Розділ 2. Механізми реалізації функції планування

Вивчивши матеріал цього розділу, ви ЗНАТИМЕТЕ:

сутність планування у системі керування організаційною системою;

механізм пріоритетного розподілу ресурсу;

конкурсні механізми розподілу ресурсу;

методи оптимізації розподілу ресурсу;

механізми розподілу витрат;

механізми перерозподілу ресурсів;

механізми ціноутворення в організаційній системі;

механізми централізації та децентралізації планування;

механізми відкритого, жорсткого та узгодженого планування,

а також УМІТИМЕТЕ:

формулювати та вирішувати загальну задачу планування в процесі керування організаційною системою;

визначати ефективність механізмів планування;

застосовувати на практиці механізми розподілу ресурсу в організаційній системі;

формулювати та вирішувати задачі розподілу витрат;

оптимізувати план розподілу та перерозподілу ресурсу;

визначати параметри організаційної системи за централізованого та децентралізованого планування;

визначати параметри організаційної системи за відкритого, жорсткого та узгодженого планування.

Сучасний керівник стикається з чималою кількістю проблем у процесі керування підлеглим йому суб'єктом. Серед нагальних слід виокремити проблему браку інформації, потрібної для здійснення ефективного керування. У сферах науки, в яких досліджують керування в соціально-економічних і організаційних системах (теорія ігор, теорія активних систем, мікроекономіка), запропоновані різні методи усунення інформаційної невизначеності. Один з поширених прийомів — повідомлення потрібної інформації підлеглими керівництву. У теорії активних систем механізми керування з повідомленням інформації називають механізмами планування [79]. При розробленні механізмів керування з повідомленням інформації поряд з традиційною задачею максимізації ефективності керування системою [10; 79] постає задача усунення можливості підлеглих маніпулювати інформацією, яку вони сповіщають, у власних цілях. Отже, специфіка механізмів планування, що розглядатимуться у цьому розділі, полягає в тому, що за ними керівний орган приймає рішення в умовах неповної інформованості на підставі повідомлень виконавців, які за своєї активності здатні до маніпулювання.

2.1. Синтез механізмів планування

Планування є центральною ланкою керування організаційною системою. Воно забезпечує підстави для всіх управлінських рішень. Функції організації, мотивації і контролю орієнтовані на вироблення планів.

Планування становить набір дій і рішень керівництва, що спрямовані на забезпечення бажаного з точки зору керівного органу стану організації.

Зазвичай керівний орган гірше поінформований щодо можливості виконавців, ніж вони самі. Згідно з гіпотезою детермінізму він прагне усунути наявну невизначеність і приймати рішення в умовах повної інформованості. У нього є кілька розглянутих вище (див. п. 1.4) шляхів усунення невизначеності:

реалізація принципу максимального гарантованого результату;

реалізація принципу оптимізму;

реалізація ймовірнісного підходу.

Одним зі способів усунення невизначеності, часто вживаним на практиці, є збирання інформації у підлеглих щодо невідомих керівнику організації параметрів. Але у цьому разі виконавці намагатимуться повідомляти таку інформацію, за якою керівний орган прийняв би найвигідніше для них рішення. Іншими словами, інформація, яку повідомлять виконавці, не обов'язково буде достовірною. Задача планування полягає у визначенні керівним органом планів на підставі повідомлень виконавців, які через свою активність здатні до повідомлення недостовірної інформації [12; 17; 28].

Таким чином, механізм планування діяльності організації — це процедура визначення планів залежно від повідомлень виконавців.

Розглянемо дворівневу організаційну систему, що складається з керівного органу та n виконавців (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структура дворівневої багатоелементної організаційної системи

Стратегією кожного з виконавців є повідомлення керівному органу інформації (заявки на потрібний йому ресурс) ( ). Керівний орган на підставі цієї інформації направляє виконавцям плани:

, , ,

де — план GB для ;

— механізм планування;

— вектор заявок всіх виконавців.

Такий спосіб називають зустрічним, оскільки інформація рухається «знизу вверх» (від CE до GB), а плани призначають «зверху вниз» (від GB до CE). Крім нього існує адаптивний спосіб формування даних, за яким оцінки вектор-параметрів визначають на підставі інформації про минулі плани і результати їх реалізації. Прикладами цього способу можуть слугувати процедури «планування від досягнутого», «планування від середнього показника за низкою попередніх періодів» тощо. У практиці керування часто виконавці повідомляють безпосередньо варіанти можливих планів. При цьому, як буде показано далі, виконують ітераційну процедуру суміщення планів виконавців із розробленням плану системи.

Цільовою функцією планових рішень GB є , а — ,яка відображає інтереси у процесі планування і залежить від відповідної компоненти призначеного керівним органом плану і параметра — точки максимуму його цільової функції, тобто найвигіднішого з його погляду значення плану. У дослідженні механізму планування цільову функцію виконавців називають також функцією переваги, а точку — ідеальною або точкою піку [91].

Призначений для кожного виконавця план залежить від повідомлень від усіх виконавців, отже — це ігрова ситуація. На момент прийняття рішення кожному виконавцю відомі:

механізм планування ;

параметр ;

цільові функції;

допустимі множини всіх виконавців.

Керівному органу відомі цільові функції виконавців, множини їх повідомлень , але невідомі точні значення параметрів . Він визначає механізм планування і повідомляє його виконавцям, після чого вони надсилають керівному органу заявки, на підставі яких він і розробляє план.

Оскільки рішення GB залежить від інформації виконавців, вони можуть скористатися можливістю свого впливу, повідомляючи таку інформацію, яка максимізує їх цільові функції. Цей ефект свідомого спотворення інформації називають ефектом маніпулювання інформацією [28; 91]. У цій ситуації керівному органу бажано створити таку систему керування, яка спонукатиме виконавців до повідомлення достовірної інформації.

Як правило, плануючи діяльність ОС, припускають, що цільові функції виконавців (функції переваги) є однопіковими, тобто функція неперервна і монотонна, зростаючи до єдиної точки піку (максимуму) та убуваючи після неї. Економічний зміст цього припущення полягає в тому, що переваги даного виконавця на множині допустимих планів є такими, що існує єдина для нього точка максимуму (найкращий план), рівень переваги інших планів монотонно убуває мірою віддалення від цієї точки.

Будемо вважати, що виконавці не утворюють коаліції, а вибирають домінантні або рівноважні стратегії за Нешем, тобто існує вектор рівноважних повідомлень виконавців . Точка рівноваги залежить від вектора параметрів усіх виконавців , . Якщо рівноважних станів кілька, слід ввести відповідність їх відбору, що дає змогу з будь-якої їхньої множини обрати єдину.

У теорії керування організаційними системами фундаментальним є принцип відкритого керування [91], який полягає в тому, щоб використовувати механізм планування, що максимізує цільову функцію кожного з виконавців за припущення, що їхня інформація достовірна, тобто GB йде назустріч виконавцям, розраховуючи на те, що і вони його не «обдурять». Це пояснює іншу назву механізму відкритого керування — «механізм чесної гри».

Умову

, ,

де — установлена GB множина допустимих планів за заданої обстановки для , називають принципом досконалого узгодження. Процедуру планування, що максимізує цільову функцію GB на множині планів, що задовольняють принципу досконалого узгодження, називають законом відкритого керування.

Існує твердження: для того, щоб повідомлення достовірної інформації було домінантною стратегією виконавців, необхідно і достатньо, щоб механізм планування був механізмом відкритого керування [15; 79; 97].

Необхідною і достатньою умовою повідомлення достовірної інформації як домінантної стратегії при будь-яких ідеальних точках r є наявність множин , які задовольняють принципу досконалого узгодження [9; 17]. Це твердження можна переформулювати у такий спосіб: якщо в початковому механізмі планування існує рівновага у домінантних стратегіях, то відповідний прямий механізм буде позбавлений процедури маніпулювання.

Вивчаючи механізм функціонування ОС, постає питання про співвідношення таких його властивостей, як маніпульованість і оптимальність.

Відомо [17], що в ОС з одним виконавцем для будь-якого механізму існує механізм відкритого керування не меншої ефективності. Цей факт пояснюється тим, що для єдиного виконавця децентралізувальною множиною буде вся множина його допустимих планів, тобто в одного виконавця завжди є «домінантна» стратегія.

Для організаційних систем з більшою кількістю (n > 2) елементів висновок про оптимальність механізмів відкритого керування справедливий лише для деяких окремих випадків. Наприклад, аналогічні результати можуть бути отримані для механізмів розподілу ресурсу, механізмів вироблення колективних експертних рішень (задач активної експертизи) та механізмів внутрішніх цін, що розглядатимуться далі, а також для низки інших механізмів планування [97].

Після завершення короткого опису загальних проблем синтезу механізмів планування в ОС розглянемо класичні механізми планування в багатоелементних ОС, побудовані на принципі відкритого керування.