4. Порядок укладення цивільно-правових договорів

Процес укладення договору залежить від самого договору, але іс­нує загальний порядок для всіх договорів, який складається з двох стадій:

1. Оферта- пропозиція однієї сторони укласти договір;

2. Акцепт- прийняття пропозиції другою стороною

На сьогодні набуває розповсюдження публічна оферта — пропо­зиція, спрямована кільком особам.

Оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазначення строку для відповіді.

Виходячи з принципу безвідкличності оферти, вона може бути відкликана лише до моменту або в момент отримання акцептантом. Отже, оферта, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом дії акцепту. Якщо оферту зроблено із зазначенням строку для відпові­ді, то акцепт повинен бути даний у визначений Термін

Оферта повинна мати такі ознаки:

• достатня визначеність оферти, щоб чітко визначити волю оферента укласти договір;

• оферта повинна містити всі істотні умови договору;

• із оферти повинно бути зрозуміло, кому вона направлена.

За своєю юридичною природою оферта й акцепт збігаються, оскільки акцепт також висловлює волю особи. але акцепт буде мати юридичну силу, якщо:

1)він ПОВНИЙ, тобтоВИСЛОВЛЮЄ згоду зі всім, що вказано в оферті,

2) він безумовний, тобто це містить ніяких дода­ткових умов.

Відповідь на інших умовах не є акцептом, це лише зустрічна оферта. Мовчання не є акцептом, якщо воно це випливає із закону, звичаїв ділового обороту або попередніх ділових відносин сторін. Якщо відповідь про прийняття пропозиції укласти договір одержано із запізненням, оферент звільняється від відповідНих зобов'язань, але за згодою оферента договір може вважатися укладеним незалежно від того, що відповідь одержана із запізненням.

За загальним правилом, консенсуальні договори вважаються укладеним з моменту досягнення сторонами згоДи ЩОДо істотних умов, а реальні договори вважаються укладеними з Моменту фактичної пере­дачі речі. Однак законодавець установив винятки із загального правила:

• якщо договір потребує нотаріального посвідчення або державної реєст­рації, то він вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчен­ня або державної реєстрації, а в разі необхідності - і нотаріального по­свідчення, і державної реєстрації-з моменту державної реєстрації.

Договір обов'язковий для сторін з моменту укладення. Сторони мають право встановити, що умови укладення договору застосову­ються і до відносин, які виникли до укладення договору.

5. Підстави та порядок зміни та розірвання цивільно-правових договорів.

За загальним правилом, договір повинен виконуватися на тих умовах, на яких був укладений. Сторони мають право на зміну або розірвання договору, при цьому потрібна згода обох сторін.

Зміни оформляються у тій же формі, що і сам договір. Право на зміну зумовлено свободою договору.

у новому ЦК уперше чітко розмежовані зпіна та розірвання до­говору як за взаємною згодою сторін, так і на вилогу однієї з них. Для двох цих підстав встановлені прямо протилежні презумпції. А саме: можливість зміни і розірвання договору за згодою сторін встановлю­ються диспозитивною нормою, а односторонні зміна допускається лише у випадках, прямо передбачених законом і рішенням суду.

Зокрема, договір може бути змінений або розірваний за рішен­ням суду па вимогу однієї сторони у разі істотного порушення дого­вору іншою стороною або у зв'язку з істотною ЗМІНОЮ обставин. Істотне таке порушення договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значно позбавляється того, на що вона роз­раховувала при укладенні договору.

ЦК України надає сторонам можливість змінити або розірвати договір у зв'язку з істотною зміною обставин.

Зміна обставин вважається істотною, якщо вони змінилися насті­льки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір взагалі або уклали на інших умовах. Зміна або розірвання договору за даною підставою можлива при наявності одночасно таких умов: .

*у момент укладення договору виходили з того, що така зміна обставин не настане;

*зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сто­рона не могла усунути після їх виникнення;

*виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

*із суті договору,або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована особа.

Якщо розірвання договору відбулося за взаємною згодою сто­рін, то зобов'язання сторін припиняються з моменту укладення сторо­нами угоди або з моменту, який указаний у даній угоді. При розірван­ні договору в судовому порядку зобов'язання припиняються з момен­ту вступу в законну силу рішення суду.