2.4. Творення й уживання дієприкметників

Дієприкметник – це особлива форма дієслова, що виражає динамічну ознаку предмета за дією, яку він сам виконує (активні дієприкметники) або що на нього спрямована (пасивні дієприкметники). Дієприкметник поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниковими.

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи незначної кількості дієслів теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч (-юч) або -ач (-яч), наприклад: виконують – виконуючий; працюють – працюючий; киплять – киплячий; висять – висячий, лежать – лежачий. Вони вживаються переважно в значенні прикметника, натомість їх варто уникати в значенні іменника (виступаючий – промовець)

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-, наприклад: збанкрутіти – збанкрутілий; пожовтіти – пожовтілий; закам’яніти – закам’янілий. Активні дієприкметники на -ший, -вший в українській мові майже не вживаються, окрім поодиноких слів: спалахнувший, допомігший, перемігший.

Пасивні дієприкметники утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфіксів -н, -ен (-єн), -т, наприклад: прочитати – прочитаний; запросити – запрошений; розвантажити – розвантажений; писати – писаний; занести – занесений. Причому дієприкметники, утворені від дієслів з основою інфінітива на приголосний, на -и, -і (-ї), перед -н(ий) мають е (після голосних є), наприклад: запрягти – запряжений, виїздити – виїжджений, засидіти – засиджений, приклеїти – приклеєний.

Від інфінітивних основ на -ну і на -оти утворюються паралельні форми дієприкметників із суфіксом -т або -ен, наприклад: висунути – висунутий або висунений; замкнути – замкнутий або замкнений; змолоти – змолотий або змелений; повернути – повернутий або повернений.

Пасивні дієприкметники використовують для лаконічного вираження думки (часто вони замінюють ціле підрядне речення). Вони відзначаються вищою частотою вживання в науковому та офіційно-діловому стилях мови порівняно з активними. Виступаючи в ролі означення самостійно чи в поєднанні з іншими словами (дієприкметниковий зворот), пасивні дієприкметники уточнюють, конкретизують зміст означуваного ними слова, наприклад: Витрати на придбання будівель і споруд, призначених для виробничих потреб, не належать до кошторисної документації.

У сучасній українській мові професійного спілкування вживання активних дієприкметників теперішнього часу обмежене. Утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок “поважаюча себе людина”, “виконуючий пісню артист” не відповідають нормам сучасної української мови; варто говорити: людина, яка поважає себе; артист, який виконує пісню (але у вислові виконуючий обов’язки це можливо, оскільки цей вислів має значення іменника).

Частіше активні дієприкметники недоконаного виду використовуються в термінологічних словосполученнях: блукаючий нерв, крокуючий екскаватор, несуча поверхня крила, ведуче колесо, резонуюча камера, ріжучий диск, діючий вулкан, тонізуючі речовини. Але й тут їх намагаються по можливості уникнути: “оточуюче середовище” – навколишнє середовище, довкілля, оточення; “ріжучий інструмент” – різальний інструмент, “спрямовуюча рейка” – напрямна рейка; “узагальнююче слово” – узагальнювальне слово тощо. Мовознавці пропонують уживання суфікса -льн: сортувальний, вимірювальний.

Дієприкметники з постфіксом -ся в українській мові не утворюються. Якщо ж активний чи пасивний дієприкметник і твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися – розчервонілий, втомитися – втомлений.

Якщо від дієслова, при перекладі з російської мови, не можна утворити активний дієприкметник, то його замінюють:

а) дієприкметниками – пожелтевший – пожовтілий, пожовклий; наболевший (вопрос) – наболіле (питання); покрашенный – пофарбований;

б) прикметниками – определяющий – визначальний; царящий – панівний, тормозящий – гальмівний;окружающий – навколишній;

в) іменниками: поступающий – вступник, учащийся – учень, работающий – працівник, начинающий – початківець, заведующий – завідувач, исполняющий обязанности – виконувач обов’язків; нападающий – нападник;

г) підрядними означальними реченнями: знающий – той, що (який) знає; окружающий – що (який) оточує, учащийся – який (що) навчається; начинающий – який (що) починає; желающий – що (який) бажає, проживающий по адресу – що проживає (мешкає) за адресою;

д) дієприслівниками: Во время обсуждения доклада все выступающие коллеги указали на важность затронутого вопроса – Під час обговорення доповіді всі колеги, виступаючи, зазначили важливість порушеного питання.

Від пасивних дієприкметників утворюються незмінні дієслівні форми на -но, -то: записано, здобуто. Ці форми виражають дію неназваної чи невідомої особи, тому вживаються в безособових реченнях у функції присудка, наприклад: Вироблено нову методику. Постанову прийнято одностайно.