Аналіз результатів

1. Споживачі

1. Точка рівноваги на графіку функції споживання буде встановлена на перетині лінії, що відображає функцію споживання і бісектриси, що проходить під кутом 45° до початку координат.

2. Співвідношення між схильністю до заощадження і схильністю до споживання в макроекономічній теорії має дуже важливе значення. Коли рівень приватних доходів невеликий, споживчі витрати можуть його перевищувати. Джерелами такого перевищення є борги або заощадження минулих періодів (в економіці спостерігається скорочення запасів). При збільшенні приватних доходів спостерігається скорочення частки споживчих витрат, але в будь-якому разі суми витрат на споживання і заощадження дорівнюють доходам споживачів (баланс моделі «доходи — витрати»),

3. Уряд своїми діями збільшив доходи споживачів на 4 умовних одиниці. При цьому змінилась гранична схильність до споживання.

Одночасно витрати на споживання (С), а відповідно і доходи продавців споживчих товарів, зростають.

Гранична схильність до споживання зменшується при зростанні доходів. Це пов'язано з тим, що відповідно до «основного психологічного закону» Дж. Кейнса багатші люди намагатимуться заощаджувати більшу частку своїх доходів, ніж бідніші. Така особливість пояснюється тим, що ціла низка споживчих товарів є нееластичними по доходу. При зростанні доходів, скажімо, у 5 разів продуктів харчування не буде куплено в 5 разів більше. Якщо із 200 грн. доходу споживачі витратили 180 грн., то на заощадження залишається 20 (10%) грн., але при збільшенні доходів до 1000 грн. заощаджуватиметься не 100 (10%) грн., а більша сума, що свідчить про зростання граничної схильності до заощаджень.

З такої поведінки споживачів випливає парадокс ощадливості.

2. Інвестори

1. Точка рівноваги на графіку функції інвестицій буде встановлена на перетині лінії, що відображає функцію інвестицій і бісектриси, що проходить під кутом 45° до початку координат.

2. Оскільки відбулося збільшення інвестицій, то рівень інвестицій за нових економічних умов встановиться при більших обсягах інвестиційних витрат. При цьому слід зауважити, що одночасно зі збільшенням інвестиційних витрат зростуть і витрати на споживання.

3. Приріст заощаджень, обумовлений збільшенням доходів, називається граничною схильністю до заощаджень (МР8), яка, у свою чергу, зростає при зростанні доходів. Гранична схильність до заощаджень і гранична схильність до споживання в сумі становлять одиницю, оскільки сукупні доходи складаються з заощаджень і споживчих витрат, а відтак МР8=\- МРС.

При збільшенні граничної схильності до заощаджень мультиплікатор зменшується.

4. Первинний імпульс, заданий збільшенням інвестицій, призводить до збільшення доходу (АУ).

5. Гранична схильність до споживання із збільшенням доходів зменшилась. Тому за нових умов, коли уряд зменшує податковий тиск.

6. Аналіз динаміки мультиплікатора і приросту У свідчить про наявність охарактеризованого Дж. Кейнсом парадоксу ощадливості.

Унаслідок зростання доходів гранична схильність до споживання зменшується, що пояснюється бажанням людей більше заощаджувати. Але додаткові інвестиції збільшили приріст чистого національного продукту в меншу кількість разів. Унаслідок відносного скорочення споживчих витрат суспільство не отримало певної кількості продукції, тому що зменшився приріст споживчого попиту. Таким чином, бажання людей більшу частку доходів заощаджувати, щоб жити багатше, при зростанні доходів призводить до суспільних втрат, уповільнення темпів зростання багатства. Саме це явище і отримало назву «парадокс ощадливості».