8.2. Залучення інвестицій у розвиток бізнесу: проблеми і перспективи

Залучення зовнішнього інвестування для розвитку бізнесу є одним із головних ресурсів розвитку підприємств України. За роки незалежності України обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) значно збільшилися. За даними Державного комітету статистики, загальний обсяг ПІІ в економіку України на 1 січня 2004 . становив 6 млрд. дол. Хоча Україна поступається за обсягом нагромаджених прямих інвестицій та їх величиною в розрахунку на душу населення деяким країнам Центральної та Східної Європи, вона має значний потенціал для іноземних інвесторів.

Економічний розвиток країни часто є визначальним мотивом для припливу прямих інвестицій. За кількістю споживачів Україна є потенційно великим ринком в Європі. Недостатня насиченість українського ринку, менший рівень конкуренції робить його досить перспективним для іноземних інвесторів. Однак низький рівень доходів значної частини українського населення перешкоджає формуванню динамічного платоспроможного попиту. Відставання України від промислово розвинутих країн із ринковою економікою та країн Східної та Центральної Європи щодо ВВП на душу населення та середньомісячної заробітної плати ще дуже велике.

Українська економіка демонструє останніми роками вельми високі темпи зростання (2003 . – 8,5%), очікується, що вони спостерігатимуться і надалі. Середні річні темпи приросту за останні п’ять років дорівнюють 10,7%. Складовими цього зростання є не тільки високий попит на продукцію експортно-орієнтованих українських підприємств, а й зростання внутрішнього попиту. У результаті в останні роки збільшилося позитивне сальдо торговельного балансу України, значно зросли золотовалютні резерви країни, які у 2003 р. встановили близько 7 млрд. дол.

При здійсненні ПІІ іноземні компанії реально оцінюють переваги розміщення, що пропонує будь-яка країна. Більшість компаній основним фактором вважає масштаби українського ринку і потенціал його зростання, а також можливість доступу до нового регіонального ринку. Кваліфікована робоча сила та дешеві фактори виробництва розцінювались як другорядні чинники здійснення ПІІ. Водночас, як свідчить практика, податкові стимули і доступ до наукових і технологічних розробок України не були визначальними факторами інвестування.

Таким чином, Україна пропонує достатньо широкий набір переваг для інвестування. Але сама наявність таких переваг не означає автоматичного надходження капіталу. Ситуація також ускладнюється з огляду на чинність багатьох факторів, що знижують інвестиційну привабливість країни.

Окрім переваг розміщення прямих інвестицій, що пов’язані з обсягом та динамікою ринку, наявністю факторів виробництва та розвинутої інфраструктури, надзвичайно важливу роль відіграє загальний інвестиційний клімат країни, а саме внутрішня політична стабільність, стабільність законодавства, рівень захисту приватної власності, ступінь розвитку ринкових відносин у країні та інші фактори. Окрім перелічених факторів, для країн із перехідною економікою, зокрема України, велике значення для залучення прямих інвестицій мають характер і темпи здійснення ринкових реформ. Ураховуючи ці критерії, слід зазначити, що інвестиційний клімат України ще недостатньо привабливий для іноземних інвесторів.

Нестабільність і невизначеність законодавства, недостатня захищеність приватної власності, непрозорість фінансового ринку та приватизаційних процесів, бюрократизація державного апарату й надмірне втручання держави в економічне життя – ці та інші причини значно ускладнюють інтеграцію України в глобальну фінансову систему загалом та світовий ринок капіталів зокрема. Вони гальмують приплив іноземних інвестицій в Україну й обмежують позитивні імпульси цих інвестицій щодо створення конкурентоспроможної економки.

Значні резерви поліпшення інвестиційного клімату пов’язані з удосконаленням податкової системи. Мінливість і складність податкового законодавства, суперечливість і неузгодженість окремих його аспектів розцінюються іноземними інвесторами як значна перепона для ефективної діяльності в Україні. Вимагає значного поліпшення рівень функціонування технічної (системи телекомунікацій) і транспортної інфраструктури країни.

Зовнішні фактори мають неабиякий вплив на формування привабливого інвестиційного клімату в країні. Але успішність залучення інвестування також значною мірою залежить і від внутрішніх факторів самого підприємства, яке має бути фінансово стабільним і продемонструвати інвестору перспективи розвитку свого ринку у майбутньому.

Виділимо також таку особливу категорію інвесторів, як фальшиві інвестори. Керівникам українських підприємств доводиться інколи мати справу з “представниками іноземних інвесторів”, які пропонують мільйони доларів для вкладання в інвестиційні проекти в Україні. Як правило, подібні пропозиції містять досить привабливі умови, якої: великі суми інвестицій, низька вартість капіталу, довготривалі терміни інвестування. Подібні пропозиції, як доводить практика, вносяться шахраями, які не обізнані в міжнародних економічних відносинах і часто походять із середовища колишніх українців, що нині проживають у США або Західній Європі.

Усі ці “інвестиційні пропозиції” містять одну деталь, яка не притаманна реальному інвестору, а саме: вимогу про заставну суму або депозит, який необхідно перерахувати на вказаний рахунок за кордоном. У разі виконання цієї умови “інвестор”, як правило, вельми швидко зникає.

Слід також звернути пильну увагу, на випадки коли “інвестор” або “представник інвестора” вручає візитки, що містять назви відомих фірм й контактні телефони у престижних районах великих світових фінансових центрів. Однак, після перевірки телефонів і адрес з’ясовується, що і місто, і район, і фірма – все відповідає дійсності, але імені цієї людини там ніхто і ніколи не чув. Для переконливості “інвестори” показують документи, які засвідчують, що вони є представниками великих інвестиційних фондів і компаній. Але ретельне ознайомлення з цими документами дуже часто показує, що вони містять елементарні професійні помилки, і засвідчені печатками, які перебувають у вільному продажу в будь-якому західному канцелярському магазині за кордоном. На жаль, українські підприємці не завжди обізнані, як за кордоном завіряються документи на представництво.

Часто-густо до керівників підприємств, особливо у невеликих містах, звертаються “представники” закордонних інвестиційних фондів з пропозицією надати їм офіційних представницьких повноважень для пошуку інвестицій для цих та інших підприємств. Насправді метою таких пропозицій є збирання реальних документів, що містять реальні підписи керівників та печатки підприємств, під які можна спробувати отримати кошти для власних цілей, але зовсім не для інвестування в українські підприємства.

Таким чином, тим керівникам, до яких звертаються “інвестори”, що викликають сумнів або мають риси, описані вище, потрібно звернутися за порадою до професійних бізнес-консультантів чи запросити консультанта взяти участь у перемовах. Це допоможе українським підприємствам запобігти багатьом помилкам, а також забезпечити власну фінансову безпеку і застерегтись від інвестиційних шахраїв.