1.3. Предмет, об’єкти та метод управлінського обліку

Предметом управлінського обліку в загальному вигляді є сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління підприємством. При цьому, науковці висловлюють і інші погляди на це питання, виділяючи як ключові поняття: господарську діяльність з різними модифікаціями (виробнича діяльність, комерційна діяльність); інформацію та інформаційну підтримку; контроль; механізм ефективного управління.

Зміст предмета розкривають його численні об’єкти, які можна об’єднати в дві групи:

• ресурси підприємства;

• господарські процесі та їх результати (доходи, витрати, фінансові результати) (рис. 1.3).

До складу ресурсів підприємства входять:

• засоби праці;

• предмети праці;

• трудові ресурси підприємства.

Під засобами праці розуміють річ (або комплекс речей), яку працівник розміщує між собою і предметом праці так, аби вона була провідником його дій на цей предмет. Засоби праці за своєю суттю можуть бути двох видів: знаряддя праці і предмети, що забезпечують умови праці.

Знаряддя праці — це такі її засоби, з допомогою яких виробляються матеріальні і духовні цінності (тобто машини, обладнання, верстати, інструменти тощо). Вони призначені діяти на предмети праці і видозмінювати їх у процесі виробництва.

Предмети, за допомогою яких на підприємствах створюються умови для організації і нормального ведення процесу виробництва (будови, споруди, господарський інвентар, транспортні засоби тощо), належать до другого виду засобів праці — забезпечують умови праці на виробництві.

Побудова обліку засобів праці визначається особливим характером їх функціонування у процесі діяльності. Особливістю засобів праці є те, що вони протягом тривалого часу багаторазово використовуються у згаданому операційному процесі, поступово зношуються, зберігаючи при цьому свою натуральну форму.

Характерна особливість засобів праці полягає також у тому, що вони не мають тієї загальної взаємозамінюваності, яка характерна для потенційної робочої сили та запасів діяльності. Тому ефективність їх різна за галузями, підприємствами, окремими видами. Ця різниця для кожного конкретного засобу праці залежить від його технічного і морального зносу.

Підприємства постійно поповнюються новими засобами праці згідно з досягнутим рівнем технології виробництва, характером і обсягом виготовлюваної продукції.

Обізнаність щодо наявності засобів праці і постійний контроль за ефективним їх використанням — важливі чинники в управлінні діяльністю кожного підприємства.

Предмет праці - це те, на що спрямована праця людини, що складає матеріальну основу майбутнього продукту .

У переважній більшості предмети праці в сучасних умовах самі є продуктом попереднього праці: метал на машинобудівному заводі, цемент в будівництві, бавовна на прядильної фабриці і т. д. У кінцевому рахунку всі вони черпаються з надр природи.

Природа, земля - загальні предмети людської праці. Ті з них , які людина знаходить в самій природі (кам'яне вугілля в надрах землі , риба в воді і т. д.), правомірно називати первинними. Піддаючись переробці, з плином часу все більш глибокої , вони перетворюються на сирі матеріали або напівфабрикати. З розвитком науково - технічної революції з'являється можливість створювати якісно нові предмети праці з наперед заданими властивостями, тобто такі , які відсутні в самій природі, наприклад, обмін електронних грошей з'явився зовсім недавно.

Характерним для предметів праці є одноразове їх споживання у господарському процесі, що супроводжується перенесенням їх вартості до собівартості виготовленої підприємством продукції.

Трудові ресурси підприємства - це сукупність постійних або тимчасових працівників, що отримали необхідну професійну підготовку або мають досвід практичної роботи. Особливу увагу приділяють забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та ефективності їх використання (продуктивності праці, вартості їх відтворення тощо).

До другої групи об'єктів управлінського обліку відносять такі види діяльності:

• постачальницько-заготівельну - придбання, зберігання, забезпечення діяльності підприємства сировинними ресурсами, допоміжними матеріалами та основними засобами, а також маркетингову діяльність, пов'язану з постачальними процесами;

• виробничу - процеси обумовлені технологією виробництва продукції та складаються з основних і допоміжних операцій;

• фінансово - збутову - маркетингові дослідження та операції з формування ринку збуту продукції, в тому числі безпосередньо збутові операції, включаючи упаковку, транспортування та інші види робіт;операції, що сприяють зростанню обсягу продажів, починаючи від реклами продукту і закінчуючи встановленням прямих зв'язків із споживачами; контрольні якості продукції;

• о рганізаційну - створення організаційної структури підприємства, виокремлення із системи підприємства функціональних відділів, служб, цехів, дільниць; організація інформаційної системи на підприємстві з прямим і зворотним зв'язком, що відповідає вимогам внутрішніх комунікаційних зв'язків між структурними підрозділами та різними рівнями управління.

Інформація про об’єкти в системі управлінського обліку оброблюється за допомогою певного набору способів та прийомів, які становлять метод управлінського обліку.

Особливість появи і розвитку управлінського обліку, його тісний взаємозв’язок з іншими науками обумовлюють використання широкого кола способів і прийомів бухгалтерського обліку фінансового обліку (рахунки і подвійний запис, інвентаризація і документація, балансове узагальнення та звітність), економічного аналізу (порівняння, елімінування, прогнозування), математики і інформатики (кореляції, лінійного програмування, найменших квадратів, моделювання), менеджменту (планування, нормування, бюджетування).

Деякі науковці, такі як Карпова Т.П., Нападовська Л.В., Рибакова О.В., Добикіна Е.К., Ровенська В.В., Рижиков В.С. виділяють елементи методу управлінського обліку. Найчастіше зазначаються такі елементи: документація, інвентаризація, оцінка, групування та узагальнення, контрольні рахунки, планування, нормування і лімітування, аналіз, контроль (рис. 1.4).

Документація - первинні документи, машинні носії, що відображають виробничу діяльність підприємства.

Інвентаризація - спосіб виявлення фактичного стану об'єкта. За допомогою інвентаризації визначають відхилення від облікових даних.

Групування та оцінка - спосіб вивчення, що дозволяє накопичувати і систематизувати інформацію в розрізі певних ознак. Згрупована інформація про об'єкт використовується для оцінки результатів діяльності та прийняття управлінських рішень.

Контрольні рахунки дозволяють зберігати інформацію. Система контрольних рахунків дозволяє встановити повноту і правильність облікових записів, систематизувати дані за певною ознакою.

Планування спрямоване на приведення у відповідність можливостей підприємства з умовами ринку, вирішення проблем майбутнього періоду.

Узагальнення - згруповані і оцінені дані перетворюються певним чином, щоб на їх основі можна було зробити висновки про результати діяльності та фінансовий стан організації.

Нормування - процес науково обґрунтованого розрахунку оптимальних норм і нормативів, спрямований на забезпечення ефективного використання ресурсів. Норми - це система контролю за центрами відповідальності, видами продукції. Норми використовуються для планування.

Лімітування - система контролю за матеріальними витратами, заснована на системі норм і нормативів. Ліміт встановлює норми витрати ресурсів на одиницю продукції і впливає на формування матеріальних витрат.

Аналіз виявляє взаємозалежності і взаємозв'язку між підрозділами по виконанню встановлених завдань, відхилення і причини, що викликали зміни в результатах і ефективності виробництва.

Контроль завершує процес планування та аналізу, дозволяє визначати і усувати виникаючі відхилення. Існують різні системи і види контролю.

Всі елементи методу діють взаємопов'язано і спрямовані на вирішення управлінських завдань.