МВС України
Харківський національний університет внутрішніх справ
Навчально-науковий інститут права, економіки і соціології
Кафедра філософії і політології
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
з самостійної роботи
З дисципліни Політологія
Галузь знань 0304 - Право
Напрям підготовки 6.030402 - Правознавство
Освітньо-кваліфікаційний рівень Бакалавр
Форма навчання Заочна
м. Харків
2007
ЗАТВЕРДЖЕНО Постановою Вченої ради Навчально-наукового інституту права, економіки і соціології Харківського національного університету внутрішніх справ „__25__”____06_________ 2007 року Протокол №___7___ |
Рекомендовано до друку Методичною радою Харківського національного університету внутрішніх справ „____”_____________ 2007 року Протокол №______ |
Методичні вказівки з самостійної роботи з дисципліни „Політологія”. Харків, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2007.
Розробники:
Кандидат філософських наук, доцент Сошніков А.О.
Рецензенти:
доктор філософських наук, Рябініна О.В (ХНУЦК)
кандидатісторичних наук, доцент Цімбал П.В. (ХНУВС)
|
Ухвалено на засіданні кафедри філософії і політології „16”травня 2007 року Протокол № 10 |
© Харківський національний університет внутрішніх справ, 2007
І. Цільова настанова
Політологія як навчальна дисципліна викладається студентам юридичних спеціальностей. Як філософська наука, політологія покликана посилити загальносвітоглядний рівень підготовки випускників вищих навчальних закладів, збагатити свідомість знанням методології дослідження суспільно-політичних процесів, показати складну багаторівневість функціонування соціуму, підкреслити необхідність обовязковаго врахування політичного чинника у професійній діяльності юриста. Тим самим забезпечується прилучення студентської молоді до політичної культури.
Предмет політології: відношення людина - управління. В межах політологічного знання відбувається осмислення специфіки виникнення, розвитку, функціонування політичних механізмів, місце індивідума у суспільних трансформаціях.
Викладання політології у вузі підпорядковується цілям надання студентству:
- ознайомлення з багатим шаром політичного досвіду цивілізації, провідними течіями і основними проблемами суспільної думки;
- формування теоретичного мислення, здатності розглядати явища і процеси політичної дійсності творчо, діалектично, усвідомлено визначити свою власну громадянську позицію;
- оволодіння методологією політичної практики.
Отже, основне завдання політології як навчальної дисципліни - навчити студентів самостійно орієнтуватися у палітрі суспільних відносин, а саме сформувати вміння співвідносити політичні ідеї і теорії з практикою повсякденного життя, діяльністю партій, класів, етносів.
Навчальний процес передбачає засвоєння таких блоків знань з політології:
- історія політичних вчень;
- головні проблеми політичної практики;
- політика як підгрунтя правоохоронної діяльності.
Вивчення політології має привести до формування у студентів таких вмінь:
- вільно орієнтуватися у політологічній проблематиці, активно оперувати політологічною термінологією;
- творчо, критично осмислювати політичні процеси, конструктивно відстоювати власні громадянські переконання і життєву позицію;
брати активну участь у суспільно-політичній діяльності.
У результаті засвоєння даної дисципліни студенти повинні:
- знати: предмет політології, світові і вітчизняні політичнні ідеї, концепції, школи, володіти понятійно-категоріальним апаратом, розуміти політологію як підгрунтя правоохоронної діяльності;
- вміти: формувати і висловлювати свою політичну позицію, чітко розуміти власні громадянські права, свободи і обовязки, відстоювати принципи громадянського суспільства і правової держави, давати раціонально-критичну оцінку діям різних політичних сил з позицій загальносуспільних інтересів, орієнтуватися у міжнародному житті, геополітичній обстановці, мати уявлення про місце і статус України у сучасному світі, жити в умовах політичного плюралізму, формувати культуру опозиції..
Іі. Організаційно-методичні вказівки
Інтеграція України у загальносвітовий освітянський простір, згідно принципів Болонської декларації вимагає розробки відповідної методики навчального процесу і нормативного розподілу часу. Вже вичерпали себе і не відповідають сучасним освітянським стандартам ті підходи до навчального процесу, що здебільшого орієнтовані на пріорітетність проведення аудіторних занять (лекцій і семінарів), а також підсумковий контроль у вигляді заліку або іспиту. Недоліки освітянського традиціоналізму і консерватизму проявляються у непродуктивному використанні навчального часу. Безперечно. матеріали лекційного курсу та комплекс завдань студенти повинні отримувати в бібліотеці, компютерній мережі, або у електронному варіанті. В свою чергу викладач, маючий велике аудиторне навантаження, не може продуктивно зосередитися на роботі науковій і навчально-методичній, не здатний якісно підготувати лекційний курс та комплекс навчальних завдань (тестів, вправ, контрольних питань тощо). Відсутність обовязкової навчально-методичної норми є перешкодою на шляху стимулювання конкурентних змагань між викладачами за якість надання інтелектуальних послуг студентам. Перевантаженість навчального процесу аудиторними заняттями не спонукає студентів до самостійної праці, загрожує відсутністю критичного мислення, а виробляє навички механічного засвоєння інформації. Використання заліку чи іспиту як єдиного легітимного інструменту "духовної діагностики" і вирішальної оцінки знань ставить студента у залежність від примх викладача або щасливого випадку (білет сприймається як лотерея), не стимуює прагнення отримати поточні результати (все одно складати іспит), а також не сприяє формуванню навиків ефективного використання самоосвіти.
Переваги Болонської системи полягають у тому, що студенти вимушені конкурувати за кращі поточні показники, можуть розраховувавти на позитивну оцінку задовго до іспиту. Водночас викладачі вимушені плідно працювати над методичним забезпеченням, урізноманітнювати свій потенціал як науковий, так і навчально-методичний. Отже, Болонська система дає можливість більш ефективно впливати на самостійне засвоєння студентами знань, формує критичне мислення, а також конкурентну здатність, необхідну для ефективної суспільної діяльності. Проблемними моментами Болонської системи є стосуються виділення часу для перевірки модульних завдань, різьке скорочення лекцій, значне збільшення консультацій.
Лекції проводяться у формі діалогу та постановки проблемних питань. Студенти можуть ставити питання і висловлювати свою думку дісля висвітлення викладачем кожного окремого питання лекціх.
При використанні Болонської системи викладачами проводяться такі підсумкові процедури:
- визначення загальної рейтінгової суми балів, що відповідають оцінкам "3", "4" і "5";
- перевірка і нарахування балів за виконання модульних завдань;
- визначення рейтінгових балів за виступи на семінарських заняттях;
- оцінювання результатів самостійної роботи;
- врахування відвідування аудиторних занять.
Рекомендована література може бути використана як для оволодіння навчальним курсом, так і для підготовки письмових робіт. Нові технології навчання, що передбачають застосування компютерів, мультимедійних систем, аудівізуальних матеріалів дозволяють значною мірою активізувати процес оволодіння інформацією. Проте й сьогодні найбільш доступною для студента залишається навчання за книгою. У самостійній роботі студенту доводиться користуватися різноманітними друкованими джерелами:
- конспектами лекцій;
- підручниками;
- навчальними посібниками;
- монографіями;
довідниками;
періодичними виданнями тощо.
В бібліографічні списки внесено основні джерела, навчальну і наукову літературу, цілком доступну студентам для отримання і вивчення необхідної інформації. При появі нових праць наведені списки літератури можуть доповнюватись як викладачем, так і самостійно студентами.
Для ефективної самостійної роботи слід користуватися підручниками і навчальними посібниками, деякою мірою можна використовувати наукові монографії з приведеного списку: