2. Олімпійська хартія

Хартія - що ж це за незрозуміле таке слово? Спробуємо підібрати до нього синонім. Мабуть, близьким за змістом буде слово "конституція". Слово "конституція" ми часто чуємо по радіо і по телебаченню. І якщо як варто подумати, те можна сказати, це закони... а точніше, звід законів, по яких живе таке-те і така-то країна.

Олімпійська хартія - теж звід закон. По ньому живе на нашій планеті дуже складне і дуже красиве явище, називане олімпійським рухом. У цілому, залишаючись незмінної з тих ще далеких часів, коли над нею працював сам Кубертен, Хартія, звичайно, мінялася в якихось своїх частинах. І це природно: адже мінявся сам час, мінялося людство, мінялося, знаходячи силу, ставав усе цікавіший і олімпійський рух.

Сучасна Хартія була прийнята в 1991 році. Вона складається з декількох розділів.

Перший присвячений основним принципам і організації олімпійського руху. Хартія підкреслює, що честь проведення Ігор надається місту, а не країні. Адже країна - це держава, політика, а місто - прості жителі, люди.

Однак відповідальність за проведення Олімпіад несе Національний олімпійський комітет тієї країни, де розташоване місто - столиця Ігор. І це теж зрозуміло: Національні комітети працюють у тісному контакті і з керівництвом МОК - з них у випадку чого можна і строго запитати!

Зараз ігри - це, звичайно, і чималі доходи. У Хартії сказано: зароблені гроші повинні йти тільки на розвиток олімпійського руху, на розвиток спорту, тобто, іншими словами, тільки на благо людей! У Хартії розповідається про олімпійські символи, емблема прапорі, олімпійському вогні. Про цьому далі. В другому розділі Хартії говориться про МОК. Але ж це складна дуже серйозна організація. Вона коштує на чолі всього олімпійського руху. Виходить, потрібно точно описати, як формується Міжнародний олімпійський комітет, і визначити його права.

Третій розділ розповідає про міжнародні спортивні федерації - про їхню роботу, про їхній зв'язок з МОК.

Четвертий розділ присвячений національним олімпійським комітетам, тобто він про тих, хто веде всю олімпійську роботу у своїх країнах.

П'ятий розділ - про самі Олімпійські ігри: які спортсмени можуть бути допущені до Ігор, які вимоги до них пред'являються, н і так далі.

Тепер кілька слів про ті найважливіші сторінки Хартії, де розповідається про саму ідею олімпізму. Безсумнівно, і безперечно, ідея ця належить Пьеру де Кубертену.

Але от у чому вона складається, якщо сформулювати в декількох словах? Виявляється, відповісти на це питання не так - те просто. Олімпізм, можливо, одне із самих складних явищ у житті планети. Хочеться зрозуміти, чому він опанував скількома людськими душами, а головне, чому він так їх облагородив і підняв. До речі, учені світу протягом багатьох десятиліть намагаються коротко сформулювати сутність олімпізму. А все-таки нічого не придумали краще того, що сказано в Хартії: "Олімпізм, являє собою філософію життя, що піднімає і поєднує в збалансоване ціле достоїнства тіла, волі і розуму". Ясно, що це таке, "філософія життя"? Це головна думка, по якій живе людині.

У чому ж вона складається стосовно до олімпійського руху? У тім, щоб об'єднати і збалансувати, тобто гармонійно зрівноважити в одній особистості достоїнства тіла (його спритність, силу й інші "рухові" якості), могутню волю і прояснений розум.

От що таке олімпізм. І добре б, усе людство жило по цих чудових правилах! Олімпізм з'єднує спорт, культуру й утворення. Він намагається створити такий спосіб життя, при якому людина одержує радість не від ліні, а від праці, від розумних зусиль, при якому людина хоче наслідувати гарному і з повагою відноситься до добрих, шляхетних правил поведінки і правилам життя, виробленою людством за довгі століття.

Ціль олімпійського руху - зробити так, щоб спорт служив гармонічному розвиткові людини. А загальна гармонія допоможе створити дійсно шляхетне і мирне суспільство, головна турбота якого – збереження людського достоїнства. У сучасному олімпізмі, як у невичерпному чистому джерелі, бере початок олімпійський рух...