Мета гри

Головною метою вирішення запропонованої проблеми є практичне ознайомлення студентів на конкретному прикладі з механізмом антиінфляційної політики держави.

Підготовка до гри та участь у ній допоможе студентам систематизувати навчальний матеріал по темі «Інфляційний механізм» розширивши при цьому знання за формами і заходам антиінфляційної політики.

Участь у грі розвине в студентів монологічне мовлення, вміння публічного виступу, здатність аналізувати ситуацію, запропоновану виступами учасників судового процесу і рішенням суду, вміння висловлювати і відстоювати свою позицію.

До проведення заняття студенти мають закріпити знання стосовно наступних макроекономічних категорій.

Антиінфляційна політика — комплекс державних заходів, спрямованих на регулювання грошового обігу, зменшення грошової маси, припинення непомірного зростання цін. Є складовою стабілізаційних заходів на макроекономічному рівні. Основними заходами А. п. є: зниження дефіциту державного бюджету; зміна структури бюджету; емісія державних цінних паперів; жорсткість кредитної політики тощо.

Бюдже́тна полі́тика — це сукупність державних заходів спрямованих на зміцнення доходної частини державного бюджету, посилення соціальної направленості видатків бюджету, створення умов макроекономічної стабілізації. Стратегічною ж метою бюджетної політики є створення державою необхідних економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи для ефективного її розвитку, спрямованого на економічне зростання та підвищення життєвого рівня населення. За цих умов активний вплив бюджетної системи на фінансові зв'язки і потоки між різними секторами економіки виступає необхідною умовою для забезпечення економічного росту.

Девальвація (від лат-de - префікс, що означає донизу і veteo – коштую) - здійснюване державою зниження обмінного курсу своєї грошової одиниці стосовно іншої. Це один із варіантів грошової реформи, спрямованої на оздоровлення грошового обігу. Девальвація - процес протилежний ревальвації, тобто підвищенню обмінного курсу національної валюти стосовно інших. Девальвація і ревальвація складають два основні варіанти грошової реформи. Часто девальвація лише закріплює фактичне знецінення грошей внаслідок інфляції. Існує також поняття ринкової девальвації валюти, тобто падіння на ринку ціни національної валюти, вираженої в інших валютах, зокрема в доларі. Ринкова девальвація відбувається внаслідок зниження попиту надану валюту. Держава може підтримати курс своєї валюти шляхом ринкових інтервенцій (скуповування власної валюти або продажу іноземної). При значних господарських розладах державна застосовує девальвацію, яка веде до подорожчання імпортованих і здешевлення власних товарів, експортованих в інші країни. Тому девальвація використовується також як засіб зовнішньо торговельної експансії.

Дефляція (від лат. detlare – видуваю) - зменшення грошової маси, вилучення з обігу частини грошових засобів, випущених в період інфляції. Дефляція — процес протилежний інфляції, процес стримування знецінення грошей. Вона знаходить свій вираз у „ подорожчанні" грошей, зростанні їх купівельної спроможності, підвищенні курсу національної валюти стосовно курсів іноземних валют. Дефляція здійснюється скоординованими зусиллями уряду і центрального банку в інтересах стабілізації грошового обігу та боротьби з інфляцією 3 цією метою використовується збільшення оподаткування, скорочення державних видатків, заморожування заробітної плати, підвищення позичкового процента, скорочення кредитних ресурсів тощо. Вони приводять до зменшення грошової маси в обігу, ліквідації надмірного грошового споживання. Дефляція проводиться здебільшого при підготовці грошової реформи.

Інфляція (від лат. infiatio — роздувати) — процес знецінення грошей у результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу, над сумою цін товарів та послуг, тобто недотримання вимог закону грошового обігу. Інфляція зумовлює загальне падіння купівельної спроможності та зниження курсу національної валюти, перерозподіл частки, національного багатства на користь підприємств — монополістів (в т.ч. олігополістів) держави, тіньової економіки та мафіозних структур.

Національний банк України (НБУ) — центральний банк держави, її емісійний центр, вищий рівень банківської системи України. Утворено в 1991 році. Будучи підзвітним лише Верховній Раді України, він має право законодавчої ініціативи. Своє монопольне право випускати грошові знаки та направляти їх в обіг поєднує з операціями, які проводить з резервними фондами та з касовим обслуговуванням комерційних банків, з купівлею та продажем державних цінних паперів та іноземної валюти, з визначенням курсу національної валюти щодо валют інших країн. Основними функціями НБУ є: емісія кредитних грошей та вилучення грошей з обігу: акумуляція та збереження касових резервів інших кредитних установ: збереження офіційних золотовалютних резервів; надання кредитів і виконання розрахункових операцій для урядових органів; здійснення розрахунків; грошово-кредитне регулювання економіки; контроль за діяльністю кредитних установ; надання ліцензій на операції із зарубіжною валютою; обслуговування державного боргу країни.

Нуліфікація (лат. nullus - ніякий і лат. facio - роблю) - позбавлення документів юридичної сили; визнання їх недійсними. Анулювання стосовно грошей - метод стабілізації валюти, коли держава скасовує знецінені грошові знаки, вилучає їх з платіжного обігу й замінює новими (в разі інфляції, девальвації, зміни політичної влади тощо).

Ревальвація (ревалюзація) — поновлення, збільшення вартості валюти шляхом підвищення її офіційного курсу щодо грошової одиниці інших країн або щодо міжнародних грошових одиниць. Застосовується як один із методів стабілізації грошової системи країни і поновлення, а то й підвищення купівельної спроможності грошей після інфляції. За механізмом впливу на економіку ревальвація протилежна девальвації. Ревальвація як метод стабілізації грошової одиниці в минулому використовувалася відносно мало. Це пояснюється тим, що країна, яка таким чином стабілізує грошовий обіг, ставить себе у невигідне становище у зовнішньоекономічних операціях, туризмі порівняно з іншими. Підвищення курсу валюти даної країни щодо інших зумовлює зростання цін на експортовані товари в іноземній валюті і тим самим знижує конкурентоздатність товарів власного виробництва на міжнародному ринку, Курсові співвідношення міжревальвованою валютою даної країни та іншими валютами створюють умови, за яких невигідно вкладати капітал в економіку даної країни. У той же час стає вигідним вивіз національної валюти, оскільки при цьому за кордоном можна одержати більшу суму заревальвовану грошову одиницю. Це може негативно вплинути на величину інвестицій в економіку країни. Незважаючи на це, ревальвація за певних умов може стати ефективним антиінфляційним заходом.

Фіскальна політика (від лат. fiskalis — належить до інтересів казни) — зміни, які вносить уряд у розміри та умови оподаткування, а також у розмір та порядок державних витрат з метою стабілізації економіки. Згідно з одним із постулатів кейнсіанської теорії уряд для досягнення повної зайнятості та зниження інфляції повинен проводити цілеспрямовану фіскальну політику. В період економічного спаду проводиться стимулююча фіскальна політика, яка включає збільшення державних витрат або зниження податків, а найчастіше поєднуються обидва методи. Навпаки, якщо виникає загроза надлишкового попиту, що призводить до інфляції, то здійснюється стримуюча фіскальна політика, Вона включає скорочення державних витрат або збільшення податків. Проведення дієвої фіскальної політики передбачає необхідність певного проміжку часу між початком дестабілізації економіки і усвідомленням цього явища, а також для прийняття і здійснення законодавчими та виконавчими органами правильних і ефективних заходів. Стимулюючий характер фіскальної політики може бути малоефективним, якщо він послаблює інвестиційні процеси, а також коли зміна валютного курсу значно послаблює дієвість цієї політики.