4. Микола Хвильовий Мала проза

1. Особливості творчого почерку письменника-неоромантика. Естетична суть “романтики вітаїзму”.

2. “Кіт у чоботях” – зображення автором процесу нівеляції особистості в умовах соціальних катаклізмів, образ “товариша Жучка”. Реалістичне, романтичне та іронічне в оповіданні.

3. Новела “Я (Романтика)”:

• проблема внутрішньої роздвоєності людини між гуманізмом і фанатичною відданістю революції;

• образ ліричного “Я”. Співвіднесеність автора з його героєм;

• характеристика образу матері, його символічність;

• реальне і уявне у творі. Роль присвяти до оповідання.

Повісті “Санаторійна зона”, “Сентиментальна історія”

“Санаторійна зона”:

• “Санаторійна зона” як символ розкладу суспільства, втрати ідеалів, як тривожне і трагічне передчуття соціальної загибелі;

• відтворення в повісті атмосфери “зони”. Простежити відповідні деталі;

• образи Анарха, Майї, Хлоні, Карно, сестри Катрі;

• особливості стилю, іронічно-саркастичне забарвлення, реальні й умовні картини, пейзаж.

“Сентиментальна історія” (аналіз-диспут).

Шкільна програма колективу Інституту літератури пропонує школярам основні положення для аналізу:

“- Проблема нової людини в повісті. Бянка – постать сильної української жінки (дискусійне обговорення).

• Шукання героїнею справжніх морально-етичних вартостей. Останній вчинок дівчини – символічна спроба налагодити гармонію між мрією і дійсністю”.

То що в дійсності: трагедійне чи іронічно-саркастичне зображення? Героїня чи зайва людина, розчарована наслідками класових борінь і втрати ідеалів? Яка позиція автора? Як втілена вона через деталі поведінки Бянки, описи ситуативних сцен, їх естетичне змалювання, чи це засоби деестетизації?

Література:

Донцов Д. Микола Хвильовий // Українське слово. – К., 1994. – Кн.1.

Жулинський М. Талант, що прагнув зір // Хвильовий Микола. Твори: У 2-х томах. – К., 1990. – Т.1.

Жулинський М. Микола Хвильовий. – К., 1991.

Жулинський М. Микола Хвильовий // Слово і доля. – К., 2002.

Мовчан Р. Ще раз про Миколу Хвильового, або Homo Ludens в українській прозі 20-х років // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2003. - № 3.

Шерех Ю. Хвильовий без політики // Березіль. – 1991. - № 9.

Мірошник С. “Хай живе дух неспокою!” (Вивчення творчості Миколи Хвильового) // Українська література в загальноосвітній школі. – 2001. - № 5.

Дзюба І. Микола Хвильовий // Українська література в шкільному вивченні. 10-11 класи. Книга для вчителя. – Кіровоград, 1995.

Гундорова Т. Руйнування романтичної метафізики (М.Хвильовий) // Слово і час. – 1993. - № 11.

Марко В. Етюди про Миколу Хвильового. (Романтика і трагедія таланту; новели М.Коцюбинського “Невідомий” і М.Хвильового “Я (Романтика)”) // Наукові записки кафедри української літератури. – Кіровоград, 1995. – Вип.1.

Вечірко О. Художні характери й ситуації в новелістиці М.Хвильового та Б.Пільняка // Наукові записки. – Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград, 2002. – Вип. 47.

Поветкин Є. Гротеск у “Повісті про санаторійну зону” М.Хвильового // Українська мова та література. – 1997. - № 5 (газета).

Поляруш О. Микола Хвильовий – сатирик. (На матеріалі повісті “Іван Іванович”) // Наукові записки кафедри української літератури. – Кіровоград, 1995. – Вип. 1.

5-6. Творчість В.Підмогильного (4 год.)

№1. “Мала” проза письменника ( 2год.)

1. Загальна характеристика творчості В.Підмогильного.

2. Аналіз “малої” прози:

а) самоусвідомлення особистості. Психологія самозахисту (екстраверт та інтраверт). Новела “Добрий Бог”;

б) зображення драм і трагедій революції та громадянської війни: новела “Повстанці”; повість “Третя революція”: ідейні розшарування, психологія персонажів і позиція письменника;

в) жорстокість “нового” світу і його жертви:

• самопожертва пані Ївги як спроба реалізації ідеалу; авторська позиція (оповідання “Історія пані Ївги”);

• трагедія голоду (оповідання “Проблема хліба”).

№ 2. Повісті й романи В.Підмогильного (2 год.)

1. Загальна характеристика “великої” прози В.Підмогильного (повісті й романи “Остап Шаптала”, “Місто”, “Невеличка драма”, “Повість без назви”).

2. Перший в українській літературі урбаністичний роман. Світовий мотив підкорення людиною міста.

3. Образ українського інтелігента Степана Радченка, його маргінальність.

4. Світоглядна й психологічна еволюція характеру головного героя, його утвердження в суспільстві. Степан Радченко – “завойовник” міста чи його “жертва”?

5. Проблема раціонального та емоціонального.

6. Роль жіночих образів (Надійка, Мусінька, Зоська, Рита).

Література:

Мельник В. Суворий аналітик доби: Валер’ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст. – К., 1994.

Фролова К. Одухотворене життя // Підмогильний В. Невеличка драма: Роман, повісті. – Дніпропетровськ, 1990.

Мовчан Р. Проза Валер’яна Підмогильного. Доля. Людина. Стиль // Дивослово. – 2000. - № 1.

Шевчук В. Екзистенціальна проза В.Підмогильного // Підмогильний В. Місто. – К., 1989.

Шерех Ю. Людина і люди. (“Місто” Валер’яна Підмогильного) // Українська мова та література. – 2000. - № 37 (газета).

Колп В. Мала проза В.Підмогильного (Риси екзистенціалізму) // Слово і час. – 1999. - № 2.

Коцюк В. Дар правди // Підмогильний В.П. Історія пані Ївги: Оповідання, повісті. – К., 1991.

Лущій С. Великі проблеми “Невеличкої драми” В.Підмогильного // Слово і час. – 2000. - № 2.

Лавріненко Ю. Валер’ян Підмогильний // Дивослово. – 2001. - № 2.

Пізнюк Л. Проблеми відчуження та абсурду в “Місті” В.Підмогильного // Слово і час. – 2000. - № 5.