8.5. Загроза банкрутства: шляхи виходу з кризи

Перші передвісники проблем

Досить часто виникають ситуації, коли очікування розвитку ринку та запланованих обсягів реалізації підприємства не справджуються. Ситуація погіршується, і фірма опиняється на межі банкрутства. Якщо це мала фірма, то її засновникам необхідно буде потрібно докласти багато зусиль і використати всі можливості для виправлення такої ситуації.

Якщо до складу засновників входить іноземний інвестор, то серйозні проблеми потребують його втручання у справи фірми для поліпшення становища. Можливо, фірма потребує додаткових інвестицій для виправлення становища, що необхідно обґрунтовано довести інвестору з тим, щоб отримати додаткове фінансування для вирішення тих чи інших проблем.

Ще гірша ситуація складається у тих фірм, які одержали кредит для реалізації проекту, а поточні показники діяльності далекі від запланованих. Перший, хто довідується про несприятливий хід справ, – це банк. Власник чи менеджер фірми повинен представити банку своє бачення проблеми та дальших спільних дій для поліпшення ситуації.

Розмова з банком у такому разі буде досить складною. Банк виходитиме тільки із власної безпеки. Власник бізнесу намагатиметься довести кредитору, що якщо кредитування продовжуватиметься, то бізнес із часом вийде зі скрутного становища і зможе повернути банку кошти. Але якщо позичальник і має якісь надії, то банк налаштований далеко не оптимістично. Кредитор відчуває, що його кошти можуть бути втрачені. Якщо він буде продовжувати кредитування, то опиниться у важкому становищі. У такій ситуації банк може вимагати додаткових гарантій для продовження кредитування.

Якщо такі гарантії не будуть надані, банк призначає ліквідатора – це перший крок на шляху до ліквідації, якщо директори самостійно не оголосять про добровільну ліквідацію.

Криза і шляхи виходу з неї

Часто подібні ситуації трапляються через відсутність чи неналежний моніторинг поточної діяльності фірми та хід реалізації інвестиційних проектів. Одним із завдань ефективного моніторингу є відстеження розвитку поточної ситуації для запобігання потенційних криз з тим, щоб не дати кризі розростися до меж, коли обставини вимагатимуть прийняття негайного рішення. Надзвичайно важливо зрозуміти, що ліквідація фірми – це найгірший вихід із ситуації, коли і власники фірми, і її кредитори ризикують понести істотні збитки.

Перш ніж прийти до останньої стадії, потрібно розглянути різні варіанти виходу із кризи через реструктуризацію фінансування. Для цього варто скористатися такими “золотими правилами”:

• по-перше, провести реструктуризацію короткострокового торгового і фінансового капіталу з тим, щоб забезпечити достатній рівень грошового потоку для обслуговування довгострокового кредиту. Ці кроки повинні бути частиною широкомасштабних заходів щодо зниження витрат позичальника з метою максимізації валового прибутку від продажу і мінімізації постійних накладних витрат;

• по-друге, розглянути витрати, пов’язані з довгостроковими фінансовими вкладеннями. Якщо фірма вже не здатна сплачувати відсоткові платежі, вона ще життєздатна доти, доки витрати з оплати фінансування залишатимуться нижчими від номінального темпу зростання чистого доходу фірми. У противному випадку проект є нежиттєздатним і, можливо, через нагромадження невиплачених відсотків загальна заборгованість перевищить чисті активи компанії та вартість реалізації цих активів. Штрафні санкції у вигляді відсотків можуть лише погіршити ситуацію, що склалася. При цьому найкращим виходом є зниження відсотка і надання додаткових активів під забезпечення, щоб полегшити тиск частини відсоткової ставки, яка не покривається;

• по-третє, не припуститись помилки щодо реалізаційного потенціалу активів, який дає лише короткострокове поліпшення. Коли витрати, пов’язані з фінансуванням, вищі від довгострокового потенційного зростання доходу компанії, навіть невелика заборгованість може зіпсувати проект;

• по-четверте, у крайньому разі потрібно розглянути, чи зможе зниження відсоткової ставки врятувати положення. Тут головне питання пов’язано з розумним пом’якшенням умов кредитування, завдяки чому банк може підвищити шанси на повернення основної суми боргу разом із достатніми відсотковими платежами для обслуговування депозитних внесків.

Усе це варто робити з метою уникнення втрати бізнесу. Але в деяких випадках фірма повинна сама визначати ту точку відліку, при досягненні якої вона зруйнує свій власний капітал (зокрема фінансовий) разом із капіталом кредитора (інвестора). Саме це і є часом для ліквідації, поки ще не все втрачено. Як тільки буде призначений ліквідатор, життєво важливо спробувати зберегти ті підрозділи бізнесу, що можуть продовжувати діяльність як окремі діючі підприємства. Ліквідація здебільшого призводить до непотрібного знищення бізнесу, оскільки використовує механізм реалізації застави, а не повернення платежів.

Життя після “смерті”

Коли ліквідатор приступив до дій, найправильнішим варіантом поведінки його буде примиритися зі змінами, адже його роль полягає в тому, щоб знайти гідний шлях “поховати” ваш бізнес. Що швидше це закінчиться та що швидше ліквідатор встановить відсутність посадових злочинів з боку дирекції, то краще буде для всіх, а особливо для підприємця, який зазнав невдачі. Тут важливо не опускати руки і, зробивши невелику перерву, почати діяти розумно й відповідально над створенням нового підприємства. Жодне тавро ганьби, пов’язане з ліквідацією, на підприємця не лягає. Адже ліквідована фірма, а не управлінська ланка. Після відпочинку та відновлення сил бізнесмен, який колись зазнав невдачі, може відкрити новий бізнес. Він має зробити це з гідністю і з повною певністю у тому, що він урахував всі помилки минулого, що став набагато мудрішим, ніж був, бо отримав корисний досвід виживання й управління фінансами.