щадного режиму тренувальних навантажень.

Таблиця 3.7