1. Поняття гарантії екологічної безпеки.

Екологічна безпека людини.

Середовище людини — це складне і ємне поняття, яке включає в себе все те, що оточує її й дає їй можливість існувати. Сюди належить природа з її кліматом, температурою, флорою й фауною, і рукотворний світ, і самі люди, які становлять соціум, і вся та духовна спадщина, якою вони володіють. Це середовище одночасно й постійне, і мінливе, і в цьому середовищі потрібно жити. У процесі багатовікової еволюції людина адаптувалася до навколишнього середовища. Однак бурхливий розвиток виробництва, у тому числі хімічного, призвели до небаченого забруднення довкілля. Газові й пилові викиди промислових підприємств, скидання ними в навколишні водойми стічних вод, комунальні й побутові відходи великого міста забруднюють навколишнє середовище різноманітними хімічними елементами. У більшості промислових відходів уміст таких елементів, як ртуть, свинець, кадмій, цинк, олово, мідь, вольфрам, сурма, вісмут та ін., у сотні, тисячі й десятки тисяч разів вищий, ніж у природних ґрунтах. Серед джерел забруднення, які негативно впливають на здоров'я людини, значну роль відіграє автомобіль. Автомобілі є причиною 10-25 % захворювань, виробляють майже половину всіх забруднювачів повітря. Оксиди Сульфуру й різноманітні дрібні частинки (суміші сажі, попелу, пилу, крапельок сульфатної кислоти, азбестових волокон і т. д.) викликають не менше хвороб, ніж вихлопні гази автомобілів. Вони надходять в атмосферу від електростанцій, заводів і житлових будинків. Забруднене повітря насамперед уражає легені. Серед захворювань органів дихання виділяють гострі (застуда, бронхіт, запалення легенів) і хронічні хвороби (хронічний бронхіт, астма). У всіх країнах на частку респіраторних захворювань припадає більше випадків, ніж на всі інші хвороби разом узяті.

Виявлений зв'язок забруднення атмосферного повітря зі зростанням захворювань генетичної природи, при цьому рівень уроджених вад розвитку в умовах промислових міст залежить не тільки від інтенсивності забруднення, але й від характеру атмосферних викидів.

Значну роль у житті людини, особливо у великих містах, відіграє шум. Його високий рівень спричиняє підвищення числа гіпер- тензій і гіпотензій, гастритів, виразкової хвороби шлунка, хвороб залоз внутрішньої секреції й обміну речовин, психозів, неврозів, хвороб органів кровообігу.

Особливо небезпечна група речовин, які порушують захисні сили людського організму, — діоксини. Вони виникають на багатьох виробництвах навіть під час кип'ятіння хлорованої водопровідної води. У більшості країн світу хлорування водопровідної води заборонено; на жаль, в Україні воно ще широко використовується . Головним завданням екологічної безпеки людини є виявлення і вилучення токсичних для організму речовин зі сфери промислового виробництва, а також стимулювання впровадження екологічно чистих безвідходних технологій.

Для оцінювання сумарного впливу всіх шкідливих факторів (з урахуванням адаптаційних можливостей організму) введене поняття «реальне навантаження» — вплив на організм усіх фізичних, хімічних і біологічних факторів.

Гарантії екологічної безпеки — це документально оформлені декларації про екологічну безпеку, експертні висновки, наукові програми з оцінювання екологічних ризиків і результати моніторингу екологічної безпеки, які підтверджують, що господарська діяльність і вжиті заходи обережності не призводять до виникнення загроз екологічній безпеці на локальному, місцевому, національному й міжнародному рівнях.  Забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності суспільства віднесено до пріоритетних національних інтересів, тому що нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як кризова. Особливістю екологічної ситуації в Україні є те, що екологічно гострі локальні ситуації ускладнюються регіональними кризами. До їх числа належить чорнобильська катастрофа з її тривалими медико-біологічними, економічними, екологічними й соціальними наслідками.

Навколишнє природне середовище вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, які стосуються його чистоти (незабруднення), ресурсоємності, екологічної стійкості, санітарних вимог, видового різноманіття, здатності задовольняти інтереси громадян. За Законом «Про охорону навколишнього природного середовища», екологічна безпека гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних екологічних, політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.