1.2. Визначальна роль фінансів у забезпеченні функціонування й управління підприємством

Поряд із керівником підприємства однією з ключових фігур є фінансовий менеджер, оскільки саме він відповідає за грошові кошти. Для цього фінансовий менеджер, а в малому бізнесі зазвичай цю роль виконує власник підприємства, повинен добре знати теорію фінансів, основи менеджменту та мати практичний досвід роботи на ринку.

Загалом підприємство можна розглядати як систему руху фінансових ресурсів, керованих управлінськими рішеннями. Саме системний підхід відображає фінансову природу діяльності бізнесу. Таким чином, стабільність успіху будь-якого підприємства залежить від обґрунтованості управлінських рішень. Наслідком цих рішень і є рух фінансових ресурсів, що живить бізнес. Наприклад, рішення про продаж або здавання в оренду частини зайвого основного капіталу приведе до припливу фінансових ресурсів, які можна використати на пріоритетних напрямах, або ремонт помешкання може зв’язати фінансові ресурси, відторгуючи їх від процесу виробництва. Тобто будь-яке управлінське рішення має фінансові наслідки.

Незважаючи на те, що підприємства працюють у різних галузях (виробництво товарів або послуг, торгівля, фінанси), різняться за своїми правовими й організаційними структурами, загальним для успішного функціонування будь-якого підприємства є ефективне управління у трьох основних сферах:

1. Фінансова діяльність підприємства – виважене співвідношення прибутку та пов’язаного з ним ризику, особливо із зовнішніх джерел фінансування.

2. Операційна діяльність підприємства – отримання прибутку завдяки ефективному використанню всіх виробничих ресурсів.

3. Інвестиційна діяльність підприємства – залучення інвестицій на підставі ефективного економічного аналізу та грамотного менеджменту.

Усі ці три сфери прийняття управлінських рішень взаємопов’язані та взаємозумовлені і фактично визначають ресурсні потоки підприємства. На практиці що вищий ступінь координації всіх трьох сфер, то вища ймовірність довгострокового успіху бізнесу. Сутність фінансового менеджменту і полягає в оптимальному використанні капіталу та ефективному управлінні фінансовими ресурсами з метою збільшення капіталу фірми.

Мета фінансового менеджменту – збільшення прибутку підприємства.

Завдання фінансового менеджменту (рис. 1.1) – управління рухом фінансових ресурсів.

Фінанси підприємства охоплюють грошові відносини з такими суб’єктами, як:

• державні органи управління в питаннях сплати податків, мита, обов’язкового продажу частини валюти, інших обов’язкових платежів;

• підприємства в питаннях оплати поставок, кредитів;

• працівники в питаннях оплати праці;

• з асновники в питаннях розподілу прибутку.

Рис. 1.1. Схема процесу фінансового менеджменту

Отже, основні функції фінансового менеджменту полягають у формуванні грошових коштів, тобто доходів, використанні цих коштів, тобто витрат, а також у контролі за їх формуванням і використанням.

Однією з основних складових фінансового менеджменту є планування. Планування у фінансовому менеджменті – це заходи, спрямовані на прийняття рішень, що забезпечують платоспроможність фірми. Це вимагає ретельної уваги до всіх змін, що чиняться в бізнесі. Аналіз операційного циклу допомагає визначити рівень необхідних запасів, запобігати затоварюванню, підтримувати виробництво товарів на належному рівні.

Надзвичайно важливим у фінансовому плануванні є оптимальне визначення мети згідно з фінансовими інтересами та можливостями підприємства. Ефективність фінансового менеджменту значною мірою залежить від точності реагування на динаміку ринку та фінансового стану підприємства.

Необхідно розробляти довгострокові плани, які мають визначати загальні напрями розвитку фірми та сфери інвестування капіталу (проекти). Завдяки плануванню підприємства можуть передбачати та знижувати ризики, оцінювати свої майбутні доходи, правильно розподіляти ресурси між усіма напрямами діяльності, планувати залучення кредитних чи інвестиційних ресурсів, оцінювати ефективність їх використання.

Прогнозування є невід’ємною складовою процесу планування. Прогнозування – це розроблення багатоваріантних сценаріїв фінансового розвитку підприємства на довгострокову перспективу. Прогнозування дає основні показники, що закладаються при розроблення планів.

При запровадженні фінансових планів у життя необхідно проводити моніторинг і контроль, тобто відстежування того, наскільки чітко реалізуються плани в реальному житті, і, якщо потрібно, робити корекцію відхилень від заданих параметрів і планових завдань. Це також є обов’язком фінансового відділу.

Наступна важлива функція фінансового менеджменту – мінімізація ризиків і максимізація добробуту фірми. Іноді максимізація прибутку не є настільки важливою, оскільки його зростання може бути пов’язано із ризиком, який призведе до руйнування бізнесу. А ось піднесення загального іміджу фірми і репутації, підвищення довіри до її товарів у суспільстві однозначно сприятиме зростанню її добробуту.

Узагалі, у фінансах високі доходи асоціюються з високим ризиком. Ризик є ключовим поняттям фінансів. Такі дилеми постійно постають перед фінансовими менеджерами. Одні проекти виглядають більш прибутковими, ніж інші, але зазвичай пов’язані з більш високим рівнем ризику, що може призвести фірму до втрати платоспроможності. Вибір має бути компромісним: бо фінансовий менеджер або вкладе кошти в більш ризиковані проекти з більшими прибутками, що певною мірою загрожує фінансовій стабільності фірми, або займеться низькоприбутковими проектами, але з гарантованим забезпеченням стабільних фінансових позицій фірми.

Фінансові менеджери фірми мають дивитись у перспективу. Скажімо, можна забезпечити економію витрат за рахунок використання низькоякісних сировини і матеріалів та некваліфікованої робочої сили. Але це лише короткостроковий успіх. У перспективі такий підхід спричинить зростання витрат на ремонт та заміну бракованої продукції, зниження репутації та довіри споживачів до товару фірми, що, своєю чергою, призведе до зниження прибутковості. Вельми часто рішення, спрямовані на швидке зростання прибутку, йдуть у розріз з довготерміновими стратегічними цілями розвитку фірми. Відтак кожне рішення, що приймається, потрібно аналізувати не тільки з погляду короткотермінового ефекту, а й ефекту у довгостроковому періоді.