Ключові поняття розділу

Зовнішнє середовище – зовнішні по відношенню до фірми економічні, фінансові, валютні, кредитні, конкурентні та інші фактори, з якими стикається фірма у своїй повсякденній діяльності.

Ризик – ймовірність прояву негативних факторів чи втрат у процесі підприємницької діяльності чи реалізації проектів.

Стратегія – бачення можливого розвитку фірми на довгострокову перспективу.

Фінансова політика (тактика) – короткотермінова фінансова стратегія фірми, що базується на детальних конкретизованих фінансових завданнях і шляхах їх досягнення, розбитих на певні часові відрізки.

Прогнозування – передбачення та розрахунок можливого варіанта розвитку фірми на певний період часу.

Планування – процес розроблення деталізованого розкладу дій по досягненню прогнозних показників на період впровадження стратегії на основі фінансових прогнозах.

Аналіз чутливості (sensitivity analysis) – метод аналізу, який дає можливість показати взаємозалежність факторів, коли зміна одного викликає зміну іншого.

Бюджетування капітальних вкладень (capital budgeting) – економічна категорія, що відображає економічні відносини, які пов’язують фірму з фінансовими, кредитними, страховими установами, фінансовим ринком для залучення грошових коштів та вкладення в основний капітал.

Період окупності проекту – показник, що відображає кількість часу (місяців, років), необхідного для покриття усіх витрат на інвестиційний проект, тобто щоб повернути первісну суму інвестиції.

Чиста поточна вартість проекту (net present value, NPV) – фінансова модель, що враховує суму первісної інвестиції в проект та грошові потоки, що створюються в процесі реалізації проекту.

Внутрішня ставка дохідності (internal rate of return, IRR) – зна­чення ставки дисконтування, при якому чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю, тобто інвестиція окупається повністю.

7.1. Прогнозування у підготуванні фінансової стратегії підприємства

Питання фінансового прогнозування і стратегічного планування посідають важливе місце у практиці господарської діяльності фірми. У теоретичному плані фінансове прогнозування розглядається як невід’ємна частина загального планування виробничо-господарської діяльності фірми. У практичному плані прогнозування передбачає можливі напрямки руху фірми в майбутньому, а планування показує як цей рух має відбуватись і якими показниками його можна контролювати. Тому фінансове прогнозування є основою для планування фінансового розвитку фірми на перспективу та розроблення її фінансової стратегії.

Фінансове планування і прогнозування мають надзвичайно важливе значення для бізнесу, оскільки моніторинг, контроль і коригування поточної діяльності фірми відбувається відповідно до розробленої стратегії діяльності, зокрема й фінансової стратегії.

При фінансовому плануванні та прогнозуванні користуються відповідними категоріями, що потребують спеціального визначення та роз’яснення – це зовнішнє середовище, мета, сфера застосування, стратегія та ін.

Зовнішнє середовище і ризик

Термін зовнішнє середовище означає зовнішні щодо фірми економічні, фінансові, валютні, кредитні, конкурентні та інші фактори, з якими фірма стикається повсякденно і має враховувати в своїй діяльності. Зовнішнє середовище є головним джерелом невизначеності в економічній сфері, поза як на зовнішні фактори фірма не має впливу, і лише діє, враховуючи ці фактори. Зовнішні фактори чинять вплив на діяльність фірми, а вона реагує на їх вплив відповідними діями. Існує багатовимірність і непередбачуваність зовнішнього середовища, неможливість простежуваності всіх дій і взаємозв’язків, які в ньому складаються. У фінансовій сфері невизначеність виявляється через ризик. Наприклад, ризик вкладень у цінні папери, притаманний ринковим відносинам, має прояв у двох видах: систематичний ризик, пов’язаний з економічною системою загалом, і ризик несистематичний, зумовлений діяльністю певної фірми. Систематичний ризик визначається зовнішнім середовищем, несистематичний – внутрішніми відносинами, які складаються в межах однієї фірми.

Одне із найскладніших питань у бізнесі пов’язано з визначенням можливих ризиків, їх оцінкою й управлінням. Бізнесменам необхідно оцінювати ризик, як це роблять банки, чи яким-небудь іншим способом. Існують внутрішні і зовнішні стосовно бізнесу ризики. Перелік ризиків достатньо великий, а реалізація фінансових прогнозів, викладених у плані, залежить від цілої низки факторів.

Ризики різняться за тривалістю дії, а також за сферами впливу. Насамперед необхідно знати, що становить кожен із ризиків, які можливо визначити. Потому слід з’ясувати, що потрібно для їх усунення. І, звичайно ж, необхідно визначити вагомість того чи іншого ризику. Коротше кажучи, потрібно визначити межі того чи іншого ризику.

Ризик – це ймовірність прояву негативних факторів чи втрат у ході підприємницької діяльності чи реалізації проектів.

Одні види ризиків можуть привести до появи як прибутків, так і збитків (підприємницькі, бізнесові ризики), або тільки до втрат (ризики, що підлягають страхуванню).

Існує багато типів і класифікацій ризиків. Далі наведено класифікацію ризиків з погляду їх впливу на підприємницьку діяльність та можливість їх передбачення.

За природою виникнення ризики поділяють на шість типів. Отже, це:

1. Зовнішні непередбачені ризики:

• неочікувані зміни в державному регулюванні (оподаткуванні, ціноутворенні, експортно-імпортних операціях);

• форсмажорні обставини;

• ризики, пов’язані з нерозвиненістю інфраструктури, з припиненням фінансування, з банкрутством підрядників, розривом у ланцюгах виконання проектів тощо.

2. Зовнішні передбачені, але невизначені ризики:

• ринковий ризик: підвищення вартості сировини, цін, погіршання умов реалізації (зміна кон’юнктури ринку), підвище­ння конкуренції, що призводить до втрати частки на ринку;

• операційні ризики: тимчасовий дефіцит коштів.

3. Внутрішні нетехнічні ризики:

• дефіцит робочої сили, низька кваліфікація, внутрішні конфлікти, зриви термінів реалізації проектів тощо;

• перевитрати коштів: фінансові прорахунки, неврахування впливу зовнішніх факторів, прорахунки під час бізнес-планування.

4. Внутрішні технічні ризики:

• ризики, пов’язані зі зміною технології;

• погіршання якості;

• зниження продуктивності.

5. Правові ризики:

• поява нових ліцензій, патентів;

• невиконання контрактів.

6. Ризики, що підлягають страхуванню:

• пов’язані з можливим безпосереднім ушкодженням майна підприємства (аварії, пожежі, нещасні випадки);

• такі, що опосередковано призводять до втрат (перестрахування, втрати від надання майна в оренду).

Підприємницький ризик являє собою невизначеність в одержанні майбутнього доходу від основної діяльності.

Він зумовлений низкою таких факторів:

• змінами попиту на продукцію фірми;

• змінами цін на продукцію, що реалізується;

• коливаннями вартості сировини, напівфабрикатів та ін.;

• здатністю фірми змінити ціни на свою продукцію залежно від змін цін на товари та послуги, що користуються попитом на ринку;

• можливістю втрати попиту на продукцію, що виробляється;

• високим операційним лівериджем.

Важливість того чи іншого фактора залежить від галузі господарства з її специфічною технологією, розвитком ринків, політикою в галузі цін та ін. На деякі з цих факторів фірма може впливати, наприклад, на розмір цін, обсяги продажу продукції.

Особливе місце серед факторів, що визначають підприємницький ризик, посідає так званий операційний ліверидж. Його суть полягає в залежності прибутку від рівня постійних фіксованих витрат виробництва. До них відносять платежі за оренду приміщень, устаткування, страхування майна, плату адміністративному персоналу.

Високий рівень постійних витрат звичайно спостерігається в високоавтоматизованих, капіталомістких виробництвах. Прибуток фірми з високою часткою постійних витрат надзвичайно чутливий до коливань обсягів реалізації.

За решти рівних умов що вищі постійні витрати фірми, то вищий підприємницький ризик, оскільки навіть невелике підвищення витрат знизить дохід від основної діяльності. Фактор операційного лівериджу використовується при бюджетуванні капіталовкладень. Вибір об’єкта інвестування, окрім інших факторів, має також визначатися тим, наскільки високими будуть постійні витрати.

Прийняття рішень у галузі фінансового прогнозування і планування прямо пов’язується і з таким внутрішнім фактором, як психологічні характеристики менеджерів. Дослідники наголошують, що реальність і правильність урахування всіх зовнішніх економічних, фінансових та інших факторів визначають, врешті-решт, якість фінансових планів, що розробляються фірмою. Особистісні, суто психологічні якості менеджера ретельно вивчаються під час добору кандидатів на відповідні посади. Таким чином, фінансові проблеми безпосередньо пов’язані і з психологічними факторами.

Управління ризиком – це процес, завдяки якому знижується ймовірність виникнення ризику або його наслідків.

Процес управління ризиками включає в себе такі складові:

1. Визначення потенційних джерел ризику.

2. Визначення їх можливих наслідків, ранжирування та відбір найважливіших з них для подальшого аналізу.

3. Аналіз і оцінювання значущих факторів ризику.

4. Визначення шляхів зниження ризику або його наслідків.

5. Розроблення й упровадження заходів контролю за ризиком і зменшенням його наслідків.

Є кілька підходів до зменшення ризику – це:

• ухилення, тобто після визначення конкретного ризику вносяться відповідні корективи в діяльність чи плани з тим, щоб уникнути ризику;

• перекладання ризику;

• сподівання на випадковість, коли не вживають жодних заходів для запобігання ризику, а складають плани усунення можливих наслідків.

Ухилення полягає в тому, що ми оцінюємо можливий ризик і, з огляду на це, вносимо корективи в поточну діяльність чи у запланований проект задля повного виключення ризику в майбутньому.

Перекласти ризик можливо трьома способами:

• страхування, коли ризик передається третій стороні (страховій компанії);

• створення власного страхового фонду для компенсації можливих витрат (за рахунок коштів замовників або споживачів);

• укладання відповідних контрактів для розподілу ризику між замовниками, виконавцями та субпідрядниками.

При укладанні контрактів слід дотримуватися двох таких правил:

• ризик приймає та сторона, яка має більші можливості і зацікавленість контролювати його;

• ризик поділяється між субпідрядниками і третіми сторонами, якщо він є у сфері їх контролю.

Сподівання на випадковість передбачає такі можливі дії:

• ризик враховується шляхом збільшення часу або витрат на виконання певного виду діяльності чи проекту;

• коригування обсягів запланованих робіт.

Утім, незалежно від вибору підходу для зменшення ризику, грамотний менеджер повинен керуватися такими правилами:

• краще заздалегідь планувати, як уникнути можливого ризику, ніж планувати, як його подолати;

• краще планувати, як подолати ризик, ніж необґрунтовано підвищувати витрати і час на реалізацію проекту як плату за ризик.

Наступна таблиця дає уявлення про те, як можна запобігати деяким ризикам. Але це далеко не повний перелік заходів, його можна продовжити, виходячи з ризиків, які можуть виникнути у специфічному навколишньому середовищі чи в конкретному бізнесі.

Ризик	Запобігання ризику	Вплив ризику на план
Пожежі, повені і т.п.	Загальне страхування + страхування компанії від неплатежів – у разі переривання діяльності внаслідок стихійних лих	Визначає страхову надбавку
Валютний ризик	Внутрішнє страхування + форварди	Визначає валютну невідповідність і витрати на покриття форварда
Ризик непостачання сировини і матеріалів	Контроль запасів	Визначає додаткові матеріальні витрати
Якість продукції	Вимоги до продукції	Визначає страхову надбавку
Ризик зовнішнього кредитування	Експортні кредитні гарантії	Визначає страхову надбавку
Ризик внутрішнього кредитування	Банківські гарантії	Рівень ставок / фактори дисконтування

У процесі прогнозування і планування кожна фірма ставить перед собою певні цілі. У сучасних умовах цілі характеризуються комплексністю, що викликано ускладненням соціально-економічної системи, посиленням відкритості національної економіки, внаслідок чого зовнішнє середовище стає провідним фактором розвитку. Під час розроблення стратегічних планів фірми ставлять перед собою певні цілі і накреслюють основні напрямки розвитку. Брак ринкової інформації ускладнює формування цілей. У фінансовій сфері фірма також становить певні цілі – наприклад, збільшити внутрішню вартість основного капіталу або досягти високих темпів зростання доходів і дивідендів без залучення додаткового зовнішнього фінансування. Водночас із постановкою цілей фірма визначає можливу сферу застосування капіталу, тобто географічний розподіл і диверсифікацію виробництва з метою розширення збуту товарів і послуг. Менеджери розглядають також можливі нові ринки для придбання сировини, матеріалів, обладнання й устаткування, ліцензій тощо.

Для визначення цілей і сфер прикладання капіталу фірма має поставити конкретні, базовані на розрахунках завдання. Вони можуть бути кількісними, наприклад, реалізувати певні обсяги товару. У фінансовій сфері фірма може поставити завдання досягти певного рівня коефіцієнтів прибутковості або заборгованості. Завдання фірми можуть бути якісними, скажімо, підтримати рівень оборотності ТМЗ на певному рівні або на середньому рівні по галузі. Необхідно зазначити, що цілі більш статичні, ніж завдання. Останні, як правило, динамічні і гнучко враховують фактори зовнішнього середовища, що змінюється.

І, врешті, на основі визначення мети та поставлених завдань розробляється стратегія фірми.

Фінансова стратегія відображає загальну картину розвитку фірми в майбутньому. Стратегія – це фактично мрія або передбачення і прогнозування можливого розвитку. Вона показує, якою фірма може бути в майбутньому, але не як цього досягти. Фінансова стратегія є однією із стратегій, що входять до загальної стратегії фірми. Фінансова стратегія – це прогнозування і визначення показників фінансового розвитку та фінансового стану фірми на майбутнє. Фірма планує також свою фінансову політику, відмінність якої від стратегії полягає в тому, що вона базується на детальних конкретизованих фінансових завданнях і шляхах їх досягнення, розподілених на певні часові відтинки.

Сучасні концепції стратегічного фінансового прогнозу

Стратегічне планування відображається на фінансовій діяльності фірми шляхом фінансового прогнозування. Прогнозування розглядається з різних точок зору. По-перше, як одна із функцій управління, по-друге – як вибір варіанта розвитку в умовах невизначеності та ризику, по-третє – як поведінка юридичної особи – фірми під впливом невизначеності зовнішнього середовища й особливостей впливу внутрішніх факторів. Фінансове прогнозування і планування розглядаються як важливі засоби в реалізації стратегії.

Прогнозування являє собою передбачення і розрахунок можливого варіанта розвитку фірми на певний період часу. Планування ж – це розроблення деталізованого розкладу дій для досягнення прогнозних показників на період упровадження стратегії і на підставі фінансових прогнозів. Тому складання таких фінансових документів, як бюджет грошових коштів, прогноз прибутку, є важливою частиною фінансового прогнозування.

Фінансова стратегія узгоджується із загальною стратегією розвитку фірми. Це основа для забезпечення стабільного функціонування фірми в майбутньому. Першорядним завданням менеджерів фірми є утримання стабільної конкурентної позиції, яка докладніше визначається під час розроблення маркетингового, збутового, організаційного та інших планів і завдань як стратегії, так і політики. Часто виникає ситуація, коли загальні стратегічні плани суперечать фінансовим. Це становище пояснюється тим, що вони базуються на різних, інколи несумісних передумовах. Загальна стратегія ґрунтується на врахуванні можливостей зміцнення конкурентної позиції на ринку конкретних товарів і послуг, фінансова – на русі грошових потоків. Тенденції розвитку ринків є різні, а тому загальна стратегія нерідко не може бути підтримана відповідним фінансовим забезпеченням.

Під час розроблення фінансової стратегії встановлюються мета, часові межі, а також перелік дій, що передбачаються і які спрямовані на досягнення мети. Цілі фінансової стратегії визначати важче, ніж загальноекономічні орієнтири. Низка досліджень показує, що керівники фірм віддають перевагу таким цілям, як максимізація розмірів прибутку, економічне зростання і навіть зниження ймовірності втратити свою роботу. Однак які цілі б не були поставлені, становище, що складається на фінансових ринках, підводить менеджерів до думки про те, що кінцевою метою на багато років вперед є підвищення добробуту акціонерів.

Велике значення надається вибору часових меж для досягнення мети. Розроблення фінансової стратегії, обмеженої одним роком або п’ятьма роками в кожному випадку має свою специфіку.

При визначенні схеми дій, що прогнозуються, мають ураховуватись сьогоднішні умови діяльності фірми та їхні зміни в майбутньому. Така схема завжди конкретна, тобто зумовлена економічним і фінансовим становищем конкретної фірми.