2.6. Метод соціологічного спостереження,

ЙОГО ОСНОВНІ ВИДИ І ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Серед інших соціологічних методів дослідження виділяють спосте­реження як метод збору первинної соціологічної інформації, заснова­ний на візуальному і слуховому сприйнятті, прямої реєстрації значущих процесів і явищ об'єкта, що визначається і цілеспрямовано досліджуєть­ся з певною метою.

Його сутність полягає у зборі первинної інформації, яка заснована на досвіді, котрий полягає у цілеспрямованому, систематизованому та безпосередньому сприйнятті соціальних фактів. Головною перевагою такого дослідження є те, що воно дає змогу фіксувати події та елементи людської поведінки в момент їх здійснення. Спостереження найчасті­ше застосовується тоді, коли інформація, яка необхідна досліднику, не може бути отримана іншими способами (наприклад, якщо респонденти не хочуть чи не можуть детально описати послідовність своїх дій).

На відміну від буденного, у науковому соціологічному спостереженні наперед планується його організація, розробляється методика фіксації, опрацювання та тлумачення даних. Головним об'єктом виступає пове­дінка окремих людей або суспільних груп та процес їх взаємодії. Для на­укового соціологічного спостереження характерними насамперед є си­стематичність, планомірність, цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою над іншими соціологічними методами є синхронність з явищами, що досліджуються.

Соціологічне спостереження прийнято класифікувати за видами.

• За ступенем формалізації спостереження поділяють на стандарти­зовані' (контрольовані) і нестандартизовані (найчастіше використовуються на початку дослідження з метою з'ясування проблемної ситуації).

• Залежно від розташування спостерігача до об'єкта дослідження розрізняють невключене і включене С. У першому випадку дослідник зна­ходиться поза об'єктом, що вивчається, перебуваючи в безпосередньо­му контакті з ним, бере участь в його діяльності. У свою чергу, включене С. може бути прихованим (інкогніто) і відкритим (колективу відомі мета і завдання дослідження). Включене спостереження вимагає певного пе­ріоду адаптації спостерігача і колективу

• За умовами організації С поділяють }\а лабораторне, польове ілабораторно-польове. Лабораторне С. — вид збору соціологічної інформації, який здійснюється в штучно створених для групи, що спостерігається, і контро­льованих спостерігачем умовах. Польове С. проводиться у природній об­становці, реальній життєвій ситуації. Лабораторно-польове С. теж прово­диться у природних умовах, але з окремими обмеженнями.

• За регулярністю проведення С. виділяють систематичне, епізодич­не, випадкове. Систематичне С. проводиться чітко за графіком з регу­лярною фіксацією наперед обумовлених ознак. При епізодичному С. реє­струються факти, однак регламент такої реєстрації програмою С. чітко не фіксується. Випадковим називається таке С, при якому об'єкти спостереження наперед не визначаються, а фіксуються з погляду дослідника лише цікаві факти (безрегламентне).

Увесь процес соціологічного спостереження поділяється на три ета­пи — підготовний (розробка програми або плану дослідження, складан­ня графіка дослідження, оформлення щоденника спостереження), по­льовий (збір соціологічної інформації, її документальна фіксація), підсумковий (розробка програми обчислення і аналізу інформації, сам аналіз даних, їх опис у звітах).

Позитивною стороною спостереження є наявність прямого контак­ту між дослідником і об'єктом, можливість одержання об'єктивної і опе­ративної інформації.

До недоліків спостереження належать: деяке втручання дослідника у природний хід подій і неможливість позбавлення суб'єктивізму, впли­ву особистісних установок спостерігача до явищ, що вивчаються.

Отже, соціологічне спостереження — це метод збору первинної соціологічної інформації, сутність якого полягає у безпосередньому сприйнятті і реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у со­ціальній реальності. Цей метод може не потребувати великих фінан­сових витрат для його використання та є зручним паралельно до будь-якого дослідження. Хоча метод спостереження вважається одним з найперших, що застосовувались в історії соціології, він не втрачає своєї актуальності й нині.