64

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ САМООЦІНКИ В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ…………………………………………………………………………6

1.1. Становлення самосвідомості старшокласника………………………...………6

1.2. Самооцінка як основний компонент у структурі особистості…………...….10

1.3. Онтогенез емоційних переживань і самооцінки……………………………..15

1.4. Динамічні характеристики емоційної сфери в старшому шкільному віці…………………………………………………………………………………....29

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ САМООЦІНКИ НА ЕМОЦІЙНУ РЕГУЛЯЦІЮ ПОВЕДІНКИ СТАРШОКЛАСНИКА…………34

2.1. Опис використаного психологічного інструментарію……………………….34

2.2. Аналіз і узагальнення результатів дослідження……………………………...39

2.3. Шляхи формування адекватного рівня розвитку самооцінки……………….45

ВИСНОВКИ………..……………..………………………………………………..55

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...….……………………………..……58

ДОДАТКИ………………………………………………………………………….62

ВСТУП

Актуальність дослідження. Курс суспільства на гуманізацію створює необхідність наукового уточнення та конкретизації формуючих та регулюючих впливів на особистість. Ідея диференційованого навчання та виховання особистості повинна бути реалізована та розроблена психологією. Для цього необхідно звернутися до таких явищ як самосвідомість, одним з найважливіших параметрів якої є самооцінка, та емоційна сфера, яка виступає регулятором поведінки та впливає на самооцінку.

Входячи до складу самосвідомості, самооцінка, на нашу думку, відноситься до комплексу проблем психології, які стосуються внутрішньої активності особистості в ранньому юнацькому віці. Активне вивчення зв'язку самооцінки з почуттями дозволить розширити уявлення про її вплив на емоційні стани старшокласника і розробити нові більш досконалі і ефективні підходи до корекційної роботи в умовах шкільної психологічної служби.

В основі нашого дипломного дослідження лежить теоретичний і практичний доробок таких відомих вчених. як В.В. Столін, В.К.Вілюнас, О.М.Леонтьєв, І.І. Чеснокова, О.Гуменюк, О.Кондаш, Е.С.Шорохова, Дж.Мід, Б.І.Додонов, А.Ліпкіна, Р.Бернс та багатьох інших. Однак ми б хотіли наголосити, що в дослідженні домінуюче значення відводиться вивченню особливостей впливу самооцінки на емоційну регуляцію поведінки старшокласника.

Об'єкт дослідження - особистісна сфера старшокласника.

Предметом даного дослідження є вплив самооцінки на емоційну регуляцію поведінки старшокласника.

Метою дослідження є дослідити як впливає різна самооцінка на емоційну регуляцію поведінки особистості в ранньому юнацькому віці.

Для досягнення мети необхідно виконати наступні завдання:

1) з'ясувати розуміння феномену самооцінки в психологічній науці та дослідити механізм впливу емоцій на поведінку людини на основі аналізу наукової та навчально-методичної літератури;

2) провести емпіричне дослідження впливу самооцінки особистості на особливості її емоційної регуляції;

3) виявити або спростувати наявність кореляційного зв'язку між високою

і низькою самооцінкою людини з одного боку та емоційною регуляцією поведінки - з іншого;

4) розробити програму тренінгу корекції неадекватної самооцінки у старшокласників;

5) експериментально визначити ефективність використання розробленої

корекційної програми.

В теоретико-методологічною основою нашого дослідження став системний підхід до вивчення психічного розвитку та формування особистості (Б.Г.Ананьєв, М.Й.Боришевський, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, В.Ф.Моргун, В.О.Соловієнко, Л.М.Титаренко); теорія та практика психолого­педагогічного дослідження (Л.Ф.Бурлачук, С.Д.Максименко); комплексний підхід до вивчення емоційної стійкості (О.А.Блінов, М.С.Корольчук, Б.І.Осьодло, В.Б.Стасюк).

База дослідження: проводилось на базі 10-А і 10-Б класів гімназії №21 імені Михайла Кравчука, м. Луцьк.

Методи дослідження: Методи науково-психологічного аналізу, комплекс методів діагностики «Методика діагностики типу емоційної реакції на вплив стимулів навколишнього середовища В.В.Бойко», «Інтегральна самооцінка особистості «Хто я є в цьому світі», «Тест дослідження тривожності Спілбергера» експеримент; методи первинної і вторинної обробки даних.

Наукова новизна і теоретична значущість роботи: встановлено зв'язок між видом самооцінки та спектром емоцій, які її супроводжують і безпосередньо впливають на поведінку в ранньому юнацькому віці.

Практична значущість роботи: розроблена і апробована програма дослідження може бути використана в роботі психологів та на практичних і лабораторних заняттях з курсу «Вікова психологія».

Розділ 1. Вивчення проблеми самооцінки в науковій літературі

1.1. Становлення самосвідомості старшокласника

Важливим психологічним процесом раннього юнацького віку є становлення самосвідомості і стійкого, цілого «образу - Я». Становлення самосвідомості на цьому етапі відбувається у кількох напрямах: відкриття, свого внутрішнього світу, усвідомлення незворотності часу, формуваню цілісного уявлення про самого себе.

Відкриття свого внутрішнього світу виявляється в тому, що старший школяр починає сприймати свої емоції не як похідні від зовнішніх подій, а як стан свого «Я», у нього з'являється почуття своєї неповторності, неподібності до інших. Відкриття свого внутрішнього світу - радісна і хвилююча подія. Але вона викликає багато тривожних, драматичних переживань. Оскільки внутрішнє «Я» не збігається з зовнішньою поведінкою, то актуальною є проблема самоконтролю [3].

Разом з усвідомленням своєї унікальності, неповторності, неподібності до інших, приходить почуття самотності. Юнацьке «Я» ще невизначене, розмите, воно нерідко переживається як тривога чи відчуття внутрішньої порожнечі, яку необхідно чимось заповнити. Звідси зростає потреба у спілкуванні і одночасно підвищується його вибірковість, постає потреба в усамітненні.

У ранньому юнацькому віці з'являється усвідомлення незворотності плину часу, розуміння скінченності свого існування. Саме це змушує молоду людину грунтовно замислюватися над сенсом життя, над своїми перспективами, над своїм майбутнім, над своїми особистими життєвими цілями. Поступово з мрії, де все можливо, та ідеалу як абстрактного, але часто недосяжного зразка, починають вимальовуватися більш чи менш реалістичні плани дійсності, між якими доведеться вибирати. Життєвий план охоплює всю сферу особистісного самовизначення: стиль життя, рівень домагань, вибір професії і свого місця в житті. Усвідомлення своїх цілей, життєвих прагнень, вироблення життєвого плану - важливий елемент самосвідомості.

Часові орієнтації у ранній юності. Коли людина дорослішає, вона неминуче постає перед вимогою оцінити окремі сторони своєї особистості, переглянути цінності, засвоєні в дитинстві, заново осмислити суперечності, кризи та успіхи власного розвитку. Мабуть в жодну іншу пору життя минуле (дитинство) і майбутнє (дорослість) не перетинаються в теперішньому часі так суперечливо, як в юності. Саме почуття неперервності свого «Я», падкоємності в часі (самоідентичності) піддаються випробуванню. Сприймання власного психологічного часу стає досить напруженим. А те, як воно сприймається, - важливий чинник, що визначає внутрішню картину становлення особистості [33,18].

Оптимальні варіанти особистісного розвитку передбачають відносну наступність минулого і майбутнього «Я» в поєднанні з продуктивними поступальними змінами, які є не просто рухом у часі життя, а якісним поступом до нових вершин, до оволодіння новими можливостями та якостями. При цьому ознакою розвитку, на відмінну від простої зміни, стає розв’язання деяких ціннісно- смислових суперечностей, чітке самовизначення між добром і злом, любов’ю та ненавистю, конструктивністю чи деструктивністю, відповідальністю чи безвідповідальністю, прогресом чи регресом (М. Савчин). У таких випадках, коли дорослішання протікає в кризових формах, динаміка «Я» набирає інших форм.

Дівчата чи юнаки можуть переживати перехід від минулого до теперішнього як зміни на гірше, як особистісний регрес. Минуле сприймається як «золотий» період, де залишилося все краще, що дійсно відповідає головним цінностям особистості (до минулого в цих випадках тяжіє Я-ідеальне, тобто те, яким хотілося би бути, але що в теперішній момент з якихось причин втрачене). В інших навпаки - теперішнє та минуле тісно пов'язані, утворюють спільний полюс, а в ще інших цей полюс складають так само об'єднані ідеальне і майбутнє «Я». Зрозуміло, що молода людина не задоволена собою, вважає себе інфантильною, сподівається стати іншою, але як і чому це відбувається, сказати не може.

Нарешті, зустрічається і такий варіант, коли всі три часові виміри «Я» ізольовані один від одного, теперішнє не пов’язане з минулим, а майбутнє не є продовженням теперішнього. Іншими словами, дитинство- це дитинство, майбутнє- дещо зовсім протилежне, а належна мені юність- третій світ, особливий, незрівнянний ні з чим.

У старшому шкільному віці формується цілісне уявлення про самого себе. Це відбувається так, що спочатку усвідомлюються та оцінюються людиною особливості їі тіла, привабливості, а пізніше вже духовні, морально-психологічні, інтелектуальні, вольові якості. Важлива роль в усвідомленні своїх якостей і в самооцінці належить рефлексії - заглибленню у світ власних вчинків, почуттів, переживань, співвіднесення їх з навколишньою дійсністю. Для юності якраз характерне таке самозаглиблення через постійний контроль своєї позиції з допомогою самоспостереження або через самоспоглядання і самоаналіз. Це передбачас певний відхід від дійсності, заглиблення в аналіз свого «Я»- такого, яким воно є зараз і яким я намагаюсь бути, яким я повинен бути, яким я хотів би бути. Цей аналіз може здійснюватися в думках, мріях і на папері. Юнацький щоденник стає реальним помічником, втіленням рефлексії. Боятись такого самозаглиблення не треба, до нього слід ставитись з розумінням [13, 28].

Отже, в старшому шкільному віці у розвитку самосвідомості відбуваються суттєві зміни, які характеризують перехід на якісно новий рівень. Становлення цього рівня відбувається в напрямі інтегрування образу самого себе, переміщення його ззовні всередину. У розвитку когнітивної сторони самосвідомості це виявляється у підвищенні значущості системи власних цінностей, посиленні особистісного, психологічного, динамічного аспектів самовиховання.

У розвитку емоційної сторони самосвідомість це виявляється у переростанні часткових самооцінок (характерних для підлітків) у загальнене, цілісне ставлення до себе.

У розвитку регулятивної сторони самосвідомості якісні зміни виявляються в більш диференційованості, вміння відокремлювати успіх чи невдачу у конкретній діяльності від загального уявлення про себе, про свої здібності та можливості.

Винятково важливою рисою особистості, яка закладається у ранній юності, є самоповага. Це понятгя багатозначне. Під ним розуміють і задоволеність собою, і прийнятгя себе, і почуття власної гідності, і позитивне ставлення до себе, і узгодження свого наявного та ідеального "Я". Самоповага - це узагальнене ставлення особистості до себе, міра прийнятгя чи неприйнятгя себе як особистості. Висока самоповага свідчить про те, що людина поважає себе, позитивно ставиться до себе, низька - свідчить про незадоволеність собою, негативну оцінку своєї особистості.

Юнаки і дівчата з заниженою самоповагою часто відчувають труднощі у спілкуванні. Чим нижча самоповага людини, тим більш вірогідно, що вона страждає від самотності. Занижена самоповага робить досить невисоким рівень соціальних домагань особистості, спонукає її ухилятися від будь-якої діяльності, в якій наявний момент змагання. Такі молоді люди часто відмовляються від досягнення поставленої мети, оскільки не вірять у власні сили. А це, в свою чергу, підкріплює їх занижену самооцінку.

Якщо вчитель зауважив у когось зі своїх учнів ознаки заниженої самоповаги, то цей факт має стати предметом його професійної уваги. Потрібно обов'язково спробувати створити ситуації в яких старшокласник отримав би відчутне підтвердження своєї людської цінності, щоб блокувати цей небезпечний для особистості момент.