2.3. Метод соціологічного опитування

ТА ЙОГО ОСНОВНІ ВИДИ

Найбільш поширеним у соціології методом збору інформації є опитування. Воно передбачає усне чи письмове звернення дослідника до певної сукупності людей із запитаннями. Зміст цих запитань спря­мовано на розкриття і аналіз ставлення людей до проблеми, що вивчаєть­ся. За формою й умовами спілкування соціолога з людьми розрізняють письмове (анкетування) й усне (інтерв'ю) опитування, очні (особисті) й заочні (звернення з анкетою через газету, телебачення, по телефону), гру­пові й індивідуальні і т. ін.

Опитування — метод збору соціальної інформації про досліджу­ваний об'єкт під час безпосереднього або опосередкованого соціаль­но-психологічного спілкування соціолога та респондента, шляхом реєстрації відповідей респондентів на сформульовані запитання.

У соціологічних дослідженнях використовують різноманітні види опитувань, які класифікуються залежно від характеру взає­модії між дослідником і респондентом, а також від ступеня фор­малізації (стандартизації) процедур. Найчастіше використовують такі методи соціологічних опитувань:

1) анкетування — передбачає жорстко фіксований порядок, зміст і формування питань, чітку вказівку варіантів і способів відповіді, причому вони реєструються опитуваним наодинці із са­мим собою (заочне опитування) або у присутності анкетера (пря­ме опитування);

Анкета (від лат. і фр. — розслідування) — список питань для певного контингенту осіб.

Питальник — документ, у якому сформульовані й тематично згруповані глитання, передбачене місце дня запису відповідей на них.

Анкетер, інтерв'юер, кореспондент — особа, яка проводить опи­тування з використанням соціологічної анкети або інтерв'ювання індивідів.

Респондент — особа, від якої отримуються відповіді на питан­ня анкети чи інтерв'ю.

2) соціологічне інтерв'ю — метод збору соціальної інформації, який базується на словесній взаємодії між інтерв'юером та респон­дентом з метою одержання даних, які передбачені програмою до­слідження. Інтерв'ю має декілька різновидів:

а) за змістом бесіди розрізняють: документальне — вивчення подій минулого, уточнення фактів; інтерв'ю думок — виявлення оцінок, поглядів, суджень;

б) за технікою проведення:

вільні — це тривала бесіда без жор­сткої деталізації питань інтерв'ю, але за загальною програмою;

стандартизоване — передбачає детальну розробку всієї процедури (план бесіди, послідовність та конструкцію питань, варіанти мож­ливих відповідей);

напівстандартизоване — поєднує в собі особливості двох попередніх видів;

в) за процедурою проведення:

панельне — багаторазове інтерв'ю одних і тих самих респондентів з одних і тих же питань через певні проміжки часу;

групове — запланована бесіда, у процесі якої дослід­ник прагне започаткувати дискусію в групі;

клінічне — довготривала глибока бесіда, за допомогою якої отримується інформація про внутрішні спонуки, мотиви, схильності респондентів;

фокусоване — короткочасна бесіда, мета якої полягає в отриманні інформації про конкретну проблему, процес чи явище;

3) соціометричний метод — різновид опитування, який вико­ристовується для вивчення внутрішньо-колективних зв'язків із з'я­суванням стосунків між членами колективу, виявлення його нефор­мального лідера.

Соціометрія (від грец. — вимірювати) — вимір внутрішнього стану груп, колективів.

Це не єдина з класифікацій, що застосовується у науковій літе­ратурі. В навчальних посібниках зазначені й інші класифікації. За­пропонована здається найдоцільнішою.

Отже, серед методів збору первинної інформації соціологічне опитування є доцільним й ефективним тільки тоді, коли визначе­ним джерелом інформації є окремі індивіди або створені ними у суспільстві соціальні спільноти, як безпосередні учасники і пред­ставники досліджуваного соціального явища чи процесу.

Метод опроса:

• интервью и анкетирование,

• почтовый опрос

• прессовый опрос

• телефонное інтерв’ю