Ротаційна компанія Д. Офшорний
центрМатеринська компанія
Фірма
А
Фірма
Б
Фірма
С
перекази
Рис. 18.3. Схема зв’язку холдингу з ротаційними компаніями
Ротаційна компанія Д, яка зареєстрована в офшорному центрі, повністю, на 100%, є власністю материнської компанії і є її філією.
Материнська компанія отримує оплату філій А, В, С за надані їй концесії на належні їй товарні знаки, патенти тощо. Але оплата ця здійснюється не прямо, а через посередництво ротаційної компанії Д, котра зареєстрована в офшорному центрі. Ротаційна компанія перераховує цю платню вже у формі дивідендів, які в країні резидентства материнської компанії обкладаються податками за надто низькими ставками, наприклад, вони становлять у Франції всього 5% їх вартості. Разом з тим, якщо ці виплати були перераховані безпосередньо материнській компанії не у формі дивідендів, а як плата за концесію, тобто у формі доходу, то вони підлягали б оподаткуванню на загальних підставах. Починаючи з цього моменту, коли за допомогою певних заходів було досягнуто зміни “природи” доходу з метою зниження його рівня оподаткування, діяльність учасників афери вже кваліфікується як податкове шахрайство.
Використання ротаційної компанії слугує також приховуванню справжніх прізвищ інвесторів в офшорних центрах, що утруднює їхню ідентифікацію. За допомогою цих компаній відбуваються злочини, які пов’язані з порушеннями правил відносно поведінки на фондових біржах. Прикладом може слугувати справа двох американських громадян, які злочинним шляхом роздобули інформацію щодо компаній, зареєстрованих на Нью-Йоркській біржі. Цю інформацію вони продали біржевому маклеру, а той перепродав її іноземцям. Маклер і його спільники використали ротаційні компанії з резиденціями на Багамських та Бермудських островах, в Люксембурзі та Швейцарії, щоб скуповувати акції тієї компанії, про яку вони незаконним шляхом отримали інформацію.
“Втікачам від податків” нерідко уявляється зручною і надійною справою переказ грошових сум до банків обраного ними офшорного центру за допомогою ротаційних компаній не прямо зі своєї країни, а “транзитом” через інші офшорні центри, наприклад, з Франції в Ліхтенштейн за посередництвом ротаційних компаній на Багамських Островах і в Люксембурзі. Власник прихованого від податку капітала вибирає “проміжні” офшорні центри при переказі грошей, керуючись гарантіями зберігання в цих центрах комерційних та фінансових таємниць. Чим більше проміжних ланок, тим важче встановити учасників багатоходової операції.
Поряд з такою діяльністю багато ротаційних компаній використовують як посередників у пошуках нових іноземних ринків збуту. При цьому за важливі реальні маркетингові послуги вони стягують цілком помірну плату.
18. 3. Податкове планування як засіб використання офшорних центрів
Податкове планування або мінімізація податкових відрахувань давно вже стало істотною складовою частиною міжнародного бізнеса. Його метою є, насамперед, уникнути так званого подвійного оподаткування. Воно виникає з причини збирання податків з того ж самого об’єкта в один і той же самий час як у своїй країн, так і за її межами. Тим часом більшість держав підписала двосторонні і багатосторонні договори про скасування подвійного оподаткування.
В основу їх покладено “Модель договору про уникнення подвійного оподаткування доходів від праці і капіталів”, яка ухвалена Фінансовим Комітетом ОЕСР в 1977 році. В ній проголошено принцип резидентства, у відповідності з яким країна походження дохода поступається значною частиною податку з цього доходу на користь країни резидента компанії, що отримує доход.
Для повернення (репатріації) прибутку у вигляді відсотка, дивідендів і роялті ця модель передбачає низькі ставки податку, або його повне скасування в країні такого прибутку, і доход, в основному, підлягає оподаткуванню в країні резидентства податку.
Міжнародні договори про усунення подвійного оподаткування є елементами міжнародного права і тому (що дуже важливо) мають пріоритет над національним законодавством. А це означає, що якщо стосовно дохода від зовнішньоекономічної діяльності прийняті відповідні пункти чи положення міжнародного податкового договору, в яких передбачені більш високі або більш низькі податкові ставки, ніж прийняті в даній країні, то перевагу слід віддати ставці податкової угоди.
Договори про уникнення подвійного оподаткування постійно вдосконалюються і доповнюються новими пунктами і положеннями, спрямованими, з одного боку, на те, щоб виключити будь-яку можливість повторного обкладання податком, а з іншого боку – створити перешкоди на шляху бажаючих приховати від податкових служб свої доходи і ухилитись від плати податків. Проте корпорації докладають зусиль до того, щоб використати переваги податкових угод у своїх маніпуляціях щодо уникнення від податків.
До таких дій належить так званий «шоппінг податкових угод» (tax treaty shopping). Зміст терміна цього дослівно перекладається з англійської як “отримання вигоди від податкових договорів”.
Одна з цілей договору уникнення подвійного оподаткування полягає в тому, щоб позбавити резидентів третіх країн можливості отримати вигоди, що випливають із змісту договору. Парадоксом, однак, є те, що саме ці договори дозволяють бізнесменам з третіх країн обминати податкове законодавство, приховуючи від оподаткування величезні суми грошей за допомогою системи фінансових махінацій під назвою (tax treaty shopping). Сенс цієї системи полягає в тому, що інвестори з інших країн, які залишилися за рамками укладеного договору, створюють в цих країнах посередницькі компанії і з їх допомогою направляють інвестиції в одну з держав, яка стала учасником двостороннього договору про подвійне оподаткування. Завдяки вмілому використанню переваг цього договору бізнесмени отримують такі вигоди:
зниження податків у країні, що підписала договір;
низьку або нульову ставку оподаткування в країні отримання прибутку;
низьку або нульову ставку оподаткування в країні перебування особи, яка фактично отримує доход.
Перша з перерахованих ситуацій виникає тоді, коли зміст договору про уникнення подвійного оподаткування передбачає низькі податки або повну відсутність податків з певного виду доходів (наприклад, дивіденди) в країні їх походження.
Друга ситуація створюється в юрисдикції офшорного центра, де всі доходи обкладаються низькими податками, або пропонуються вигідні умови оподаткування окремих видів діяльності, зокрема, холдингових компаній. Нарешті, третя пов’язана з тим фактом, що офшорні центри не стягують податків з доходу у джерела його отримання, тобто на місці створення прибутку.
Механізм дії treaty shopping виглядає таким чином. Країна А підписала податкові угоди з офшорним центром Б. Платник податку з третьої країни – В зможе скоротити свої податкові виплати завдяки treaty shopping, не отримуючи своїх доходів безпосередньо з країни А, а використовуючи податкову угоду між А і Б, а якщо існує, то угоду між Б і В (рис. 18.4.)
А
Б
В
доходи доходи
Рис. 18.4. Механізм дії «шопінгу податкових угод»
Формула “Шоппінг податкових угод” може бути використана також й у випадку іноземної позики, коли позичальник з країни з високим рівнем оподаткування й іноземний позикодавець створюють компанію в офшорному центрі, в якому ставка оподаткування відсотків з позики дуже низька. Наведемо такий приклад.
Припустимуо, що бізнесмен А, що мешкає на Багамських островах, отримує відсоток на капітал, вкладений у США. Сума таких відсоткових відрахувань, яка дорівнює в нашому прикладі 1000 доларам, за американським законодавством обкладається податком у 30%, тобто в розмірі 300 доларів. Таким чином, бізнесмен А після сплати податку повинен отримати доход в сумі 700 дол. Однак, використовуючи договір про уникнення подвійного оподаткування між США і Гондурасом, бізнесмен успішно ухиляється від сплати податка. Оскільки Гондурас, як і Багами, є офшорним центром, то для процедури “шоппінгу податкових угод» в Гондурасі створюється посередницька компанія (В). На рахунок цієї компанії зі США переказуються відрахування, які згідно з договором про уникнення подвійного оподаткування перерахуються в Гондурас цілком, без податкових вирахувань, тобто в сумі 1000 дол. Компанія В переказує ту саму суму 1000 дол знов-таки без будь-яких вирахувань хитромудрому бізнесмену, який перебуває на Багамських островах (рис. 18.5) [64, р. 168].
США Б
Багами А
700
