- •1.1. Сучасні уявлення про спортивну медицину та медичний контроль у фізичній культурі і спорті
- •Принципи організації вітчизняної спортивної медицини
- •Медичний контроль під час занять фізичною культурою і спортом
- •Порядок медичного забезпечення занять фізичною культурою та спортом
- •Основні форми роботи з медичного контролю:
- •1.2. Актуальні питання оптимізації рухової активності людини на сучасному етапі
- •Механізми оздоровчої дії фізичних вправ
- •Основні функціональні зміни в системах організму під впливом систематичних фізичних тренувань
- •1.3. Методика комплексного медичного обстеження осіб, що займаються фізичними вправами
- •Види медичних обстежень
- •Загальний та спортивний анамнез
- •Загальний лікарський огляд
- •Рівні нормального та підвищеного артеріального тиску
- •2.1. Методи визначення фізичного розвитку та стану опорно-рухового апарату
- •Фактори, що вливають на фізичний розвиток людини
- •Методи дослідження фізичного розвитку
- •Соматоскопія
- •Карта рейтингу постави
- •Діагностика аномалій опорно-рухового апарату
- •Антропометрія
- •2.2. Методи оцінки фізичного розвитку
- •Оцінка фізичного розвитку за методом стандартів
- •Показник міцності тілобудови (індекс Піньє):
- •Загальна оцінка фізичного розвитку
- •3.1. Методи визначення і оцінки функціональних резервів організму
- •Методика проведення та оцінка функціональних проб
- •3.2. Кількісна оцінка рівня фізичного здоров’я
- •Донозологічна діагностика здоров’я
- •Загальна оцінка адаптаційних можливостей та рівня здоров’я
- •Діагностика здоров’я за прямими показниками
- •Експрес-оцінка рівня соматичного здоров'я
- •Анкета для самооцінки здоров’я:
- •Оцінка темпів старіння та рівня здоров’я (за в.П. Войтенко, 1991)
- •3.3. Лікарський висновок за результатами комплексного лікарського обстеження
- •Розподіл обстежуваних на медичні групи
- •Характеристика медичних груп* та особливості організації занять в них у навчальних закладах
- •3.4. Особливості лікарського контролю за особами різного віку та статі
- •Лікарський контроль за особами дитячого віку
- •Частота серцевих скорочень у спокої у дітей різних вікових груп
- •Вік початку занять у початковій групі та у групі спортивного удосконалення
- •Лікарський контроль за особами похилого віку
- •Особливості лікарського контролю за жінками
- •Використання закономірностей менструального циклу
- •Вплив сучасного спорту на здоров’я жінки
- •4.1. Загальні поняття про фізичну працездатність, аеробну продуктивність та толерантність до фізичних навантажень
- •Особливості дослідження фізичної працездатності та аеробної продуктивності в спорті і клініці
- •Особливості проведення навантажувального тестування
- •Дозування навантажень при виконанні навантажувальних тестів
- •Толерантність до фізичних навантажень
- •4.2. Методи визначення і оцінки фізичної працездатності та аеробної продуктивності
- •Дослідження фізичної працездатності
- •Потужність 1-го навантаження w1 (кгм/хв.), яка рекомендується для визначення pwc170 у спортсменів з різною масою тіла та розвитком різних фізичних якостей
- •Потужність 2-го навантаження (w2),
- •Верхня межа частоти серцевих скорочень в субмаксимальних навантажувальних тестах
- •Визначення максимального споживання кисню
- •5.1. Перевтома та фізичне перенапруження під час занять фізичними вправами
- •Причини виникнення передпатологічних та патологічних станів при фізичних навантаженнях
- •Не пов’язані безпосередньо із заняттями фізичними вправами:
- •Пов’язані із заняттями фізичними вправами:
- •Перевтома
- •Фізичне перенапруження
- •Гостре фізичне перенапруження
- •Хронічне фізичне перенапруження
- •Класифікація порушень процесів реполяризації міокарда у спортсменів при метаболічній кардіоміопатії
- •Хронічно виникаючі гострі прояви фізичного перенапруження
- •5.2. Граничні стани в практиці спортивної медицини
- •Патологічна спадкова схильність
- •Граничні стани, клінічні прояви яких посилюються при напруженій м’язовій діяльності
- •Синдроми, які можуть спричиняти невідкладні стани при фізичних навантаженнях
- •5.3. Ризик раптової смерті при фізичних навантаженнях
- •Причини раптової смерті під час занять фізичними вправами
- •Гострі патологічні стани, що виникають внаслідок:
- •Розподіл причин раптової смерті серед молодих спортсменів
- •Причини раптової кардіальної смерті в спорті
- •Розподіл серцево-судинних причин раптової кардіальної смерті в спорті (за даними Maron b. J. Та співав., 2007)
- •Деяка серцева патологія в аспекті ризику раптової кардіальної смерті при фізичних навантаженнях
- •Шкала оцінки важкості синдрому подовженого інтервалу qt
- •Шкала оцінки важкості синдрому вкороченого інтервалу qt
- •Стратифікація ризику раптової кардіальної смерті в спорті для осіб з ішемічною хворобою серця
- •Раптова аритмічна смерть при фізичних навантаженнях
- •Тактика ведення пацієнтів при появі ознак раптової кардіальної смерті
- •Заходи профілактики випадків раптової смерті при фізичних навантаженнях
- •Протокол обстеження спортсменів в аспекті профілактики раптової смерті при фізичних навантаженнях
- •Анкета для профілактики раптової смерті в спорті
- •5.4. Проблеми застосування допінгу у сучасному спорті
- •Характеристика та побічні дії найбільш розповсюджених допінгових речовин
- •Характеристика та побічні дії заборонених допінгових методів
- •6.1. Лікарсько-педагогічний контроль під час занять фізичними вправами
- •Зміст лікарсько-педагогічних спостережень відповідно до завдань
- •Визначення щільності заняття методом хронометражу
- •Зовнішні ознаки втоми
- •V. Регуляція та вдосконалення процесу тренувань:
- •6.2. Медичне забезпечення оздоровчих тренувань
- •Показання та протипоказання до оздоровчих тренувань
- •Фізіологічна класифікація фізичних вправ
- •Дозування навантажень під час оздоровчих тренувань
- •Вибір рухового режиму під час оздоровчих тренувань
- •Варіанти оздоровчих рухових режимів*
- •Орієнтовна допустима частота пульсу (уд./хв.) при різних
- •Добова доза рухової активності
- •6.3. Засоби відновлення при фізичних навантаженнях
- •Фізіологічні механізми процесів відновлення
- •Види відновних засобів та особливості їх застосування
- •Частина іі
- •До розділу 1
- •II. Особливості фізичного розвитку
- •Iіі. Захворювання внутрішніх органів
- •IV. Нервово-психічні захворювання
- •V. Хвороби кістково-м’язової системи та сполучної тканини
- •Vі. Хірургічні захворювання
- •Viі. Травми і захворювання лор-органів та зубів
- •Viiі. Травми і захворювання очей
- •Анкета (опитувальник) для виявлення патологічної спадкової схильності та високого ступеню ризику прихованої патології
- •До розділу 2
- •Визначення жирової маси тіла
- •Оцінка відсоткового вмісту жиру (ввж) у дорослих залежно від віку та статі
- •До розділу 6
- •Зразок картки лікарсько-педагогічного спостереження
- •Витрати енергії на різні види побутової діяльності
- •Витрати енергії на деякі види фізичної активності
Показник міцності тілобудови (індекс Піньє):
І = P – (М + О),
де І – величина показника, Р – зріст (см), М – маса тіла (кг), О – окружність грудної клітини в стані видиху (см).
Оцінка: різниця менша 10 вказує на міцну тілобудову, від 10 до 20 – добру, від 21 до 25 – середню, від 26 до 35 – слабку, понад 36 – дуже слабку.
Індекс пропорційності тілобудови: характеризує пропорційність довжини нижніх кінцівок відносно до тулуба. Існує 2 варіанта індексу:
ДТ стоячи – ДТ сидячи
а)
Індекс
Пірке-Бедузі
=
х 100 %,
ДТ сидячи
де ДТ – довжина тіла, см.
Оцінка: величини даного індексу у межах 87-92% свідчать про пропорційну тілобудову; якщо індекс менший 87% – слід вважати, що довжина нижніх кінцівок відносно мала, якщо більший 92 % – що відносно велика.
Довжина ніг, см
б) Індекс скелії (ІС) = х 100%
Довжина тіла, см
Оцінка: коли ІС менше 84 – короткі ноги, 85-89 – середні ноги, більше 90 – довгі ноги.
8. Силові індекси: відображають розвиток сили окремих груп м’язів відносно маси тіла:
Сила кисті (або станова), кг
Силовий індекс = х 100 %
Маса тіла, кг
Оцінка: середня величина сили кисті (для сильнішої руки) у чоловіків дорівнює 70-75 %, у жінок – 50-60 % маси тіла. Індекс станової сили у чоловіків в середньому дорівнює 200-220 %, у жінок – 135-150 %.маси тіла. У тренованих осіб показники сили кисті в середньому складають у чоловіків 75-81%, у жінок – 60-70%; показники станової сили – у спортсменів 260-300%, у спортсменок – 150-200%.
Метод кореляції – метод взаємозв’язку, співвідношення (кореляції) між різними ознаками фізичного розвитку. Він дає можливість оцінити в об’єктивних кількісних показниках певні сторони біологічної організації людини. Чим більше взаємозв’язані між собою показники фізичного розвитку в процесі розвитку організму, тим досконаліша його біологічна організація. Зв'язок між ознаками фізичного розвитку можна встановити, визначивши при статичній обробці коефіцієнт кореляції, який позначається латинською літерою r. Його значення можуть коливатися від 0 до ± 1. Чим ближче коефіцієнт кореляції до одиниці, тим тісніший зв'язок між ознаками. Позитивним зв'язком є такий, при якому збільшення однієї ознаки (наприклад, довжини тіла) призводить до збільшення іншої (наприклад, маси тіла). У разі негативної кореляції зв'язок зворотний – зменшення однієї ознаки (наприклад, ЧСС у стані спокою) у процесі підвищення тренованості поєднується із збільшенням іншої (наприклад, ЖЄЛ).
Метод перцентилей дозволяє за допомогою перцентильної шкали виділяти осіб із середніми, високими та низькими показниками. Оцінку проводять за допомогою таблиць центильного типу, де один центиль – сота частка будь-якої основної одиниці міри. Колонки цих таблиць показують кількісні межі ознаки у певної частки чи відсотка (центиля) осіб (частіше дітей та підлітків) даного віку і статі. При цьому за середні чи умовно нормальні величини приймають значення, властиві половині здорових осіб в інтервалі від 25 до 75 центилей. Шкала має 6 цифр, які відображають значення ознаки, нижче від яких вона може зустрітися тільки у З, 10, 25, 75, 90 та 97 % осіб віко-статевої групи. Двомірні центильні шкали «довжина тіла – маса тіла», «довжина тіла – окружність грудної клітки», за якими розраховують масу та окружність грудної клітки на належну довжину тіла, дозволяють оцінити гармонійність фізичного розвитку.
