8.3. Особливості кредитування бізнесу

Найпоширенішою формою залучення коштів для фінансування розвитку бізнесу в Україні є кредитування.

Кредит – позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності та цільового використання.

Кредити поділяють на:

• короткострокові – до одного року;

• середньострокові – до трьох років;

• довгострокові – понад трьох років.

Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей і правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Кредити надаються в безготівковій формі як у національній, так і в іноземній валютах.

Кредитні взаємовідносини регламентуються кредитними договорами, що укладаються між кредитором і позичальником лише у письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватись в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах визначаються:

• необхідна сума кредиту;

• спрямування коштів;

• строки погашення;

• забезпечення (застава);

• розмір відсотків;

• гарантії у разі неповернення у встановлений термін;

• відповідальність за невиконання умов договору.

Розмір відсоткових ставок і порядок їх сплати встановлюються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, терміну користування кредитом, облікової ставки НБУ та інших факторів.

Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного позичальника, визначає його кредитоспроможність, прогнозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання чи відмову у наданні кредиту.

Кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначені кредитною угодою терміни розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Основні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника:

• репутація позичальника (кваліфікація, кредитна історія, дотримання ділової етики, договірної, платіжної дисципліни);

• конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги;

• економічні показники (перспективи розвитку позичальника, наявність коштів для капіталовкладень тощо).

8.4. Фінансовий моніторинг: оперативне запобігання проблемам

При прогнозуванні та плануванні чітко встановлюються ті критичні показники, за якими можна визначити, здійснюється діяльність успішно чи ні. При цьому необхідно виходити не тільки з прибутку, оскільки цей показник характеризує лише фінансовий результат діяльності. Критичні показники повинні включати базові показники ділової активності (обсяги реалізації, витрати тощо) і фінансові показники (наявні кошти, заборгованість, чисті активи тощо).

Відстеження динаміки в розвитку бізнесу відповідно до запланованих бюджетних показників називається моніторингом.

Традиційно, як вже наголошувалося, фірми, що працюють на західноєвропейському ринку, використовують систему управлінського обліку для внутрішніх цілей. Управлінський облік використовується для визначення прогресу в розвитку бізнесу та виявлення проблем, що можуть виникнути. Такий менеджмент, звичайно, відрізняється від встановленої практики ведення обліку на українських підприємствах і іноді досить сильно. Це нелегко робити в Україні, де податкова інспекція та інші органи досить причепливі до правил заповнення бухгалтерської документації. Але ці обставини не можуть служити перешкодою для підприємства, що веде власний внутрішній управлінський облік, за якого моніторинговий звіт містить як законодавчо встановлену бухгалтерську звітність, так і додаткову відповідну нефінансову інформацію. Такий моніторинговий підхід не має легального статусу, але корисний для менеджменту фірми і для зовнішніх користувачів (інвесторів, кредиторів) тому, що складається зрозумілою мовою і використовується для визначення прогресу бізнесу.

Проблеми почасти полягає в тому, що бухгалтерія сама по собі є простим відображенням подій. Отриману інформацію необхідно розглянути й проаналізувати. Вся інформація, що збирається для моніторингу, сама по собі не вказує на перспективи, які відкриваються перед фірмою, і не показує, який вплив на діяльність зробить той чи інший крок.

Наприклад, той факт, що потік наявних коштів перебуває на рівні, нижчому за плановий, а матеріальні запаси перевищують бюджетний рівень, є справді об’єктивною інформацією. Але її недостатньо для прийняття будь-якого раціонального рішення тому, що ця інформація відбиває стан справ на сьогодні, а не протягом визначеного періоду. Отримані дані можуть вказати на те, що необхідно зменшити запаси сировини і матеріалів за рахунок зниження обсягів виробництва, і в такий спосіб уповільнити відплив грошової маси. Але якщо розглянути ці дані у часовому інтервалі, то зроблені нами висновки можуть виявитись хибними.

За цих умов складений план з обчисленими бюджетами стає абсолютно незамінним. Він може чітко показати відхилення від сценаріїв розвитку бізнесу та причини відхилень, а також, яка комбінація ключових показників відображає хід реалізації проекту. Деякі фактори перебувають під управлінським контролем, щодо впливу інших факторів, то їх необхідно розглядати разом із зовнішніми фінансовими партнерами (інвесторами, кредиторами).

Розглянемо першу групу факторів, що перебувають під управлінським контролем і яка включає такі порівняння:

• фактичної реалізації з плановими показниками;

• фактичного і запланованого рівня ціни на товар;

• фактичних і запланованих витрат на виробництво і реалізацію;

• постійних фактичних і планових витрат;

• поточного рівня запасів із запланованим;

• обсягів і термінів торгових кредитів тощо.

Порівнюючи фактичні показники діяльності із запланованими, фінансові менеджери мають не просто визначати відхилення, але й аналізувати причини, за яких вони сталися, і які наслідки для фірми ці відхилення матимуть. Після аналізу причин відхилень складається план дій для коригування діяльності фірми і виходу на запланований рівень або проведення певних змін і коригування самого плану діяльності з огляду на зміну ринкових умов господарювання чи якісь інші причини.

У деяких випадках потрібно розширити моніторингові показники для одержання додаткової інформації, скажімо, для банку, що надав короткотерміновий кредит, такими даними:

• графік обслуговування боргу та його відповідність грошовому потоку;

• торговий кредит і акціонерний капітал (а також можливі альтернативні угоди);

• динаміка курсу валюти і відсоткової ставки за кредит тощо.

Однак якщо йдеться про довгостроковий кредит, що залучався фірмою для реалізації інвестиційного проекту, то і кредитору, і позичальнику потрібно зосередитися на таких довгострокових показниках, що відображають життєздатність проекту, оскільки вони визначають масштаби будь-якої реструктуризації та її вплив на проект. Серед них це такі, як:

• чиста вартість активів;

• чиста поточна вартість;

• внутрішня ставка дохідності;

• кредитний період.

Таким чином, будь-якому підприємству необхідно розробити стандартний формат моніторингового звіту для керівництва фірми з додатками, призначеними для подання банку чи інвестору.