Принципи організації вітчизняної спортивної медицини

Створена в Україні система організації медичного забезпечення осіб, що займаються фізичними вправами, передбачає проведення обов’язкового медичного (лікарського) контролю при наступних видах фізичної діяльності:

• заняттях оздоровчими формами фізичної культури (включаючи заняття ЛФК);

• заняттях самодіяльним масовим спортом;

• спортивних тренуваннях (професійний спорт та спорт вищих досягнень).

Контингент, що підлягає медичному контролю:

• особи, що займаються фізичною культурою чи фізичним вихованням за державними програмами в навчальних закладах;

• спортсмени: члени спортивних колективів (спортивних секцій, збірних команд і т.п.); особи, що навчаються в дитячих юнацько-спортивних школах (ДЮСШ), школах вищої спортивної майстерності, училищах олімпійського резерву та фізичної культури; спортсмени-першорозрядники, кандидати в майстри спорту, майстри спорту, провідні спортсмени, ветерани спорту;

• особи, що займаються оздоровчою фізичною культурою в групах здоров'я (в т.ч. особи середнього і похилого віку);

• особи, що займаються лікувальною фізичною культурою;

• інваліди (включаючи дітей з фізичними і розумовими вадами), що займаються фізичною культурою і спортом, які є складовою частиною їх дозвілля, фізичної реабілітації та со­ціально-трудової адаптації.

Медичне забезпечення в оздоровчій фізичній культурі, масовому спорті та при фізичній реабілітації здійснюють переважно лікувально-профілактичні установи за місцем проживання, праці чи навчання.

Медичне забезпечення кваліфікованих спортсменів (включаючи спортсменів-інвалідів), їх реабілітацію й оздоровлення здійснюють спеціалізовані лікуваль­но-профілактичні заклади – лікарсько-фізкультурні диспансери, центри ЛФК і спортивної медицини та під їх організаційно-методичним керівництвом – деякі лікувально-профілактичні за­клади охорони здоров'я.

До складу лікарсько-фізкультурної служби входять: Державна установа «Український медичний центр спортивної медицини Міністерства охорони здоров’я України», який є головною установою з питань спортивної медицини та ЛФК; обласні, міські, районні (міжрайонні) лікарсько-фізкультурні диспансери; а також центри, відділення або кабінети спортивної медицини та ліку­вальної фізкультури загальної лікувально-профілактичної мережі. Спеціа­лізовані медичні служби спортивних товариств, клубів, спортивних баз, ДЮСШ, шкіл вищої спортивної майстерності, училищ олімпійського резерву та фізичної культури здійснюють свою роботу під організаційно-методичним керівництвом лікарсько-фізкультурних диспансерів.

Кабінети спортивної медицини – основна ланка лікарсько-фізкультурної служби. Створюються вони у лікарсько-фізкультурних диспансерах, а також при медичних пунктах навчальних закладів, добровільних спортивних товариствах, колективах фізичної культури і спорту, спортивних спорудженнях, у спортивних клубах та ін. Основне їх завдання – це вирішення питань допуску до занять фізичними вправами, поточний медичний контроль (в тому числі санітарно-гігієнічний контроль за місцями проведення занять, тренувань, змагань, спортивно-масових заходів), надання першої медичної допомоги при травмах, захворюваннях, гострих патологічних станах тощо, а також, якщо виникає потреба – транспортування у відповідні лікувальні установи.

Лікарсько-фізкультурний диспансер (ЛФД) – лікувально-профілактичний заклад, призначений для організаційно-методичного керівництва лікарсько-фізкультурною службою в регіоні (області, місті, районі), медико-біологічного забезпечення спортсменів збірних команд та їх резерву. Керівництво лікарсько-фізкультурним диспансером і контроль за його діяльністю здійснюють органи управління охорони здоров'я за підпорядкованістю та Український медичний центр спортивної медицини.

Залежно від потужності лікарсько-фізкультурний диспансер може мати наступні підрозділи:

• відділення (кабінет) спортивної медицини з медичного забезпечення кваліфікованих спортсменів: членів збірних команд та їх резерву (країни, області, міста) з олімпійських та параолімпійських видів спорту;

• відділення (кабінет) спортивної медицини з медичного забезпечення осіб, які займаються масовими формами фізичної культури та спорту (у тому числі за державними програмами, дитячо-юнацьким спортом та спортом ветеранів);

• відділення діагностики та тестування, до якого входять: кабінет функціональної діагностики, рентген-кабінет, кабінет ультразвукової діагностики та ін.;

• клініко-діагностична лабораторія;

• стаціонарне відділення;

• кабінети вузьких спеціалістів (отоларинголога, офтальмолога, невропатолога, травматолога-ортопеда, хірурга, акушера-гінеколога, стоматолога та ін.);

• відділення лікувальної фізкультури (реабілітації), включаючи: зал лікувальної фізкультури, тренажерні зали, кабінети масажу, мануальної терапії, фізіотерапії, рефлексотерапії, лазеротерапії, водолікування та ін.;

• організаційно-методичний відділ (кабінет), до складу якого може входити відділ статистичної звітності;

• інші медичні та адміністративно-господарчі підрозділи.

Загальне керівництво лікарсько-фізкультурними диспансерами здійснює Міністерство охорони здоров'я України. Діяльність диспансеру здійснює­ться в контакті з науково-дослідними інститутами, лікувально-профілак­тичними закладами, спортивними організаціями, асоціаціями і федера­ціями за видами спорту, комплексними науковими групами, кафедрами фізичної реабілітації та спортивної медицини медичних вузів.